Наші жарти пахнуть гречкою: 7 міських легенд про епідемії

Часник та спирт як ліки, дезінфекція з вертольотів. В Україну знову прийшов вірус. Ми вже переживали страшний свинячий грип A/H1N1 у 2009 році. Реакцією на хворобу тоді стали не тільки паніка і страх, а й здоровий сміх. Так народжувалися мемчики та жартики, міські легенди, чутки й анекдоти. Хто ж знав, що за 11 років їх можна буде знову діставати з архівів? Вікенд вивчав явище епідемічного фольклору разом із дослідницею міських легенд Дар’єю Анцибор аби впевнитись, що все нове насправді є гарно призабутим старим.

Карантин у інтернеті

У 2009 році молодь залишалася вдома через карантин та закриття вишів. Анекдот того періоду: «Епідемія. Нація переїхала жити в інет. Для багатьох нічого не змінилось».

Сьогодні, щоб зупинити розповсюдження епідемії коронавірусу, уряд радить усім, хто може працювати вдома, перейти на цей режим. «Я залишаюся вдома!» — проголошують свідомі громадяни, підтримуючи рішення, й часто обирають поставити відповідну заставку на аватарку в профілі.

Публікується безліч порад про те, чим зайнятися під час карантину. У соцмережах похмурі прогнози чергуються з приколами про карантин. Інтернет стає головним засобом зв’язку зі світом — з колегами, сусідами та друзями, які живуть у інших країнах. При цьому частина людей через необхідність або недбалість продовжує жити звичайним життям.

«Карантин в Копенгагені: вдома, обклавшись туалетним папером.

В Римі: вдома, о 18 гімн на балконі, ніч перед компом з pornhub

В Києві: в магаз за хлібом, поставити на аву рамку #ялишаюсьвдома, до мами на Поділ за борщєм, в аптеку спитати “чо маски, є?” кава з хоуму на районі».

«Людям приходится мыть руки, готовить дома еду и общаться со своими детьми. Если так будет продолжаться, дело может дойти и до чтения книг».

Фото Gerd Altmann, Pixabay

Розпилення з вертольотів

Днями у соцмережах активно поширювали інформацію про те, що вночі з вертольотів розпилюватимуть активні речовини для боротьби із заразою. Тож усім радили замкнути вікна на ніч. Ця вигадка зовсім не нова, таку ж рекомендацію масово розсилали панікери у 2009 році. Вона фантастично швидко рознеслася країною:

«СРОЧНО ДЛЯ КИЕВЛЯН: Завтра утром, на Киев могут разбрызгивать противоядие! На всякий случай ЗАКРОЙТЕ ВСЕ ОКНА, и постарайтесь утром не выходить на улицу! Информация не совсем достоверная, но передана несколькими людьми!», «Сьогодні вночі Київська санітарноепідеміологічна служба буде проводити дезінфекцію повітря з гелікоптерів в Києві. Рекомендовано позакривати вікна і не виходити на двір до ранку завтрішнього дня. Можливі алергічні реакції при потраплянні дезінфектора в дихальні шляхи. Інформацію отримано від санітарноепідеміологічної служби. Проінформуйте інших».

Це поширений мотив, коли порятунок приходить з небес. У деяких текстах вертоліт кропить місто вранці — час, коли темні (потойбічні) сили бездіяльні й не мають можливості втрутитися, після чого епідемія повинна відступити. Проте головною особливістю тут є залучення небес — уявного вирію, куди відправляються душі померлих, і водночас вірування в небеса як місце проживання богів.

Цього разу під час епідемії COVID-19, з’являється новий адресант міської легенди — «військова частина». Це цікавий образ, який може свідчити як про значну довіру до армії в умовах війни, так і про потребу захисту сильними, авторитетними представниками в умовах страху й непевності.

Водночас і тоді, і зараз виникає миттєва сміхова реакція на сподівання небесного спасіння. Жарти 2009 року:

«Увага! Увага! Увага! Повідомте всім знайомим! Через годину над Києвом пролітатиме ескадрилья бойових вертольотів Міністерства оборони України і розпилюватиме лікарство від дебілізму. Всім вийти надвір, задерти голову і стояти з відкритим ротом!!!»

«Як свідчать анонімні джерела, сьогодні на засіданні Кабінету міністрів висунуто ідею запустити в трубопровід концентрат послаблючого типу “Пурген”. Ефект полягає в тому, що більшість людей не будуть виходити з дому, а хто все ж наважиться — будуть контролювати себе — менше кашляти і пчихати, що зменшить в декілька разів ймовірність поширення інфекції грипу».

