Як говорити з дітьми про війну. Поради непсихолога

Часи зараз такі, що запитань більше, ніж відповідей. Навіть у нас, дорослих. А що вже казати про дітей. Хочеться вберегти їх від реальності, але ж необхідно відповідати на їхні запитання. Багатодітна мама та авторка Вікенду Наталя Івко розмірковує, як говорити з дітьми про війну.

Може не дуже правильно писати «я», але зараз не виходить залишатися безликою — надто болюча тема. У мене п’ятеро дітей, четверо з них неповнолітні та знаходяться зі мною 24 години на добу. Вони поряд, вони відчувають мій страх, бачать мій біль, розуміють, що щось не так. І вони ставлять запитання.

Я вперше проходжу через війну. В мене не було попереднього досвіду чи підготовки «про всяк випадок», тому всі висновки — це винятково моя інтуїція та спостереження за власними дітьми. Сподіваюся, комусь поради допоможуть у виборі шляху для спілкування зі своїми синами-доньками.

Правило 1

Не брехати. Можна й треба розповідати не все, але брехня — це табу. Війна скінчиться, а реноме батьків-брехунів залишиться з вами надовго. Воно вам треба? Може, на психологічний стан дітей неправда тимчасово й вплине позитивно, але ваші стосунки постраждають назавжди. До того ж діти все одно розуміють, що відбувається щось страшне, а відсутність відповідей лише посилить відчуття тривожності.

Правило 2

Якщо не знаєте, що відповісти, скористайтеся заготовками. Спочатку варто перепитати — іноді ми чуємо не те, що насправді запитує дитина. Проте якщо ви навіть після невеликої паузи не зібралися з думками та не можете дібрати слів, ось можливі варіанти відповідей:

Це важливе запитання. Я подумаю, як правильно тобі відповісти, і трохи згодом розкажу.
Молодець, що питаєш. А як ти сам думаєш?
Гадаю, ми можемо разом пошукати відповідь на твоє запитання.
Чому ти питаєш про це? Що саме тобі важливо знати та розуміти?

Правило 3

Намагайтеся обходитися без деталей. Звісно, багато залежить від віку дитини, але зазвичай достатньо намалювати лише загальну картину того, що відбувається, та не зупинятися на тому, що може травмувати особливо глибоко.

Правило 4

Відповідайте лише на ті запитання, які ставить дитина. Контролюйте себе. Брехати не треба, але й зайве зараз теж недоречне.

Правило 5

Не хвилюйтесь, якщо ваша дитина реагує на новини не так, як це заведено у суспільстві. Відповідь на стресові події навіть у дорослих людей різна. Коли в країні було вирішено проводити зранку хвилину мовчання, ми родиною підтримали ініціативу. Під час ранкових однохвилинних роздумів одна з моїх доньок реготала як скажена. І це теж нормально. Зараз нормальна майже будь-яка реакція на те, що відбувається.

Правило 6

Не забувайте, що перед вами — дитина. Пояснюючи їй щось, обирайте слова, терміни та поняття, які будуть зрозумілі людині її віку. Наша Старша іноді намагається розказати молодшим про те, що відбувається, — тими словами, які знає. Звісно, іноді все це звучить досить тривожно, тому м’яко просимо залишити право вести розмови на тему війни за нами.

Правило 7

Будьте щирими, якщо запитання стосуються ваших почуттів. Так, вам теж страшно. Так, ви теж розгублені. Вам теж болить. Це нормально — відчувати зараз такі речі.

Новенька питає якось:

— Мамо, а чому тато не боїться?
— Боїться, — відповідаю. — Просто він дорослий, і тому не хоче, щоб його настрій якось впливав на ваш, тому й тримається. А насправді всі бояться війни.

Правило 8

Не треба ставити «діагнозів» самостійно. Якщо ваша дитина малює все у чорному кольорі, а потім додає криваві червоні плями, і вас це турбує, слід звернутися до спеціалістів, а не вигадувати зайвого. До речі, якщо дитина малює, ліпить, вирізає та робить все таке інше, це дуже круто — вона так випускає те, що болить, і це набагато краще, ніж закапсулювати все всередині та жити на бочці з порохом. Можете навіть приєднатися та «вбити» кілька паперових солдатиків за допомогою сірників. Перевірено — трохи попускає. Я зараз волонтерю, працюючи з дітьми, що пережили евакуацію. У групі є хлопчик, який постійно ліпить з пластиліну президента сусідньої країни, щоб потім його розчавити бульдозером, а я допомагаю йому у цьому, тому що біль, що всередині, не можна ховати, просто не можна.

Правило 9

Одна з базових потреб людини — потреба у безпеці. Звісно, нам всім зараз бракує ресурсів на повноцінне життя, але підкреслити дитині, що ви робите все задля того, щоб їй нічого не загрожувало, вкрай необхідно. Отже, обіймаємо частіше та говоримо словами часто та регулярно: я дбаю про тебе, зі мною ти в безпеці, я готовий на все, щоб тобі було спокійно і нічого не загрожувало. Ми разом, ми поряд, ми є один в одного — і це найголовніше.

Правило 10

Дитина не винна. Важливо донести до неї це — бо часто малі беруть на себе забагато у своїх роздумах, і починають думати, що відповідають за всі трагедії світу.

— Мамо, а війна сталася через те, що росіяни погано навчалися у школі?
— Ну, десь так. Погано навчалися, не привчилися думати своєю головою, не хочуть аналізувати події. Лінуються та просто пливуть за течією.
— Тобто якщо я погано вчуся, я теж винна?

Правило 11

Якщо у вас немає ресурсу відповідати на запитання, зверніться по консультацію до психологів — зараз багато людей готові допомагати на безоплатній основі, тож за бажанням ви точно знайдете спеціаліста, який зможе пояснити вашій дитині, що відбувається.