Як обирати фільм і купувати квитки в планетарій? Кого побачиш на сеансі? До яких несподіванок готуватися? Що може не сподобатися? Вікенд ділиться враженнями.
Вибралися з донькою в планетарій. Квитки купили онлайн. За моїми спостереженнями так зробила десь третина відвідувачів. Інші купували в касі на вході. З квитками можна піднятися на другий поверх.
Ми піднялися. Поблукали по фоє, порозглядали величезні кулі-планети, виставлені в холі. Подивилися на чергу до буфету, де глядачі активно закуповувалися попкорном. Перед сеансом дітлахів розважали аніматори біля входу до залу.
На сеанс о 15:00 публіка зібралася абсолютно різна: багато батьків з дітьми, дорослі парочки, декілька чоловіків-військових з жінками. На 16:00 глядачів прийшло менше, а дітлахів практично не було. Загалом враження від візиту суперечливі. Далі трохи подробиць.
На що звертати увагу, коли зібрався в планетарій
Вартість і формат видовища
Квиток коштує 200-350 гривень. Як називається те, що ми прийшли дивитися? Ми думали, програма, шоу чи вистава, а на сайті планетарію сказано «повнокупольні фільми». Щоб обрати підхожий, уважно передивилися афішу.
Виробник і дата випуску
Тривалість одного сеансу — приблизно 40-50 хвилин. Є фільми, яких вистачає якраз на сеанс. А буває, що сеанс складається з двох фільмів. Виробники — різні країни: Україна, Чехія, Індія, Японія, Німеччина. Роки виробництва — 2017-2018.
Є в афіші й новинки. Наприклад, фільм «Далекі світи: У пошуках позаземного життя» тривалістю 52 хвилини виробництва Німеччини.
Дитяче та доросле
Є відверто дитячі програми, такі трохи мультяшні. Є дорослі. І є такі фільми, які можуть дивитися і дорослі, і діти. Тому радимо читати опис фільму, а якщо на сеансі показують одразу два фільми — то описи обох.
Вік глядача
Рекомендації по віку вказані в описі. Читайте уважно, якщо хочете отримати на виході щасливу дитину, а не нудне ниття своєї чотирирічки.
Неприємні несподіванки
Спочатку ми збиралися на «Вояджер» — яскрава афіша, квитки по 200-350 гривень, заманливий опис: шоу українського виробництва розповідає захопливу історію про найзнаменитішу космічну місію в історії людства.
Але це шоу триває тільки 27 хвилин. Тому його доповнює інше — виробництва Японії, яке розповідає про МКС. Міжнародна космічна станція, запущена з Байконуру, створена у співробітництві аерокосмічних агентств Росії, США, Японії, Канади, Бразилії та Євросоюзу.
Дивитися фільм і думати про космічну співпрацю інших країн з росіянами не дуже хотілося. Тому від наміру подивитися «Вояджер» ми відмовилися, обрали «Подорож Сонячною системою».
До речі, розповідь про МКС є не лише на сеансі про «Вояджер». Будьте уважні, щоб уникнути несподіванок.
Мовне питання
Фільми мають гарну українську озвучку. Наш мав також трохи англійських титрів і багато російських. Це було неприємно. Можливо, таке притаманне лише застарілим фільмам. Сподіваюся, в новинках російської мови вже немає.
Трохи Пушкіна
Це історія читачки Вікенду Тетяни Чеховської-Косцової:
— Минулої неділі були з малим на сеансі об 11:00. Там дитячий мультик про Сонячну систему, Землю, Місяць. Все-все написано на екрані російською, голос за кадром читає текст українською. Дитині вісім років, не встигає повʼязувати відеоряд з озвучкою, періодично питає мене: «Що таке Юг?», або «Апрель — це ж квітень?»
А потім пішла розповідь про пори року, і про кожну були ліричні відступи. Диктор говорить: «А зараз ви послухаєте вірш Олександра Сергійовича Пушкіна». І далі вірш Пушкіна у перекладі українською. Але навіщо в цей чудовий ранок було нагадувати, що на планеті існує Росія разом зі своїми поетами й культурою в цілому?
Невже нема жодного українського поета, хто писав про пори року, чиїм контентом можна було б це все замінити?»
Неочікувані сюрпризи
Звісно, ми знали, що у випадку тривоги маємо покинути зал і негайно пройти в укриття — на станцію метро «Олімпійська». І що тоді планетарій гарантує повторне використання (обмін) квитка на квитки на аналогічні сеанси до кінця року.
Однак коли наприкінці фільму без сигналу тривоги залу почав наповнювати дим, ми трохи напружилися. Військовий поряд із нами також. Потім відчинилися двері, й в темну залу прослизнули кілька людей. Було незрозуміло і трохи тривожно. Однак виявилося, що це частина аніматорської програми, в якій артисти косплеять Сердючку та її балет. І все це для того, що запросити малечу на дискотеку в холі.
Чесно кажучи, таке собі шоу для трохи тривожного міста.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Феномен «Тигроловів»: об’єкт критики чи культовий твір;
Без Толстоєвського. Що буде з російською літературою в Україні;
Бути різними: як носити тимчасові тату;
