Віддати улюблені речі, знайти щось цікаве та несподіване для себе. Своп — це неформальний захід, де можна обмінятися одягом, аксесуарами. Редакторка Вікенду організувала свій перший своп і розповідає, що від нього можна отримати, крім обновок.
Я схудла на два розміри. Тож переді мною постали дві проблеми. Перша — немає що носити. Друга — в шафі висять гарні речі, що стали завеликими. Я не готова кидати їх у вуличні контейнери, а хочу віддати жінці, яка носитиме й радітиме. Стала думати, чи можу зробити таке.
Як провести перший своп
Спитати подруг
Написала у фейсбуці пост-пропозицію. Реакція показала: обміну бути. Поговорила з кількома жінками, що мають досвід свопів. Записала їхні поради, зокрема:
- обмежити сезонність (щоб приносили лише зимові речі);
- встановити кількість речей від кожної учасниці (не більш як десяток);
- придумати окрему валюту для обміну (у нас була, але ми нею не скористалися, залишили для наступного обміну).
Пошукати приміщення
Тим часом шукала місце для зустрічі. Пропонували різні варіанти, але після роздумів я обрала новенький Vcentri Hub на лівому березі. Ці хаби — мережа майданчиків для громадських заходів по всьому місту.
Забезпечити необхідне
У приміщенні є відкритий гардероб, щоб розвісити речі, достатньо столів, щоб розкласти прикраси, багато світла та кімнатка для перевдягань. Було малувато вішаків для одягу, то ми приносили свої. Не було дзеркала у повний зріст. Тож здорове важке дзеркало я мусила привезти з дому й засмучувалася, що доведеться потім тягти назад. Спойлер — не довелося.
Просити про допомогу
Я хвилювалася, чи впораюся. Спитала поради у волонтерки Лали Тарапакіної. Вона підказала: «Ти не маєш справлятися з усім сама. Попроси допомоги». Я попросила, і двоє прекрасних жінок погодилися.
Якби не ця підказка, я б страшенно нервувала, але точно тягла б усе сама і ні до кого не звернулася. А так стало набагато спокійніше.
Залучити людину з авто
Провернути всю цю затію без подруги з автівкою нереально. Пощастило, що Катерина підтримала ідею. Тож я була спокійна за всі переміщення. З Катею ми також обговорювали різні організаційні моменти.
Не боятися провалу
Я накручувала себе, що ніхто не прийде, що у нас залишиться багато нерозданих речей. Як у всіх організаторів заходів, було чимало переживань. Катя порадила розглядати перший обмін як пробний старт, не заморочуватися, не мати великих очікувань. «Це перший урок, після якого ти напишеш список помилок і висновків», — сказала вона.
Робити неочікуване
Приятелька з іншого міста прочитала про обмін. І коли я ще не мала ніякої впевненості, відправила посилкою особливу річ — вінтажну спідницю з Британії. Тож я прихопила її з собою.
Спідниця підійшла б лише дуже тендітній жінці. Моя приятелька Леся приєдналася до нас без очікувань обновок, бо має маленький розмір. Спідниця підійшла їй ідеально. Ми милувалися, а Леся визнала, що відкрила в собі щось нове.
Усі робили неочікуване та кайфували від цього. Я, яка завжди трималася подалі від леопардового, знайшла себе у неймовірному захваті в сукні з таким принтом. Якщо відсувати бар’єри та приміряти несподіване, можна стати власницею смішного светрика з Сантою або дивовижної шкіряної сукні з розрізом до стегна.
Погляд зі сторони
Якби не загальна атмосфера легкого приємного божевілля та спонукання жінок міряти ще й ще, я б точно пропустила розкішний вельветовий піджак. І посоромилася б вдягнути рожеву сорочку, яка мені так личить.
«Підтягни рукава», «сюди треба червону помаду», «гарно, але додаси пушап». Жіночі підказки зі сторони помічні. Колективне збирання луків розширило мій гардероб і підказало, куди рухатися далі.
Кайфувати від роздавання
Розглядання себе в нових речах — велике задоволення. Але яке ж тепло заповнює зсередини, коли хтось притискає до серця твою особливу річ! «Йшла сюди з мрією знайти зелену шубу. І ось я несу додому таку», — почула від учасниці.
Мої речі понесли додому четверо абсолютно різних жінок. Знову й знову радію, коли думаю про це.
Стежити за своїм
На обміні треба уважно слідкувати за власними речами. Я ледве не лишилася без куртки. Необачно кинула своє рожеву «юнікло» біля речей на роздачу. Вихопила, коли одразу двоє учасниць збиралися її приміряти.
Неочевидні надбання
Звісно, ми прийшли роздати свої речі та взяти інші. Однак отримали більше за це.
Я дізналася від жінок про басейн неподалік, куди мені зручно ходити плавати. А я ж була певна, що там плаває лише малеча!
Почула про заняття тверком неподалік. Там танцюють мої знайомі. Може й мені треба? Подумаю.
Домовилася покавувати з приємною жінкою, яка, виявляється, часто буває в моєму районі.
Наші учасниці перезнайомилися між собою, додали нових подруг у фейсбуці, домовилися разом ходити на якісь заняття. І після обміну вони веселою зграйкою відправилися пити каву.
А ще ми обговорили й вирішили: весняному обміну бути. Плануємо влаштувати його в перші дні березня.
Що робити з залишками
Ми одразу домовилися: все, що учасниці не понесли додому, передамо в «Кенгуршу». Це секонд-хенд нового типу, де речі приймають, сортують, частково розпродують задешево, а інше відсилають нужденним. Так ми й зробили в кінці: клумак із залишками передали на сортування.
А моє дзеркало забрала подруга. Просто завантажила в авто й повезла додому. Я зітхнула з полегшенням, що не треба тягти додому важку зайву річ, натомість вона послужить на радість іншій людині.
Висновки
Я пропонувала обмінюватися зимовими речами. Насправді речі на обміні були різні, і це ніяк не заважало, розійшлися легкі сукні, зимові светри, пальта. Виходить так, що сезонність бажана, але не визначальна.
Спираючись на поради досвідчених, я запропонувала обмеження: до десяти речей від кожної. На практиці воно видалося зайвим, ніхто кількості не рахував. Подивимося, як буде далі.
Було мало уваги прикрасам. Страшенно шкодую про це. І планую надолужувати наступного разу.
Також нам не вистачило аксесуарів: сумок, шаликів, хусток, ременів. З ними справа точно йшла б яскравіше. Теж взяли на замітку.
Була пропозиція мінятися парфумами. Я поки не готова, але цікаво було б подивитися, як це роблять інші.
Чула побажання мінятися книгами. Можливо, ми дійдемо до цього.
Мабуть, для наступного обміну було б добре знайти приміщення, де можна замовляти каву та пити ігристе. Здалося, що цього трошечки не вистачило для атмосфери.
Хвилююся, що не з усіма встигла поспілкуватися. Усі учасниці настільки цікаві та яскраві, що треба бронювати час для розмов, спілкування.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Перетворювати мотлох на скарби. Полювання на секонді та переробки;
Бренди та неформат: що кияни шукають на вінтажних секондах;
Яскрава річ: як киянка розписує одяг;
Сорочки, сукні та фемілі лук. Де міряти та купувати вишиванки в Києві;
Мовчазні, але не нудні. Як навчитися складати базовий гардероб.
