Критики радіють як діти. Діти пищать від захвату. Навіть буркотуни кажуть: це кращий фільм Бертона за 20 років. Вікенд подивився стильний жахливчик «Бітлджюс Бітлджюс» і розповідає, чому вам теж треба.
Колись режисер Тім Бертон зняв першу частину цієї історії. Там йшлося про родину Дітців, яка придбала будинок з привидами й познайомилася зі злим демоном Бітлджюсом.
І ось за 36 років Бітлджюс повертається, щоб надати трохи живості життям трьох стурбованих жінок. Бітлджюс (Майкл Кітон) втомлений роботою на підземну бюрократію. Він згадує старі часи й ностальгує за гарненькою Лідією Дітц (Вайнона Райдер). Лідія має власне шоу на телебаченні, спілкується з привидами, заробляє мільйони та відома всій країні.
Її донька, бунтівна підлітка Астрід (Дженна Ортега), впевнена, що ніяких померлих матір не бачить, а просто дурить довірливих американців заради грошей. На вершині трикутника знаходиться мачуха Лідії — Делія (Кетрін ОʼГара), самозакохана художниця, яка наслідує модні тренди навіть на похоронах.
Гостроти зірковому коктейлю додає Моніка Белуччі. Її персонаж Долорес — розлючена колишня Бітлджюса, вони зустрілися ще у 14 столітті посеред епідемії чуми. На початку фільму Долорес звільнилася з полону, що тривав століттями. Після ефектної сцени вона, сильна й цільна як ніколи, в розкішній чорній сукні йде по свого демона-чоловіка. А він тим часом несеться рятувати Лідію та її доньку.
Кому сподобається стрічка:
Тим, хто трохи втомився від комп’ютерної графіки
Над картиною працювали сотні ляльковиків і виробників реквізиту. Всі ці відра слизу, криві стежки на костюмах і розписані вручну латексні маски відчуваються теплими і живими. Навіть якщо це маски мерців.
Тим, для кого важливий зірковий акторський склад
Майкл Кітон, здається, ніяк не постарів, як це й має бути з демонами. Він відривається на повну, поки Вайнона Райдер розкривається як лірична героїня. Дженна Ортега, що зіграла Венздей Аддамс в серіалі Нетфлікс, приголомшливо схожа на молоду Райдер. А Бертон дав їй тонку історію кохання.
Тим, кому треба трохи перемкнутися
Вам не буде коли сумувати протягом цих 104 хвилин, бо доведеться стежити за безглуздям і хаосом, занурюватися у сни, носитися потойбіччям, закохуватися й розчаровуватися, пірнати в готику і виринати в декадансі.
Ви можете спитати, чи обов’язково дивитися перший фільм, щоб зрозуміти другий. І я впевнено скажу «ні». Якщо нема сил чи бажання, не дивіться. Проте не гарантую, що вам не захочеться цього зробити після шаленої другої частини. Але Бертон би зрадів: він цінує такі вивороти й сам їх створює.
Ви навряд чи спитаєте, чи знайшлося в цій стрічці місце для Марії Кюрі. Але я вам скажу: знайшлося.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Назустріч прохолоді. 50 справ на київську осінь;
Кліпни двічі. Як тусити з мільярдерами;
«Соломія» під сиренами. 5 порад глядачам театру на Печерську;
