Жертвувати собою заради людства чи не дати диктатору поневолити планету? Він має найжахливішу роботу у світі, але скоро все стане ще гірше. Режисер «Паразитів» випустив нову стрічку «Мікі 17» з Робертом Паттінсоном у головній ролі. Вікенд переглянув фільм і розповідає, чого очікувати глядачам.
Мікі Барнз — звичайний юнак, який втрапив у халепу. Він та його друг дитинства Тімо мають величезний борг перед мафіозі, а якщо не повернуть — звісно, шансів на це немає — хлопців спіткає жахлива болюча й довга смерть. Тому вони вирішують втекти якнайдалі, аж з планети Земля на кораблі, що вирушає на крижану планету Ніфльхейм, щоб там побудувати новий світ. Мікі підписується на роль субститута. Це означає, що його фізичну форму зісканували та зберегли як шаблон, а розум і спогади записали на жорсткий диск-цеглину. Після кожної смерті його тіло надруковують з біологічних відходів за збереженим шаблоном на спеціальному принтері, а потім завантажують свідомість — таким чином Мікі знову може служити на благо польоту та колонізації нової планети.
На субституті постійно ставлять експерименти: вивчають вплив радіації у космосі, розробляють і тестують вакцину від іншопланетного вірусу, випробовують сильні нервово-паралітичні гази тощо. Звісно, тільки так він може принести користь людству та колонізаторам. Та до нього ставляться як до другосортного створіння, його життя важить менше, ніж вогнемет або килим. Єдине, що хвилює інших людей на корбалі — це відповідь на питання: А як це — помирати? Герой постійно Тільки одна людина покохала Мікі та робить життя стерпним — працівниця спецслужби космічного корабля Наша.
Під час чергової місії сімнадцята версія Мікі ненадовго втрачає зв’язок з базою, а це значить, що на кораблі вирішили, що він знову вмер. Коли він повертається, бачить, що йому надрукували заміну. А це проблема: існування більш ніж однієї копії заборонено, а за порушення всі копії знищують без можливості повернення.
Але це не єдиний клопіт Мікі. Колоністи стикаються з мешканцями планети Ніфльхейм, які схожі на величезних тихоходів-багатоніжок. І не бажають, щоб якісь іншопланетні зайди тут керували і тим більше намагалися знищити. А це прагне зробити очільник міжпланетної місії, навіжений егоцентричний конгресмен Кеннет Маршал, який засновує релігійний культ імені себе й помішаний на прямих трансляціях.
Режисер стрічки Пон Джун-Хо свого часу наробив галасу роботою «Паразити», яка отримала оберемок нагород, зокрема й чотири «Оскари». У «Мікі 17» він підіймає теми, властиві його творчості. Тут ідеться про соціальну несправедливість, наслідки людської діяльності та байдуже ставлення самих людей до цього, становлення самозакоханих диктаторів і сліпої підтримки їхніх послідовників. А ще — що насправді являє собою особистість людини та наскільки спроможна купка розсудливих сміливців. Утім, він не пропонує всі ці теми обговорювати в межах самого фільму. Швидше закидає, щоб глядачі самі могли обміркувати після перегляду або подебатувати з друзями за чаєм.
Для висловлення режисер обрав незвичний формат: поєднав наукову фантастику з гострою сатирою. Він дуркує, тоді несподівано знову стає серйозним, щоб за мить викликати у глядача відчуття огиди або нервовий сміх. Ці перемикання грають на руку, пожвавлюючи темп оповіді, що геть не зайве при хронометражі у дві години.
Діаманти стрічки — це актори. Роберту Паттінсону в принципі вже не треба доводити свою майстерність, але тут вона проступає особливо яскраво. Він грає одночасно дві версії — Мікі 17 і 18, які значно розрізняються за характером. Якщо перший — сором’язливий і нерішучий, але заспокоює себе важливістю своєї місії, то другий — рішучий, похмурий і не боїться відстоювати власну думку, навіть якщо для цього доведеться взяти до рук зброю. І коли ці двоє опиняються в одному кадрі, не заплутаєшся, хто є хто, бо ця різниця завдяки Паттінсону чітко видна.
У ролі самозакоханого неадекватного бізнесмена-конгресмена Кеннета Маршала виступив Марк Руффало. Звісно, всі ці відсилання до сьогоднішніх реалій побачити легко: прибічники ексцентричного диктатора-початківця носять червоні кепки, а кожен його виступ і важливий крок транслюють онлайн. Проте, як показують прем’єри останніх місяців, життя буває сатиричнішим за бурхливу уяву та гіперболи кіномитців. Руффало зумів переконливо перевтілитися у свого персонажа, здається він грає навіть зубами.
Підсилює образ його навіжена снобка-дружина Ілфа, яку неперевершено зіграла Тоні Коллетт. Ілфа нашіптує чоловікові подальші кроки, вона огидна у своїх діях, самозакоханості та хворих амбіціях, але з владою здатна на багато чого.
«Мікі 17» — це точно не фільм, який ви забудете на наступний день після перегляду. І буде за що його обговорити. Він не стане топовим у доробку режисера, бо там є помітніші роботи, але це явно непересічна стрічка.
Попередження про тригери
У фільмі неодноразово звучить запитання «Як це — помирати?», ще є сцени з фізичними пошкодженнями. Це не дивина для сучасного кіно, але тут через формат фільму сприймається ближче до серця, ніж зазвичай.
Є пошкодження іншопланетних тваринок. Хоча вони вигадані й не мають приємної форми, це може стати болючим моментом.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Знову між двох: Бріджит Джонс. Закохана в хлопця;
Капітан Америка: Чудесний новий світ. Чи врятується людство від президента;
Одного літа в Україні. 6 причин дивитися фільм про легіонерів;
