Посуд з емоціями, квітами та розписом. Для когось з українських майстринь кераміка стала сенсом життя, для когось — терапією, а для когось — способом зберегти мистецтво в буденності. Вікенд розповідає про трьох керамісток з різними шляхами та стилями, але спільною любов’ю до глини й творчості.
Майстриня, що створює посуд з настроєм
Наталі закінчила Університет економіки та права «КРОК» за спеціальністю «фінанси та кредит», працювала в інтернет-магазинах SMM-менеджеркою, адміністраторкою. З дитинства любила малювати, а згодом знайшла нове захоплення — глину.
Перший дотик
Уперше Наталі побачила матеріал ще в дитинстві, у рідному Зимогір’ї на Луганщині. Бабуся розповідала про цінність місцевої глини, а самій Наталі подобалося тримати її в руках. По-справжньому вона спробувала працювати з глиною у 2016 році на майстер-класі у гончарні «Лев і Крук». Майстер Василь запалив бажання навчатися далі. Потім жінка почала навчання у майстра Володимира й дізналася про весь процес — від шматка глини до готового виробу. З 2019 року Наталі орендувала майстерню з подругами, а у лютому 2024-го переїхала у власну.
— Недовгий час кераміка була для мене хобі, сенсорним відпочинком, віконечком для реалізації фантазій. А з часом стала основною діяльністю, моїм життям, — пояснює вона.
Першою роботою була піала з деревом, зроблена на гончарному колі. «Вона стоїть у мене вдома, нікому не віддам», — усміхається Наталі.
Як з’явилися «чашки з настроєм»
Ідея виробу народилася півтора року тому. Спершу Наталі робила чашки з унікальними історіями про людей — їхні інтереси та хобі. Але хотілося створювати й щось універсальне. «Натхнення прийшло від мого маленького сина, якому я допомагала розібратись з почуттями та емоціями. Так почала робити вироби, які не просто цікаво розглядати, а й які можуть викликати усмішку незалежно від дизайну», — розповідає майстриня.
Настрій у роботах
Емоції на посуді не завжди залежать від настрою самої Наталі. Вона працює серіями й доповнює їх за потреби. «Наше життя сповнене багатьма емоціями, які хочеться зобразити на посуді», — каже майстриня. Вважає, що настрій передає розпис, але іноді й форма: хвилястий край чи «ніжки», які ніби кудись квапляться.
Як створюється посуд
Процес починається зі створення форми. Далі виріб має висохнути, його зачищають наждачкою та відправляють на перший випал. Потім миють, розписують, покривають глазур’ю та випалюють знову. «Я можу навіть не зафіксувати ідею на папері, а одразу починати малювати на виробі», — зізнається майстриня.
Ідея в картоплі
Ідеї приходять у найнесподіваніші моменти.
— Один з останніх дизайнів з’явився, коли я вибирала картоплю в магазині. Я побачила, що вона може бути веселою, розслабленою, втомленою — різною. Найчастіше натхнення підказує природа: небо, дерева, квіти, — каже Наталі.
Персоналізовані замовлення
Головний виріб бренду «True Self» — індивідуальні чашки. «У центрі людина, а довкола неї її вподобання, речі, які говорять про неї без слів», — пояснює майстриня.
Процес такий.
- Обрати готову форму або замовити нову.
- Надіслати фото людини.
- Описати вподобання, захоплення, мрії.
- Наталі створює ескіз, розписує чашку, покриває глазур’ю.
- Готовий виріб стає «історією в руках».
Персоналізована чашка під замовлення коштує 2500 гривень.
Можна замовити й з наявного. Її роботи беруть і для себе, і на подарунок, коли хочуть щось особливе. Є й постійні клієнти, які повертаються за новими виробами.
Догляд за виробами
«Будь ласка, не кладіть мене в мікрохвильову піч або посудомийну машину. Я люблю, коли мене миють руками і тримають у затишку», — таке побажання Наталі залишає на листівках разом із посудом.
Майстриня, яка не прагне ідеалу
Ксенія — з Чернівців. За освітою історикиня і фінансистка, довгий час працювала головною бухгалтеркою. Після тридцяти Ксенія вирішила повернутися до творчості й того, що справді любить, і зараз працює дизайнеркою інтер’єрів. Останній рік її увагу повністю захопила кераміка.
