Буктрейлери — це відеоролики з презентацією книги. Хто та навіщо їх робить та чи впливають вони на вибір читача? Письменниця Наталія Довгопол розповідає про буктрейлери та ділиться своїми улюбленими зразками.
Рік тому я зводила брови й робила круглі очі, чуючи слово «буктрейлер». Книгу треба читати, а не дивитися, інакше виходить… синтез мистецтв. Так дивувалася я, ніби мистецтво постмодернізму не є одним суцільним синтезом.
Та найбільше мене дивувало, скільки зусиль треба вкласти, щоб зробити якісний книжковий трейлер. Хто цим займається? А головне — хто дивиться? Бо зробити таку роботу задля трьох переглядів на ютубі — така собі перспектива. Та й буктрейлери в Україні річ нова, незнайома.
З 328 респондентів більш ніж половина не звертає увагу на буктрейлери, а 89 опитаних взагалі чують це слово вперше. Ті ж читачі, які переглядають ролики, погоджуються, що це приємний бонус, та аж ніяк не визначальний фактор — візьмуть цю книгу з полиці чи ні.
Буктрейлер до «Зграї» Анастасії Нікуліної:
Хто робить буктрейлери й навіщо
Конкурси буктрейлерів — це гарна практика залучення підлітків до читання. Ба більше, до аналізу й власної інтерпретації книги. Чудова можливість відійти від «що хотів сказати автор» до «що я сам/сама побачила в цій книзі».
А ще нові технології активно освоюються українськими бібліотекарями, за що їм честь і шана. Зазвичай це короткі виклади книги, іноді з нарізкою зі стокових відео чи картинок з мережі.
Так само долучаються книгарні, видавці і, звісно, письменники. Дуже зручно на початку презентації показати яскраве й стильне відео, це одразу налаштовує аудиторію на потрібну хвилю.
Наприклад, у «Тенетах війни» Павла Дерев’янка ми одразу готові до похмурої атмосфери, характерників, перевертнів та інших атрибутів темного фентезі.
Тішить, що дедалі більше письменників вкладаються у якісні трейлери своїх робіт. Так, зазвичай вкладаються з власної кишені, але воно того варте. Для авторів це велика втіха бачити, як їхні герої оживають. До того ж це можливість спродюсувати власний маленький фільм, де все естетично, гарно й по-чесному.
Гарний приклад — відеопрезентація новинки «Рік розпусти Клауса Отто Баха» Ярослави Литвин.
А це один із моїх улюблених книжкових трейлерів. Усього тридцять секунд, а як атмосферно! Власне, як і має бути у ретро-детективі: «Порцеляновий погляд» Дмитра Безверхого.
Мій власний досвід роботи над буктрейлером теж був дуже цікавий. Я кілька разів переписувала сценарій, консультувалася з редакторами, шукала музику на професійних стоках. Тепер готова йти на пітчинг і просити гроші на повнометражний мульт!
«Мандрівний цирк сріблястої пані» Наталії Довгопол
Задумавши цей огляд, я збиралася обмежитися анімаційними трейлерами. Але просто не змогла оминути увагою це відео та цю книгу. Погляньте, як потужно.
«Непомітні» Івана Байдака
Буктрейлери точно не зайві. Невеликий попит на них можна пояснити тим, що їх зараз лише одиниці. І з часом читачі очікуватимуть на буктрейлери так само, як і на анонси новинок улюблених авторів.
Читайте також: Як організувати книжки вдома: три бібліотеки киян-книголюбів;
Літературні клуби Києва: як знайти спільноту по читанню;
Вікіпедія українською: політики, фемінитиви та шкільна програма;
Зібров, кіборги та козаки: 10 українських коміксів;
Від Кобзаря до Жадана: пʼять поетів, яких заспівали.