Сьогоднішні комічні тексти побудовані за тим же принципом:

«Кто знает, во сколько вертолеты будут серной кислотой опылять Киев? (Инфа достоверная на 372%, сообщили из мчссбумвд госпиталя)»

«Увага! У зв’язку з вірусом влада вночі вертольотами розсипатиме допомогу насипом (по 50 коп.). Не забудьте вивісити за вікна відра!»

«Сегодня с 23:00 до 05:00 со спутника лазером будут замерять температуру у населения. Просьба по возможности стоять у открытого окна лбом по направлению к звездам. Из космодрома позвонили».

Лікування алкоголем

Повідомлення, які панічно налаштовані люди пересилають один одному, можна назвати «листами здоров’я» — як епідеміологічний родич «листів щастя». І тоді, і зараз один з найдієвіших методів профілактики та лікування у листах, — це алкоголь.

У 2009 році зустрічаються такі настанови:

«Речовина C2H5OH, більш відома як спирт, руйнує мікрофлору в наших кишечниках. І це факт. Але разом з тим, спирт може вбити і вірус грипу. Це перевірено. Заняття сексом підвищує імуннітет. І це факт. Тож, панове, завдано удару по епідемії грипу: бухаймо і трахаємося!».

«Как сообщают из информагентства, из столичной больницы, закрытой на карантин в связи с вирусом А/H1N1, сбежали шесть больных. По другим данным, это был один и тот же человек, который шесть раз бегал за водкой».

Сьогодні алкоголь виконує одразу дві функції для тих, хто сидить на карантині: для одних він виступає ліками проти вірусу, для інших — ліками проти паніки.

«4 всадника апокалипсиса: Koblevo, Bolgrad, Oreanda, Villa Krim».

Святий часник

Поряд з алкоголем у листах здоров’я стоїть часник — надійний засіб профілактики всіляких хвороб у народній медицині. Ось його радять вживати у 2009 році:

«Люди! Проводим масову акцію: “Передай пляжку ближньому”… П’єм горілку, закусуєм часником і все буде добре!!!».

Ті, хто відмовляються сьогодні сидіти у карантині, вірять у чарівну силу часнику. Ті, хто ізолювалися, трохи глузують над першими та їхньою вірою:

«Ешьте по три головки чеснока в день. От вируса может и не помочь, но люди точно будут держаться от вас подальше!»

Порожні полиці

Масова паніка породжує монстрів. Один з них — це шалений попит на продукти та товари для захисту здоров’я. Не слід вважати, що бажання скупити пів АТБ на порозі епідемії — суто українська риса. Як бачимо, у багатьох країнах люди спустошують магазинні полиці, готуючись до карантину.

Проте є одна важлива відмінність. Виглядає, що найціннішою річчю сьогоднішньої паніки став туалетний папір: його скуповують по свій планеті — від Японії до Сполучених Штатів. Водночас дослідники відзначають, що це оманливе сприйняття повʼязане з розмірами. Коли 20 людей забрали з полиць по 4 об’ємні рулони паперу, полиця виглядатиме порожньою. Коли стільки ж людей забрали по 4-5 маленьких санітайзерів, полиця лишається на вигляд заповненою. Ще відомий такий ефект: бачите порожню полицю з певним товаром і вирішуєте, що і вам терміново потрібно його купити (адже він стає дефіцитним) — і таким чином справді створюється дефіцит.

Фото Jasmin Sessler, Pixabay

Українці теж запасаються, проте наш головний сакральний запас — не з гігієнічних. Мабуть, кожному відомо, що передвісник негараздів у країні — зростаючий попит на гречку. Звучить уже майже як прикмета, але як народ побіг по крупу, значить, треба терміново робити запаси та готуватися до поганих новин.

І сьогодні гречка стає постійною героїнею карантинних жартів:

«– От тебя пахнет гречкой и консервами. Ты что, паниковал?

– Нет, это ребята паниковали, а я просто рядом стоял и трогал лицо руками».

«Ви знаєте, вдома сидіти зовсім не нудно! Але як може бути, що в пакеті гречки 2789 зернин, а в другому 2811?»

І у 2009 році паніка так само народжувала шалений попит. Причому все відбувалося за ініціативи та підтримки влади:

«За допомогою свинячого грипу ЮВТ вдало підняла з кризи вітчизняну фармакологію (надзвичайний попит на маски), аграрну промисловість (попит на часник і цибулю), а також як наслідок вже перелічених товарів — попит на зубні щітки, пасти, жувальні гумки, освіжувачі рота тощо… ВОНА ПРАЦЮЄ».

