Ліки, іграшки та міксер: що брати, коли евакуюєшся з дітьми

Як тікати від війни? Взяти дитину за руку і покинути дім. Про свій досвід розповідають авторка Вікенду, Наталя Івко, та інші батьки, які евакуювалися з дітьми з різних частин країни.

Ми покинули свій дім одразу після того, як над містом пролунали перші вибухи. Це потім дізналися, що то спрацювала наша ППО, а тоді було страшно, раціональне мислення відключилося повністю.

Зібралися за пів години: я, чоловік, четверо дітей. Унаслідок у валізі знайшлися купальник, троє різних капців та парфуми. Власне, не одні — чотири пляшечки.

Ми не взяли медичних документів дівчат (у нашому випадку це критично важливо) та необхідних ліків у достатній кількості. Я поїхала в легких літніх кросівках, а одна з доньок взула непрактичні уггі. У старшої якась нереальна кількість футболок (точно понад десять), а в найменшої лише одні штани, які ми десь в переїздах загубили.

Порад у мене немає — голова й досі відмовляється продукувати думки на випадок «якщо таке знову знадобиться». Звернулася до інших — більшість приблизно в такому ж розібраному стані, але деякі рекомендації все ж є. Вірю, що вам вони не знадобляться, проте все одно поділюся.

Наталія Тищенко, мама дівчини:

Одяг і взуття. Ми брали те, що було поряд і знаходилося з нами в підвалі, де ми жили вже кілька днів. За день до від’їзду шапка доньки впала у відро з водою, яке стояло в укритті, ми повісили її сушитися та забули. Тож у нас була одна шапка на двох. У сумці якось опинилася смішна доньчина шапка у вигляді жабки з АліЕкспресу.

У підвалі ми були в куртках і джинсах, в них і поїхали. Так і ходжу в цих джинсах і курточці. У якомусь проміжному пункті придбала спортивний костюм.

Взяли нові кросівки, майже випадково — розношувала їх, вони стояли з краєчка. Дорогою забрали свекрів — без зміни білизни та в зимових чоботах. Треба було взяти змінне взуття та зубні щітки.

Ліки потрібні були б. Особливо важливо не забувати про них тим, чиї діти мають хронічні захворювання.

Взяли з собою намет, сокиру, пилу, шурупокрут — чоловік це все заздалегідь приготував. А ми везли з собою мамин міксер. Не знаю, чому. Випадково. Кішку не забули. І корм для неї взяли. А лоток та інструменти для підстригання кігтів покупали вже потім.

Легкого одягу не брали — й думки не було, що не повернемося. Зараз можна було б купити щось — але де все це зберігати? Взагалі евакуація з міста, де немає світла, зв’язку, опалення — це дещо інше.

Інна Гершун, мати трьох дітей:

Це моя друга евакуація, тобто я вже досвідчена. Першого разу, в останні дні липня 2014-го, я збирала речі синів — школярів молодшої школи. І шкільні речі відклала купкою. Навіщо брати — до вересня повернемось. Якщо раптом ні, передадуть чи перешлють. Так ми думали тоді. Але туди ми не повернулися й досі.

На початку березня 2022-го старші пакувалися вже самі. А я збирала молодшого чотирирічного. Усе таке красиве, новеньке, з любов’ю обране й придбане. Одяг, рушник із блакитними динозаврами, новий комплект постільної білизни теж з динозаврами — це я взяла. Довелося лишити книжки та більшу частину іграшок. Найбільше шкода книжок українською. Його улюблена серія з десяти книжок про Шустя і Шуню (взяли одну). «Мед для мами» навіть не встигли прочитати. Ми — російськомовна родина, от з молодшим почали відкривати для себе яскраву українську дитячу книгу.

А ще його біговел. Два дні встиг мій хлопчик покататися, потім вже не гуляли. Я довго обирала — щоб був легкий, зручний, щоб приносив радість.

Нібито дрібниці, і головне — вони усі (три сини та наш пес) зі мною та в безпеці. Але боляче.