Рятівне коло
Коли почалося повномасштабне вторгнення, у житті Ксенії з’явилося багато тривог: різко зменшилася кількість роботи, серйозно захворів тато, а рідні залишалися в Дніпрі. «Все це зібралося докупи, і у мене почалися панічні атаки, а згодом — депресія та тривожний розлад», — ділиться майстриня.
Три роки тому, під час поїздки до Львова, Ксенія вперше спробувала працювати з глиною в одній із майстерень. «Це було кохання з першого дотику, і я вже не змогла зупинитися», — згадує вона. Кераміка стала рятівним колом: занурюючись у творчий процес, вона відключається від зовнішнього світу і створює частинки добрих, красивих і безтурботних світів.
Повернувшись додому, жінка потроху почала купувати матеріали та інструменти. Спершу випалювала вироби в місцевій майстерні, але це відчутно обмежувало творчість. Тому на початку цього року купила власну піч, щоб ні від кого не залежати. Крім того, вона з дитинства любила малювати, але не мала можливості ходити в художню школу. Тому захопившись глиною, продовжила, але вже на тарілках.
— Кожен мій виріб — це запрошення в мій світ. Мрію створити власний артпростір, який стане острівцем добра, тепла та позитиву для інших людей, що страждають від війни», — додає Ксенія.
Перший виріб
Свій перший виріб майстриня пам’ятає добре — свічник у вигляді мексиканського «дерева життя». «Я робила його два дні і розписала ангобом*. Три пташечки на ньому символізують мою родину, тому він для мене дуже цінний, і я нікому його не продам», — каже майстриня.
*Ангоб — фарба на основі глини, яку наносять на поверхню сирого керамічного виробу, до обпалювання.
Perfect Imperfection
Ксенія не користується гончарним колом, а ліпить вручну. Деякі предмети робить на гіпсових чи дерев’яних формах, але більшість — без форм. Майстриня поділяє концепцію Perfect Imperfection — ідеальної неідеальності. Вважає, що краса й цінність криються саме в недоліках, нерівностях і асиметріях. Так само як в людей: всі неідеальні, але прекрасні по-своєму.
Створення виробу — тривалий процес: після виготовлення він сохне близько десяти днів, потім Ксенія його замиває й розписує. «Розпис — мій улюблений етап. Використовую ангоби або підглазурні фарби. Одну тарілку виготовляю від двох до десяти годин», — розповідає майстриня. Після цього виріб проходить два випали в печі. Кераміка примхлива, під час випалу виріб може тріснути, і це нормально. Ксенія навчилась сприймати це без трагедій, бо отримує задоволення від процесу.
Натхнення петуній
Ідеї приходять звідусіль: інтернет, принти на текстилі, шпалери, природа. «Один з останніх малюнків з’явився після того, як я побачила прекрасні петунії на фото у підписниці. Я вважаю, що все вже придумано, але завдяки «надивленості» можна створити щось абсолютно нове», — ділиться майстриня.
Ксенія переконана, що її стиль найкраще відбивають квіти. Саме тому бренд називається FLOWA (від англ. FLOWER + LOVE) — кераміка про квіти та любов.
Особлива прив’язаність
Є робота, до якої Ксенія відчуває особливу прив’язаність, — ваза, що зображає її без зовнішньої оболонки. «Моя манера поведінки іноді здається зухвалою, але близькі люди, знають, що я добра і м’яка людина. Ця ваза нагадує мені про Дейві Джонса з «Піратів Карибського моря», який заховав серце у скриню та обріс раковинами. Зараз ця «раковина» мені тисне, і хочу повернутися до себе, тієї, яку втратила. Цю вазу я нікому не продам, крім однієї з моїх найкращих подруг, якій я можу довірити „себе‟», — зізнається Ксенія.
Кераміка як справа життя
Кераміка — дороге хобі, але Ксенія прагне перетворити її на повноцінну справу. «Потрібно монетизувати, щоб покривати витрати на матеріали та піч. Мої роботи вже не поміщаються в квартирі, і я їх продаю. Після ярмарку «Людень» я особливо повірила в себе — люди активно купували вироби і писали навіть після заходу», — тішиться вона.
