У матеріалі присутня нецензурна лексика
Посели вдома гея, щоб отримати субсидію. Фільм «Уроки толерантності» розповідає історію української родини, яка бере участь у такій програмі. А Вікенд розказує, що чекає глядачів і що їм загрожує.
Про що ця історія
Живе собі звичайна українська родина, яких безліч. Мама-вчителька, яка працює й тягне безробітного чоловіка-пузаня, агресивного сина та розгублену доньку.
Життя родини непросте. Спочатку здається, що їхня головна проблема — це борги. Вихід знаходить мати: взяти участь у державній програмі «Уроки толерантності», щоб отримати різноманітні субсидії та заощадити купу грошей. Привілеї надаються тим, хто на три тижні запросить пожити у себе представника ЛГБТ-спільноти. Так у домі Найдюків з’являється Василь. І все летить шкереберть. Чи навпаки налагоджується? Щоб зрозуміти, треба подивитися.
Що було раніше
Спочатку ця історія була п’єсою «Гей-парад» Ігоря Білиця. Потім успішну виставу по ній зробив «Дикий театр». Актори «Дикого» зараз йдуть у кіно, щоб подивитися фільм і порівняти одне прочитання з іншим.
Який вигляд це має у фільмі
Тут немає жодної театральщини, хоча режисер запросив для зйомок театральних акторів. Вони органічні, щирі й блискуче впоралися з задачею. Весь фільм знімали «одним кадром», зробили це за дев’ять днів у звичайній квартирі на лівому березі Києва.
Герої весь час проводять у замкненому просторі квартири, але глядач ні на мить не нудьгує від цього факту. Картина захоплює та тримає увагу з першого кадру до останнього.
Для багатьох це історія про те, як гомофобія переходить у прийняття. А для мене вона також про самотність жінки в родині, невміння говорити про важливе й чути один одного, невміння проявляти любов та увагу.
Важливі поради глядачам
Будьте готові до матюків і відвертостей
«Вона заїбалася», «Засунь собі в сраку ту агресію» — такі назви мають розділи фільму. Загалом нецензурщини тут багато. Як і відвертих ситуацій, жартів нижче поясу. Але жодного разу в них немає несмаку.
Ти смієшся, бо бачиш у героях себе, своїх батьків, кумів та сусідів. Ти від цього ж сумуєш. Тобі боляче, соромно чи щемко. Але точно не лишаєшся байдужим.
Не беріть попкорну
Серйозно. Ви будете реготати так, що часу поїсти не буде. Та й загроза вдавитися виникне. Краще не треба.
Дочекайтеся титрів
Наполягаю на цьому. Тоді зрозумієте, до чого тут Степан Гіга та Лєра Мандзюк. І ще трошки кайфонете.
Будьте готові до агресії
Поборники «традиційних цінностей» називають фільм загрозою національній безпеці України. Раніше невідомі розмалювали гомофобними написами будівлю кінотеатру «Жовтень», де показують стрічку.
Коли вийшли на вулицю після показу, нас зустрів натовп хлопців спортивної статури в чорному одязі. Ми йшли крізь той натовп під скандування: «Ви позор країни», поки хлопці з закритими чорними масками обличчями знімали нас на телефони.
Наважтеся
Претензій до вітчизняного кіно у нас чимало. І зізнаємося, для цього є причини. Часом дивилася українські стрічки й тихенько питала себе: чому всі дуже-дуже стараються, а мені так ніяково і соромно? Бо це було погано: актори перегравали, режисери не дотягували, оператори косячили.
З «Уроками толерантності» соромно не було жодної секунди. Так, можна закинути зауважень за операторську роботу чи спитати, чого сценаристи недостатньо уваги приділили Василеві. Але переважує якісно розказана історія з купою емоцій під час перегляду і довгим яскравим посмаком.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Театральні тренди: 5 вистав, які треба подивитися;
Боб Марлі: One love. Яким вийшов фільм;
Кухарка чи коханка. Про що фільм «Смак пристрасті»;