Ольга Сивопляс, мати двох дітей:

Не взяла плед — він у дорозі згодився б.

Замало білизни. Забула таблетки від нудоти.

І нитки з голкою. І порошок для прання.

Згодилася б валіза на замку. Якщо живеш там, де немає замків на дверях (або в таборах і взагалі без перегородок), вона виручає.

Анна Віноградова, їхала з трьома дітьми:

Я своїм наказала брати мінімум речей. Одна зміна одягу (штани, кофти), три зміни білизни та шкарпеток. Кілька машинок (мало, шість всього). Але мої діти не прив’язані до іграшок, в них немає обов’язкових іграшок для засинання або щось такого. З ігор — лише шахи. Я кажу про евакуацію «пішки». Якщо їдеш не машиною, то речей що менше, то краще. Ми так їхали, невістці так радила. Кожен несе свої речі сам.

Їжа як розвага була дуже доречною. Бублики, сухарі, дрібні карамельки, горішки. Все це відволікало, втішало та розважало. Про здорову їжу подумаємо потім. Важливо, щоб з собою було достатньо води. Особливо в потязі — там не купиш. У нас було більше літру на кожного, і все одно не вистачило навіть до Львова.
Отже, ми не везли нічого зайвого. І не пошкодували. Уявляю, наскільки фізично було б складніше, якби речей було більше.

Анжеліка Іванова, мама дівчини-підлітка:

У мене не зовсім «дитина», тому задачі були інші. Взагалі ми якось майже ідеально зібралися. Якщо не згадувати про те, що не взяли прокладки та пилочку для нігтів. Одяг — для доньки багато зайвого. Можна взяти всього по два — двоє штанів, дві кофти, дві пари трусів, і цього вистачає.

Взяла чомусь воєнний ніж і сльозогінний газ (їхала без чоловіка — було страшно). Звісно, багато залежить від того, звідки ти їдеш, куди, скільки часу на збори.

У дорозі виручила кола. Зазвичай ми її не п’ємо (я противник), але вона допомагала боротися з почуттям голоду. Добре, що був шоколад.

Дуже шкодую, що не взяла… фен і парфуми. Без них я як без трусів. Коли почну в евакуації заробляти, спочатку обовʼязково придбаю собі туалетну воду.

Анна Паращак, евакуйовувалася з двома доньками:

У першу чергу беріть документи: оригінали та відскановані копії на флешці.

Телефон, павербанк, ліки, рецепти на ліки, сухі й вологи серветки, антисептик, крем для рук.

Вода, снеки, вода, вода, вода, снеки, вода.

Дітям по рюкзачку, в якому по три пари трусів, шкарпеток, по двоє штанів, але таких, щоб можна було надіти одні на інші, якщо буде дуже холодно. Шапки.

Ми брали каримат — не шкодую.

Зручніше за все — в наплічник.

Зайвого нічого немає, бо вдома тричі перебрала всі речі, пакувала вдумливо, щоразу щось відкладала, а не докладала.

Знайшлося місце для улюбленого блокнота та акварельних олівців — не шкодую, користуюся.

Крім двох маленьких ложечок, взяла дві виделки — вони для мене про дім. Шкодую, що не взяла горнятко, щоб гаряче пити не з одноразового посуду.

Євгенія, мати п’яти дітей:

Нічого зайвого не брали, все здавалося непотрібним і неважливим, коли покидали Чернігів. Взяли мало — і, як з’ясувалось, не по погоді.

Раджу брати багато води. Крекери. Ноути, зарядні пристрої. Підгузки, горщик.

Теплі пледи — знадобились і в дорозі, і потім.

Забула спортивний одяг, щоб ходити вдома. Було холодно.
Ліки та рецепти на них. Іграшки. Документи.