Індивідуальні замовлення
Майстриня не приймає індивідуальні замовлення. «Кераміка капризна, і я не можу гарантувати результат. Вона терапевтична, і не хочу, щоб перетворилася на джерело стресу. У мене вже є робота, де все роблю під ключ та з дедлайнами». Натомість можна придбати посуд, виставлений на сторінці в інстаграмі.
Мрії та плани
Ксенія мріє створити власний артпростір для себе та однодумців, де можна відпочити, навчитися працювати з глиною і створити щось своїми руками. А також у планах — скульптурні інтер’єрні роботи.
«Не варто боятися почати нове, навіть якщо тобі не 18. Я почала займатися дизайном у 30, а керамікою — у 35. Потрібно горіти, і тоді ти стаєш джерелом світла й сили у найтемніші часи», — каже Ксенія.
Майстриня, яка створює «душевну кераміку»
Ольга навчалася на факультеті декоративно-прикладного мистецтва індустріального технікуму, а згодом закінчила поліграфічний факультет КПІ. У 2014 році заснувала власний бренд Soulful ceramics — «душевна кераміка», який сьогодні став її основною справою.
Перший дотик
Перший контакт із глиною стався ще в п’ятому класі художньої школи, але тоді серце майбутньої керамістки більше належало акварелі. «Живопис я люблю й донині, — зізнається вона. — У планах поєднати кераміку і живопис на посуді». Закохалася у кераміку Ольга вже під час навчання в технікумі, а активно зайнялася після завершення університету.
Найперший виріб зі шкільних часів уже стерся з пам’яті, але перший предмет від бренду пам’ятає добре — чашки з крильцями та новорічні іграшки. «Я почала їх робити ще у 2014-му, коли це ще не було настільки популярним», — каже майстриня. Тоді ж з’явилися й керамічні пано та чашки з тваринами.
Власна майстерня
Сьогодні кераміка — основна робота Ольги. У невеличкій майстерні жінка робить усе самотужки: від замішування глини до пакування й ведення соцмереж. «Усі процеси у кераміці потребують уваги і терпіння. Особливо терпіння. Кераміка не любить поспіху», — ділиться майстриня.
Ідеї приходять по-різному, іноді зненацька, тому вона робить замальовки в нотатнику або записує ідеї.
Усе починається з ліплення, після чого виріб має висохнути, потім його миють, шліфують і відправляють на два випали. «Кожен триває близько десяти годин, і ще стільки ж потрібно, аби піч остигла. Лише після цього я уважно розглядаю виріб і вирішую, чи готова показати його людям».
Натхнення побуту
Натхнення майстриня знаходить у найрізноманітніших речах — від музики до побутових дрібниць: «Я створюю яскраві блюда з використанням різних штампів, а також тарілки й чашки з розписом. Хочу, щоб посуд сприймався не просто як побутовий предмет, а як мистецтво, яке щодня оточує нас вдома і приносить радість».
— Кожен виріб люблю, але серія блюд із шипшиною мені особливо дорога. Також обожнюю своїх голубів і тарілочки з розписом, — усміхається майстриня.
Соцмережі та спільнота
З перших днів існування бренду Ольга почала ділитися роботами у фейсбуці, а згодом і в інстаграмі. «На початку було простіше: конкуренції менше, а друзі активно підтримували. Зараз складніше, адже з’явилося багато брендів, соцмережі переповнені інформацією. Але я вдячна підписникам, особливо тим, хто зі мною ще з 2014 року. Тому що кожному митцю потрібен зворотній звʼязок».
Замовлення
Роботи Ольги зазвичай купують для щоденного користування або на подарунок. Замовити можна через соцмережі. Майстриня також виконує індивідуальні та корпоративні замовлення. Каже: важливо, щоб замовник мав власну ідею, або ж задав напрям, а вона вже створює ескіз і працює над виробом.
У майбутньому мріє створити серію посуду з надполивним розписом — поєднати кераміку і живопис. А ще планує зробити серію різдвяних іграшок.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Гранат, тризуб і мотанка. Як киянка створює прикраси з бісеру;
Перетворити мотлох на коштовність: історія апсайкл-майстрині;
Як їх носити: сумки з серцями, цицьками та піструнами;
Вишукано, стримано чи нахабно. Посуд від українських виробників;
