Любите балет? Дивіться «Норовливу доньку»! Не любите балет? Теж дивіться! Просто уявіть: закохана селянка, сувора матінка, файний легінь та недолугий наречений, кури, півень, багатий врожай. Яке українське серце втримається перед таким сюжетом?
Вікенд подивився «Норовливу доньку» в Нацопері та розповідає про виставу:
Це легкий балет про юну Лізу, яку матінка хоче видати за багатія. Але дівчина кохає гарного сільського парубка на ім’я Колас.
Тут повно комічних сценок, романтики й сільського колориту.
Повністю оригінальні декорації, сценографія та костюми. Артисти танцюють у костюмах стилю XVIII століття, балетні курчата — в пишних пташиних, все це на тлі пасторальних декорацій.
Музику написав Фердинанд Герольд, а хореографію створив сер Фредерік Аштон — він очолював трупу Королівського балету в Лондоні у 1963–1970 роках.
Вистава з’явилася в 60-ті роки 20-го сторіччя в Лондоні. Сьогодні її показують у найкращих театрах світу: Відні, Лондоні, Парижі та багатьох інших.
Це надзвичайно складна постановка, тому важливо було залучити найкращого постановника-репетитора. З киянами працював Жан Крістоф Лесаж — зірковий балетмейстер з величезним досвідом.
Врахуймо, що київські танцівники — представники східноєвропейської школи, а вистава створена для британської балетної школи.
Премʼєр балету Микита Сухоруков виконує партію Коласа й підтверджує: «Незвична для нас технологія виконання рухів. Інший підхід до рухів. Це класична вистава, але насичена, непроста, з багатьма елементами народного танцю. Є весь спектр чоловічих рухів: великі стрибки, обертання, різні підтримки».
Танок закоханих зі стрічкою — це щось неймовірне, там вже й художня гімнастика додалася. Ви будете вражені, обіцяємо!
Соліст Нацопери Олександр Габелко танцює партію вдови Сімони. І робить це фантастично! Один із танців він виконує в дерев’яних сабо. «Специфічна хореографія, у нас такої не бачив. Ніби поєднання ірландського танцю, чечітки та балету», — каже Габелко.
Постановник порадив артистам не дивитись інші варіанти вистави, бо хотів, щоб київський варіант був винятковим, що артисти грали, як відчувають, а не копіювали колег.
Україна отримала право на постановку, а посприяв цьому колишній киянин, експрем’єр Королівського балету Великобританії Іван Путров.
Британці подарували Києву не лише можливість дивитися цей балет. Вони зробили також практичний подарунок — балетне взуття та одяг для студентів-танцівників.
Постановка триває близько двох годин, з антрактом. Але час пролітає непомітно.
Вистава однозначно підходить для родинного перегляду. Вона проста, сюжет не потребує ніяких додаткових пояснень. Кожен глядач зрозуміє, що відбувається на сцені.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Шлюпка, джунглі, чорна мітка: якою вийшла вистава «Острів скарбів»;
«Зобеїда». Якою вийшла казка для дорослих;
Від паровоза до «Трубадура». Як працював Лев Венедиктов;
