Триматися за порожнечу. 7 причин дивитися дійство з віршів

Темрява, втомлені жінки з ліхтариками та рюкзаками. Вони тікають від війни й повертаються з помстою. Вони плачуть за коханими й ховають ворожі кістки. Фарбують губи й донатять на дрони. Вікенд розповідає, чому треба подивитися дійство з віршами Марини Пономаренко.

Слухати вірші Марини Пономаренко, яка знає, як писати про Київ без прикрашання та пафосу. Про Брейгеля, який би «жив на Троєщині. Прокидався би вранці, снідав би голубцями тещиними».

І про дівчину Ліду, яка «їде назад у промзону.
І думає: “Це взагалі законно
Виїжджать на цю трасу
Тролейбусом Київпастрансу?»

Переживати те, що переживають зараз тисячі українських жінок в країні й по всьому світу: возити холодну смертоносну помсту в багажнику свого авто, як робить Марія з Маріуполя. Слухати вірші Леонарда Коена і донатити на дрони. Трохи чаклувати і ворожі кістки ховати, як подружка Кобилячої голови. І просто триматися за порожнечу, як навчила бабця Галя:

І зараз дівчатка тримаються, аж пальці зводить судомою
Тримаються, поки їхні життя випалює ворог,
За порожнечу, що залишилась від рідного міста і дому
Тримаються, намацуючи стопою тонку, болючу опору.

Бачити новий формат читання віршів. До поетів, які читають в барах або з великої сцени, Київ уже звик. А спробу перетворити поезію на поетично-музичне дійство про війну, світло, любов з авторкою в головній ролі, ми бачимо вперше.

Вірші з тривожного рюкзака, який проїхав довжелезну подорож, розкажуть чотири героїні, які опанували тонке мистецтво триматися навіть тоді, коли триматися вже нема за що. Це буде розповідь про уміння освітлювати дорогу налобними ліхтариками та внутрішнім світлом. Про той філософський камінь, що перетворює ненависть на силу, страх на сміх, а відчай — на пісні. І хоч яка ця подорож темна, в ній обов’язково знайдуться свої люди та свій дім.

Неважливо, ви добре знаєте поезію Марини або чули/читали дещо з її віршів. Це гарантовано цікавий досвід: порівняти те, як читають і подають той чи інший вірш, з тим, як подумки читали його ви.

Купувати ту саму книжку віршів Марини, про яку було стільки обговорень і суперечок. Нагадаємо: ілюстрації до «Книги любові і люті» створила Ксенія Забродська за допомогою штучного інтелекту (ШІ). От доцільність та етичність використання ШІ й викликала суперечки. Однак у «Видавництві Старого Лева» пояснили, що «глибина й багаторівневість творів Марини Пономаренко здатна торкнутися не лише живих сердець, а й штучного розуму».

Отримувати автограф авторки на книжці. Фотографуватися з нею, ставити питання про дійство, плани на майбутні виступи.

Знати, що зробив внесок у перемогу, адже гроші від продажу книжки Марина передає на ЗСУ.

Кілька порад від Вікенду, щоби вечір гарантовано вийшов вдалим:

Якщо ви ще не знайомі з поезією Пономаренко, спочатку почитайте, щоб зрозуміти, наскільки це ваше.

Дійство проходить у приміщенні Центру сучасного мистецтва «ДАХ» на Великій Васильківській, 136. Зал там трохи незвичний. Ви матимете квиток без вказаного ряду та міста. Прийдіть вчасно й постарайтеся зайняти місце ближче до сцени, далі від колонок. Тоді буде краще чутно.

Якщо прийти завчасно, можна встигнути взяти келишок вина на барі й потусити з ним у холі. Ніхто не заборонить пронести вино з собою в зал, але краще цього не робити. Потім знову матимете можливість випивати на барі.

Подія в фейсбуці