«Матриця: Воскресіння»: кохання серед дежавю

Яку таблетку Нео обере цього разу, чи вдасться йому знову вибратися з матриці та чого насправді йому бракує для щастя? В прокат вийшла стрічка «Матриця: Воскресіння». Вікенд подивився нову частину культової франшизи та розповідає, кому варто її переглянути.

Містер Томас Андерсон — відомий гейм-дизайнер. Колись він розробив неймовірно популярну відеогру «Матриця». Тому флешбеки та відчуття нереальності він списує на те, що йому відкликаються події створеної ним гри. Томас ходить до психолога та щодня пʼє сині таблетки. У кафе він стикається з жінкою на імʼя Тіффані — вона заміжня, має двох дітей, але обидва відчувають, що між ними є якийсь звʼязок. Життя Томаса Андерсона може змінитися, коли він зустрічає дівчину з синім волоссям і татуюванням білого кролика і чоловіка в окулярах, що називає себе Морфеєм. Томас має пригадати, що він насправді — Нео, та зробити вибір між синьою та червоною таблетками.

Двадцять років тому «Матриця» створила справжню кінореволюцію та піднесла жанр фантастики та бойовиків на новий рівень. Напевне ви пам’ятаєте культові сцени ухиляння від куль. А про філософське начиння годі й згадувати: тоді здавалося, що мозок добряче вивернули. Фанати досі сперечаються щодо сутності матриці та долі обраного. Від «Матриця: Воскресіння» цього не чекайте.

Описуючи нову частину франшизи, неможливо не використати модне слово «мета»: це метаіронія, метастьоб і взагалі метаматриця. Режисерка та сценаристка фільму Лана Вачовскі сповна покепкувала над трилогією. Тут жартують і над культовими сценами, і над початковими ідеями «Матриці», і над обраністю. А ще — над сиквелами, власними персонажами та комерціалізацією крутих ідей. Втім, все це зроблено тонко та самоіронічно.

Через цей підхід у новому фільмі повно фан-сервісу: багато сцен з трилогії повторюються, досить часто вставлені кадри з попередніх стрічок. Не те щоб щоразу це було доречно, проте на серденьку стає тепліше, і тихенько про себе видихаєш «о-ох!»

Сама ідея матриці та ситуації зі штучним інтелектом зазнала змін — і було б дивно, якби цього не сталося, адже стільки років минуло. Тепер для виходу з матриці не потрібен старезний телефон, а машини не є абсолютним злом. Зʼявилися кілька нових ідей, проте вони не розвернулися повністю, а деякі й взагалі породжують додаткові питання.

Але всі ці самоповтори та самоіронія, ігри в нову інтерпретацію ідеї матриці — лише фасад, за яким ховається щемлива історія про кохання, споріднені душі та потребу двох людей бути разом. Ця думка лише ненавʼязливо проглядає і від цього стає більш інтимною.

Персонажі Нео та Трініті також трохи змінилися. Нео вже не в захваті від думки бути обраним, він трохи стомлений і розгублений. Трініті, як і раніше, сильна жінка, проте заплуталася в тому, чого насправді хоче. Якщо в трилогії почуття їхніх героїв були дещо схожі на функції, то тепер Нео й Трініті зрозумілі, людяні та отримали право на власні емоції.

Інші персонажі знайомі нам з «Матриці». Тут є Морфей, агент Сміт, нове трактування Архітектора тощо. Проте всі вони також зазнали змін. По-перше, стали значно молодшими, по-друге, трошки зухвалішими та яскравішими.

«Матриця: Воскресіння» — стрічка, яка занурить у ностальгію фанатів франшизи (якщо вони готові до кепкування над нею). Це кіно вже не перевертає світ з ніг на голову, але дає надію, теплий хепі-енд і, звісно, вдосталь екшену.

Підказка від Вікенду: дочекайтеся сцени після титрів. Вона несуттєва для сюжету, але кумедна.