Що робити, якщо у твій світ прориваються не твої лиходії? Звісно, звертатися за допомогою до чаклуна та друзів. На великі екрани виходить новий супергеройський фільм від Marvel — «Людина-павук: Додому шляху нема». Фільм щедро приправлений порцією ностальгії та неочікуваних сюжетних поворотів. Вікенд подивився стрічку та розповідає, чим вона може здивувати та чого очікувати.
Після останнього фільму про дружелюбного сусіда-павучка «Людина-павук: Далеко від дому» справи у Пітера Паркера йдуть не надто добре. Лиходій Містеріо перед смертю встиг розповісти всьому світові про те, хто ж насправді ховається за маскою супергероя.
Виявилося, що ні світ, ні сам Паркер до такого повороту подій не готові: здійнявся чималий галас, а Паркера та його близьких почали переслідувати на вулицях як шанувальники, так і хейтери. Не витримавши напруги, молодий супергерой вирішує попросити Доктора Стренджа змусити світ забути, хто ховається за маскою Людини-павука.
Але план дає збій, закляття спрацьовує не так, як потрібно, і крізь матерію починають прориватися гості з інших вимірів. Тож Пітеру Паркеру доведеться не лише справлятися з надокучливою популярністю, але й вигадувати, як в черговий раз врятувати світ та відправити всіх гостей по домівках.
Ностальгія та підступна магія
Сюжет нового фільму про Людину-павука тримали у суворому секреті та до кінця не розкривали всіх карт. Втім, спойлери все одно просочувались у мережу, але про те, які з них правдиві, ми вам не скажемо. Та й загалом спойлерів у цій рецензії не буде, адже ми сподіваємося, що радість глядачів від неочікуваних сюжетних поворотів буде куди більшою, коли вони побачать все це у кіно на власні очі, а не прочитають у рецензіях.
Головним проривом стрічки можна назвати те, що нам вперше показали мультивсесвіт. Про нього вже неодноразово говорили у серіалах та фільмах, але фактично на екранах його й досі не було. Тому лише можна здогадуватися, до чого призведе поява мультивсесвіту та яких ще героїв ми побачимо у кіно.
З трейлеру ми знаємо, що до світу Пітера Паркера (Том Голланд) починають прориватися лиходії з інших фільмів про Павуків: Зелений Гоблін (Віллем Дефо), Доктор Восьминіг (Альфред Моліна) та Піщана Людина (Томас Гейден Черч) з класичної трилогії фільмів Сема Реймі, де Павуком був Тобі Магвайр; Електро (Джеймі Фокс) та Ящір (Ріс Іванс) із дилогії Марка Вебба, де Павука зіграв Ендрю Гарфілд.
Виконувати ці роли покликали акторів, які грали персонажів раніше, ще й зберегли їм канонічні костюми зі старих фільмів. Тому прихильники класичної трилогії та дилогії Вебба отримають чималу порцію ностальгії.
Загалом фільм «Людина-павук: Далеко від дому» намагалися зробити максимально ностальгічним та чуттєвим. Так, це й досі супергеройський блокбастер, де все йде шкереберть, а герою потрібно рятувати світ, але тут набагато більше уваги приділили стосункам та внутрішнім переживанням героїв. Втім, фільм не став сопливою мелодрамою. Він доволі швидко розкачується — лише пів години з загального хронометражу.
За цей час Паркеру доводиться стикнутися з новою реальністю та зрозуміти, що світ розділився на два табори: один його ненавидить та вважає вбивцею, а інший вбачає у ньому захисника. Але обидва табори доволі надокучливі: у вікна Пітеру кидають цеглу, однокласник, який його ненавидів, раптом починає з ним товаришувати, а навчання та майбутній вступ до коледжу підкидають серйозні проблеми.
Перші пів години фільму пронизані напругою. Так, там є фірмові жарти героїв і самого Павучка, але загальна атмосфера розпачу та підступаючої паніки яскраво пояснює мотиви Пітера, який пішов до Стренджа з проханням, щоб всі про нього забули.
Дорослий Павучок та не «погані поганці»
Тут Marvel трохи відійшли від своєї класичної схеми з «поганими поганцями» і показали, що лиходії з інших всесвітів — не суцільне зло. Вони просто люди, у яких щось у житті пішло не так, але все це можна виправити. Приємно здивував Отто Октавіус, який виглядає велично та зловісно. Його персонаж і в старій трилогії був доволі глибоким, але тут він розкривається з нової сторони. Тому спостерігати за геніальним Доктором Восьминогом — справжнє задоволення.
Та й інші антагоністи не відстають. Піщана Людина та Ящір отримали не надто багато екранного часу, але все одно зберегли свої характери з попередніх фільмів. Електро ж мав значно більше екранного часу та зміг реабілітуватися після не надто вдалої версії з попереднього фільму, де він виглядав як яскраво-синій інопланетянин. Багато уваги приділили й Зеленому Гобліну, а Віллем Дефо майстерно зіграв роздвоєння особистості, притаманне цьому персонажу.
Інші персонажі особливих змін з попередніх частин не зазнали — Мішель все така ж саркастична та бойова, Нед незмінний кадр-за-кадром, який, однак, зможе здивувати своїми талантами, тітка Мей альтруїстична та добра, а Доктор Стрендж гордовитий та харизматичний.
Сам Людина-павук все ще балансує на грані між відважним захисником та наївним підлітком. Та, мабуть, важко уявити фільм про Людину-павука без цієї щемливої наївності — невіддільної риси Паркера. Загалом історія становлення Павука Тома Голланда вийшла доволі довгою, розтягнулася на три сольних фільми та ще мимохідь показувалася у Месниках. Але з упевненістю можна сказати, що історія становлення досягла апогею саме у стрічці «Людина-павук: Додому шляху нема». Пітер Паркер виріс, хоча й зазнав чимало втрат.
Чого очікувати від фільму «Людина-павук: Додому шляху нема»:
- якісного екшену, який вміло балансує між драматизмом, гумором і не встигає набриднути;
- максимального використання фансервісу та багацько відсиланнь до попередніх фільмів та мультфільмів про Павуків;
- завершення історії становлення Людини-павука як самостійного супергероя;
- багатьох драматичних моментів та «скла»;
- ностальгії за минулими екранізаціями;
- кількох неочікуваних камео відомих персонажів;
- двох сцен після титрів (дуже важливих, справді!).
Фільм «Людина-павук: Додому шляху нема» мав стати однією з наймасштабніших картин, яка вперше показала б глядачам заплутаний мультивсесвіт. І це йому вдалося на відмінно. Фільм швидкий, динамічний, яскравий, чуттєвий та часом справді шокуючий. Але складається враження, що по-максимуму його зможуть оцінити лише віддані прихильники Павучка, які пам’ятають фільми Реймі та Вебба. Олдфаги будуть просто в захваті, а молодь цей захват навряд чи розділить. Але фільм не скотився у ностальгічні пережовування відомих сюжетів, йому є чим дивувати та привертати увагу, а 2,5 години пролітають непомітно.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Танці з бандами: про що фільм «Вестсайдська історія»;
Службовий роман про феєчку з місячними: фільм «Мій коханий ворог»;
