Привіт з Батумі та Іспанії: що продають на ярмарку

Ярмарки у столиці проходять за будь-якої погоди. Але коли під ногами чвякає, а з неба сиплеться, то продавців стає різко менше. Проте журналістка Вікенду все одно відправилася шукати щось звично-сезонне або цікаво-незвичне на щотижневому районному ярмарку.

Значно побільшало різноманітніх солінь-квашень, або, кажучи по-сучасному, ферментованих продуктів. Якщо деякий час тому були здебільшого капуста, морква та баклажани, то цього разу є гриби, кабачки, квасоля, буряк і щось схоже на олівʼє. Я не планувала цього тижня купувати нічого такого, бо зараз кваситься капуста. Але встояти перед апетитною морквою з селерою не змогла.

Значно більшим став асортимент квасолі: біла, фіолетова, з червоною шапочкою, а ще схожа за виглядом на мідії. Є навіть чорна, тому якщо хочете влаштувати обід у стилі сімейки Адамсів, може стати тематичною стравою. Деякі продавці не заморочуються та ставлять на всю одну ціну, наприклад, в одному місці вся була по 75 гривень. А хтось ставить різну ціну, скажімо чорна була найдорожчою — за 100.

Зимові фрукти теж займають дедалі більші частини прилавків: хурма та корольки, гранати, мандарини. Останні є різного походження, грузинські та іспанські, обрати можна до 50 гривень за кіло. Я зазвичай беру «клементин», хоч він з кісточками, зате дуже подобається смак. Поки писала статтю, одну зʼїла, і в ній не було жодної кісточки — удача!

У розпалі капустяний сезон. Можна знайти і цвітну, і броколі, і брюсельську. Дуже смачно робити капустяний мікс: замаринувати різну капусту та запекти у духовці. Хіба що треба мати на увазі, що броколі готується найшвидше за інші. Щоправда, обирати варто ретельно, бо є чудовенна красивенна, а є трохи лежала з непривабливими цятками.

Якщо не готові переходити на повністю зимовий раціон, можна купити помідори, огірки та різні види салату, і навіть не по захмарних цінах.

Багато продається риби, як мороженої, так і охолодженої. Сьогодні взяла заморожені спинки сьомги та стейки білого амура.

— Дивися, щука, про яку ми казку читали, — каже бабуся онукові.

— Де, де? — малому доводиться стати навшпиньки, щоб побачити. — Ого, яка величезна та страшна!

— Чого ж страшна, вона ж… нежива, — пояснює бабуся. — І , подивися, у тебе на шапці взагалі такі загрозливі зуби.

Малий згадує, що в нього на шапці акулячі зуби.

— Таак! Я можу сам її зʼїсти, — каже він, клацаючи своїми зубами, і йде з бабусею далі.

Раптово побачила чергу, де вона буває нечасто, і це навіть не звичайний прилавок, а щось дуже компактне. Довелося трошки повиглядати й почекати. Виявилося, покупці стояли за віничками з лаврового листя з Батумі або фундуком звідти ж.