Марина Сноз, троє дітей, собака й кіт:

Я взяла парфуми. Це не потрібно, але для мене дуже цінне. Це запах того життя, до якого я повинна повернутися. Я не взяла собі одяг — він просто не помістився б до нашої валізи. Вирішила, що переживу. Пережила — купила в секонді кофту без половини ґудзиків, але щаслива.Молодшому сину взяла наче легкі черевики, але вони з гортексом, тому ноги мокрі. Шукаємо кросівки. За 2000 гривень купувати я не готова, в секондах немає, в гуманітарці зима. Пуховики, в яких приїхали, забирати звідси не буду. Вони нагадуватимуть про війну.

Оксана Гайдаєнко, мати двох дітей:

Треба було послухати розумних людей і заздалегідь скласти одяг — багатошаровий, щоб можна було роздягнутися від теплої куртки, светра до футболки. Ми футболок не взяли, їх дуже не вистачає.

Взуття — така ж схема: тепле, в якому зараз ходиш, і хоча б одна пара легких кросівок. Обов’язково раджу капці або теплі в’язані шкарпетки. Спортивний костюм і джинси.

Продукти. Вода (дітям — краще підсолоджена), бутерброди, чипси, печиво, цукерки — це те, що в дорозі відволікало.

Розваги — улюблені іграшки та ігри (ми не взяли, їх зараз не вистачає). Ніхто не дивиться телевізор, від гаджетів нудить, а ігор немає. Якщо дитина малює, обов’язково візьміть фарби, олівці, папір, пластилін — щось для творчості.

Перший час, коли розклали речі, не розуміли, куди себе подіти. Допомогло б щось домашнє, що могло б відволікти. Я прихопила дітям новорічні подарунки — набори для вишивання великим хрестом, тепер прошу їх дати мені повишивати.

Не забудьте павербанк, зарядні пристрої. Важко без зв’язку з рідними.
Ліки, які приймає дитина постійно або під час характерних захворювань. Предмети гігієни.

Що було зайвим? Великий пакет ліків за якимось списком з інтернету.

Надія Буніна, мама хлопця і дівчинки:

Брали речі на дві зміни (в одному комплекті ходимо, інший перемо). Вода — це найголовніше. Життєво важливі ліки, антисептики, перев’язувальний матеріал. Вдягли теплі речі (було холодно), теплий плед, тека з документами (була заздалегідь зібрана: паспорти, свідоцтва про народження, дипломи, гроші в доларах і гривні, банківські картки).

Тварин взяли — це святе. Телефони і павербанк. У потяг взяли їжу, що легко готувати — вівсянка в стаканчиках з ложкою, печиво, сухі сніданки. На випадок, якби потяг почали обстрілювати або щось таке, взяли з собою каструлю і сірники (готувати в полі). Коли «бігли» третій раз, брали лише найнеобхідніші речі — по одному рюкзаку на кожного, щоб руки були вільними, якщо раптом довелося б нести дітей.

З мого досвіду: найважливіше — вода. І гідазепам, тому що іноді мозок від пережитих стресів просто не хотів працювати.

Оксана Іванець, виїжджала з чотирма дітьми та тваринами:

Перше — усі документи.

Шкарпетки, змінні футболки, легке взуття.

Фототехніка та ноутбук — це мої робочі інструменти, які дозволяють заробляти гроші.

Не знаю, нащо (не питайте), але я взяла собі патчі під очі. І вишивку, хоча не вишиваю вже дуже давно.

Ми почали планувати, що брати, за кілька днів до нападу, тому нічого не забули, напевно. Ні, забула взяти з дому офісну техніку на чималу суму — ось тепер планую ризикнути та з’їздити під Харків, щоб забрати її.

Аліса Реутова, мати трьох:

Увечері 23 лютого я лягала спати, як і звичайно, з вимкненим телефоном, а збиралася в четвер екстрено після перших ракет поряд з моїм домом. Просто покидала в сумки свій одяг — з розрахунком, що дітям я завжди щось знайду. Не взяла навіть фотоапарат.

По факту — дійсно волонтери привезли дітям іграшки, книги. Ми купили їм на місці олівці, фломастери. Фотоапарат мені привезли пізніше.

Якимось дивним чином у валізі опинилися оленячі роги, які ми в сезон кріпимо до нашої машини. Та ракетки для пінг-понгу.