100 хвилин естетики від голлівудських зірок, розмови про стосунки та магічні потрапляння в минуле, яке треба виправити. Вікенд подивився стрічку «Велика смілива красива подорож» та розповідає про що вона.
Девід (Колін Фаррелл) має їхати на весілля до друзів. Але його авто заблоковане. Тоді він звертається у дивну прокатну агенцію, де двоє ексцентричних співробітників (Кевін Клайн та Фібі Воллер-Брідж) буквально нав’язують йому стару автівку з GPS.
Сумний самотній Девід приїздить у готель «La Strada». Наречені знайомлять його з неймовірно гарною Сарою (Марго Роббі). Сара й Девід говорять фразами, що ними говорять у кіно герої, яким сценаристи судили бути разом.
Виявляється, що Сара не лише живе в тому ж місті, що Девід, а й приїхала на такому ж орендованому авто з GPS. Прилади зводять їх разом у машині Девіда. І з цього починається подорож, яку обіцяє назва стрічки.
Герої знаходять посеред поля чи під мостом різні двері, які ведуть у минуле. Разом вони мають пережити різні спогади. Спогади ці клішовані, наче набір травм дитинства, перелічених у психології для початківців. Добре, що десь між ними є яскравий виступ Девіда у шкільному мюзиклі «Як вижити в бізнесі, не докладаючи особливих зусиль».
Трохи складно співпереживати героям. Вони самотні через дитячі травми, кажуть нам творці. Вони мають таку гарну зовнішність, думаємо ми. Вони вразливі та гіперчутливі, нагадує сценарій. Вони заможні, цинічно констатуємо.
Тема розбитих сердець є темою страхів: обоє бояться, що їх відштовхнуть, зроблять боляче. Тому тікають та уникають, як зазвичай роблять люди середнього віку, як тільки десь замайорять серйозні стосунки. Проявити трохи мужності й рішучості, звісно, ніхто не збирається.
Фільм наче має все необхідне для успіху. Знялися найяскравіші зірки. Знімав корейсько-американський режисер Когонада, відомий інтелектуальними стрічками та впізнаваною візуальною естетикою. Музика від Джо Хісаїші — композитора, що працював з Хаяо Міядзакі над «Віднесеними привидами», пісні від ісландської співачки Laufey — переможниці Grammy 2024 року
Блискучі костюми, декорації, шикарна операторська робота. Картина вийшла неймовірно естетичною. Але вона так і не визначилася, чим хоче бути: фентезі, мелодрамою, мюзиклом чи коротким курсом із психології стосунків.
Харизматичні та привабливі Фаррелл і Роббі намагаються зробити подорож приємною для глядачів. Але вийшло не все: на українському показі деякі глядачі йшли з залу, а іноземні кінокритики визнають, що подорож вийшла не такою захопливою, як обіцяє назва фільму.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Абатство Даунтон. Величний фінал. Попрощатися з аристократами;
Барабани з балагана. Відгук про виставу Brecht.Cabarett;
За настроєм і затишком. Нові книгарні 2025-го;
Берегти історію та дупу. Відвертий відгук про поїздку ретротрамваєм;