Маски

Мабуть, історія нічому не вчить, бо вірус-2020 виявляє ті ж проблеми, з якими ми зіткнулися у 2009-му. В першу чергу — нестачу банальних масок. Звісно, тим, хто пережив лихі дев’яності та тотальний дефіцит, така проблема здається дурничкою. Наших людей навіть відсутність санітайзерів в аптеках не лякає: чи не кожен знає рецепт та бодяжить засіб вдома майже в промислових масштабах.

І з масками в принципі така ж історія: купуй собі марлю або діставай з домашніх сховищ легку тканину та ший які хочеш масочки. Проте тут чатують деякі труднощі:

«Ми всі шили маски на трудах, не нийте, а пошийте!», – пишуть співгромадяни. А ви візьміть і пошийте, бо я пошила і вийшло настільки пиздецово, що я не наважуся її навіть епіцентрі епідемії вдягнути. А я приймала участь в олімпіадах по трудам».

«В новом сезоне «Орла и Решки» с помощью монетки будут решать, кто гуляет по городу без маски и антисептика».

У 2009 році поширювалися такі жарти стосовно масок:

«Україна напередодні конопляної революції. Сотні тисяч прихильників стиля реґґі безрезультатно вимагають в уряду, який їх просто не розуміє: «Марлі! Мар-лі! Мар-лі!».

Фото Tumisu, Pixabay

Страшні люди

У 2009 році центром епідемії стала Західна Україна, тоді народ просто шарахався від приїжджих з тих країв. Відповідні настрої відбивали й у таких анекдотах:

«Дзвінок з Києва: НУ ШО ТАМ У ВАС У ЛЬВОВІ?? – Та шо-шо, дим стовпом. -ЧОГО ДИМ?! – Та трупи спалюють».

Але насправді це не просто анекдот, а реакція на міську легенду. У ній йшлося проте, що місцева влада Тернополя та пізніше Львова начебто наказала тихцем спалювати тіла померлих від свинячого грипу, щоб приховати справжні масштаби зараження.

Такі тексти породжуються недовірою до влади й відсутністю адекватної інформації про епідемію. Сьогодні ми стикаємося зі схожим ефектом у міських легендах про грабіжників, які під приводом санепідемобробки буцімто заходять у квартири й обчищають їх. Крім того, зараз нас ще й лякають співгромадяни, які повертаються із закордонних вояжів. Зрозуміло чому: вони можуть привезти сюди страшний вірус. Іноді це призводить до зовсім комічних ситуацій:

«Філологічне. Відважно зайшла сьогодні в АТБ. Народу небагато, гречка, сіль, олія — в наявності. Розрахувавшись, пакую свій чай, сир і помаранчі. Неподалік група жіночок обмінюються враженнями про ситуацію. Після слів однієї з них:

– А от я вчора була в Римі…

На мить западає перелякана тиша, і всі роблять рефлекторну спробу відсторонитися, але жінка вчасно виправляється:

– Кажу, вчора була в Дрімі (ТРЦ Дрім Таун на Оболоні), так там тиша, нікого нема, продавцям от буквально нема, що робити. І в транспорті людей небагато. (Радісним тоном) Повернулася додому — а в нас масив живе!

Всі зітхають з полегшенням».

Страх перед іноземцями, які вже заражені, розповсюджується і на товари можливо іноземного походження:

«У «Новусі» молодий, імпозантний, добре одягнений хлоп у медичній масці, що красиво облягає його мужнє обличчя, питає у продавчині:

-«Міланська» ковбаса – це з Італії?

– Ні, – втомлено відповідає та, – це просто сорт ковбаси».

Насправді такі надмірні — і не завжди логічні — перестороги пов’язані зі сприйняттям свого й чужого, яке сильно змінюється в часи нестабільності. Тому моральна паніка особливо живиться цими страхами зараз. А варто пам’ятати, що карантин має бути не лише фізичним, але й психічним. Слідкуйте не тільки за своїм здоров’ям, але й шукайте першоджерела інформації, ставте під сумнів повідомлення, які посилаються на якихось «знайомих знайомих» (одна з характерних ознак міських легенд), намагайтеся самі не поширювати неперевірені новини, зберігайте спокій і холодний розум. І, звичайно, чисті руки.