Чарівний кошик і іграшка на уроках

Як створити незвичайний кошик зі звичайного паперу та модернізувати стандартну техніку? Чи потрібна дітям підготовка до школи і як учителям допомагають месенджери? Галина Гончарук з підліткового клубу «Гроно» провела майстер-клас у рамках «Cool School! І ніякого навчання» у ТРЦ РайON, поділилася своїм досвідом використання смартфонів та розповіла про особливості підготовки до школи.

Ми створюємо чарівний кошик методом плетіння з паперу. Використовуємо двосторонній кольоровий папір — кожен вибирає два кольори, потім вирізаємо смужечки і плетемо наш кошик з ручкою. Це ніби просто і легко, але потрібна посидючість та терпіння.

Нам знадобиться:

кольоровий папір

олівець з лінійкою

клей і пензлик для нього

ножиці або канцелярський ніж.

На майстер-класі я показую методику, а потім, якщо дітям вона сподобається, її можна удосконалювати: робити не з рівних стрічок паперу, а скручувати його, тоді кошик буде міцнішим, використовувати додаткові кольори, використовувати сторінки журналів тощо. У кошик можна складати різні речі, наприклад, зробити осінню композиці, поклавши туди каштани, жолуді, грибочки, або складати поробки.

Під час цієї роботи дитина розвиває образне мислення — обирає колір, увагу — слідкує за послідовністю, і пам’ять — запам’ятовує механізм і візерунок. Старші діти впораються самостійно, а от молодшим знадобиться допомога дорослих.

[gallery:30921]

Я працюю у підлітковому клубі «Гроно» майже 15 років, готую дітей до школи: навчаю читати, писати, рахувати тощо. Так, є питання про те, чи потрібна з впровадженням нової української школи підготовка. Це повинні вирішувати тільки батьки. У 1-4 класі діти граються, а вже з середньої починають вчитися. Хоча і є нова концепція освіти, але вчителі ті самі. Сьогодні у нас НУШ, а завтра — щось інше, і діти у нашій країні мають бути готовими до всього.

Коли вступ до школи відбувався через тестування, діти мали знати багато чого: назви планет, рахувати тощо. І тут був парадокс, бо у першому класі вони починали вчити все це заново, і тоді дитина могла зовсім не розвиватися, бо не дізнавалася нічого нового.

Концепція НУШ передбачає: якщо що дитина втомилася — можна полежати на килимку. У нас теж так: хочешь пити — ходімо, хочешь в туалет — йди, відпочити — будь ласка. А уроки у нас і так в ігровій формі. Можна брати іграшку з собою на урок, щоб дитина відчувала себе впевненішою. Деякі психологи радять дозволяти носити з собою іграшку, посадити її на свою парту і погратися на перерві.

Ми працюємо з тими батьками, які хочуть, щоб дитина розвивалася, тому що школа усіх знань не дає. Якщо дитина буде додатково розививатися, працювати з батьками чи на курсах, це тільки буде в плюс, аж ніяк не в мінус. Найкращий результат можна отримати, коли поєднуються зусилля дитини, батьків і учителя. Зі мною на курсах діти знаходяться півтори години двічі на тиждень. А з батьками — інший час. І якщо вони будуть закріплювати отриманий матеріал, це матиме кращий ефект. Звичайно, щоб дитина не мала перенавантаженнь, не треба її примушувати, бо це може відбити усю охоту до навчання.

По дітям видно, чи вони готові психологічно до школи. Іноді краще дочекатися, дати дитині дорости, не прискорювати процес. Якщо дитина хоче гратися, вона не концентруватиме увагу, не засвоїть знань. А примушуватимемо — то відіб’ємо бажання вчитися. Буває, що дитина може дозріти буквально за кілька місяців: зараз вона сором’язлива, боязка, а через пару місяців уже більш упевнена у собі.

Я часто передаю батькам інформацію про те, що ми робимо, через месенджери: відправляю фото або відео, відповідаю на питання, що їх цікавлять. Насамперед смартфон зараз допомагає у спілкуванні: не з кожним вчитель може поговорити особисто після занять, та й батьки часто поспішають і не мають часу. Я відправляю фотографії, як дитина розповідає вірш, показую, які методики використовую, що вивчали, як діти тримають олівчик та сидять за партою. Сприймаю це як частину роботи — розповідати батькам про те, як ми навчаємося.

Іноді використовую смартфон і під час фізкультхвилинки: включаю музику, діти танцюють. Із задоволенням це роблять і дівчата, і хлопці. Діти вже до цього так звикли, що підходять і цікавляться, чи будемо танцювати. Так що смартфони — це сила. Аби тільки батареї вистачало!

Читайте також: Осінні запаси для творчості та 8 порад батькам;

Картина-«царапка» и детская доброта для всех;

Створюємо закладки-орігамі та вчимося говорити мовою підлітків;

Браслет из паракорда: плетем и воспитываем патриотизм;

Семейное рисование: 5 советов от преподавателя;

Прислушаться к сказке и понять своего ребенка;

Магія квітів: робимо 3D листівку разом з дітьми;

Гіпсові фігурки тварин та чарівних істот: робимо разом з дітьми;

Декупажная рамка для фото — оформляем с детьми;

«Підкова»-оберіг: створюємо на щастя і добробут;

Паперова пластика: як оживляти картини;

Правила ліпки з солоного тіста;