Квітковий маєток: за чим треба їхати в маєток Naturalist botaniс біля Києва

Ідеальне місце для квіткових івентів, з озером з лебедями, столиками з квітами, кущами зі свіжим врожаєм. Дослідниця київської краси Тетяна Ровінська побувала в маєтку Naturalist botaniс та розповіла Вікенду про сад, в якому понад 30 сортів гортензій і 200 — троянд.

Також на прохання редакції Тетяна поставила кілька запитань власниці Naturalist botaniс.

— Як давно побудували маєток та скільки років тривало будівництво?

— З 2015 по 2018 проектувався та будувався маєток. А зараз дещо в процесі ремонту.

— Крім офіційної назви Naturalist botaniс як називаєте це місце між собою, в родині?

— Називаємо його «Наш другий будинок», бо був ще перший.

— Скільки часу зайняло облаштування саду та озера?

— Озеро вже було на ділянці, сад проєктували та засаджували паралельно з будівництвом. Для цього я закінчила курси ландшафтного дизайну, а також пройшла навчання на садівника у київському ботсаду.

— Що було найскладнішим, а що найпростішим?

— Найскладніше — знайти майстрів по різних видах робіт. Пощастило нам лише з плиточником. Найпростіше? Мабуть, не було нічого простого. Ми простими шляхами не ходимо, скрізь винаходимо свій велосипед, але з задоволенням і натхненням.

— Одразу уявляли, яким буде кінцевий результат, чи задум мінявся в процесі?

— Цього разу зробили все чітко за першим ескізом. Коли це вже другий ваш дім, уже є розуміння, що треба й чого не треба. Також мали стислі строки, тож намагалися вкладатися в дедлайни.

— Скільки тут сортів квітів, кущів? Є якісь особливі, рідкісні, екзотичні? Чи навпаки все підібране відповідно до наших широт?

— Рослини підбирала згідно зі своїми знаннями та досвідом, стали у пригоді 12 років тренувань у першому саду. Троянд не менш як 200 сортів. Лохини — 15 сортів. Є рідкісні рослини, чи скоріше маловідомі широкому загалу. Наприклад, Метасеквоя, ягоди Гумі.

Кожна рослина підбирається дуже ретельно, найчастіше це ті види та сорти, яким тут точно буде добре, для яких можливо виконати всю агротехніку без особливих турбот. Але є і винятки: інжири 10 сортів, гімалайский кедр і альбіція — це екзоти, що потребують укриття. А ще це данина моїй любові до Франції.

— Як люди дізнаються про це місце?

— Найперше — від фотографів, які діляться фото в соцмережах і відмічають нашу локацію. Якось завітали блогерки та мандрівниця-фотографка, вони пишуть про цікаві місця України. Написали про нас у своїх каналах так щиро й натхненно, що почався справжній аншлаг.

— Праця скількох людей потрібна, щоб утримувати цю красу в належному стані?

— Перші роки, коли активно будувалися та засаджували територію, у нас працювали декілька універсальних робітників, що виконували всі важкі садові роботи. А останні декілька років ми з чоловіком робимо все самі. Коли запрацювали як локація, в мене нарешті з’явилася помічниця, яка щоденно обрізає зів’ялі троянди, прибирає бур’яни, поливає горщики. Газони щотижня чоловік косить сам, замість пробіжки.

— Як міняється сад залежно від пори року?

— Кожен сад змінюється в різні пори року, а за умови правильно дібраних рослин залишається декоративним максимально довгий період. У нашому саду кожного сезону є «рослина-зірка» або навіть не одна.

— Які найбільш популярні заходи проводяться на території саду?

— Я проводжу заходи вже три роки. Зазвичай роблю те, що я люблю та вмію, ділюся досвідом на садових майстер-класах. Там ми з дівчатами висаджуємо композиції з сезонних рослин у кошики або контейнери. На флористичних заняттях складаємо букети з моїх троянд або фермерських квітів. Проводимо івенти, майстер-класи, на які запрошуємо фотографів. Тож учасниці отримуються знання, досвід і фотосесію. На Різдво, Великдень, Івана Купала на майстер-класах створюємо тематичні віночки.

— Як ставляться члени родини до частих візитів сторонніх людей?

— Чоловік щасливий, бо це моя самореалізація. Усе, чим я займалася 20 років сама для себе, набуло розвитку. Я отримую визнання від людей, що теж захоплюються красою та рослинами, ділюся з ними знаннями.

— Як далеко до вас від Києва?

— Всього 13 кілометрів від Оболоні на авто.

— Скільки людей одночасно може потрапити на подію? Чи кожен може потрапити?

— Оскільки це приватний житловий простір нашої родини, ми не збираємо багато людей одночасно, до нас не можна просто приїхати та погуляти. Нам не хочеться відчуття натовпу чи прохідного місця. Здаємо в оренду садовий простір одночасно лише одній знімальній групі до шести осіб, у дуже особливих випадках — до 10 осіб.

На івенти й майстер-класи так само запрошую не більше вісьмох дівчат, аби всім було комфортно. Потрапити може кожен охочий, якщо завчасно забронював зручний час для фотосесії або місце на майстер-класі.

— Чи бували якісь негативні почуття від відвідувачів?

— Ні, навпаки, тішить, коли люди заходять на територію та щиро захоплюються! Найчастіші питання: «Чи ви дійсно тут живете? Це ж скільки тут роботи? Тут ще красивіше, ніж на фото!»

Усі з повагою ставляться до рослин, до всіх милих речей, що їх тут оточують. Я називаю це реквізитом, хоча це просто речі, що я збираю все життя для наповнення свого особистого простору.

— Кому ви радите приїхати до вас у гості?

— Фотографам, які люблять та вміють знімати на природі, людям, що люблять творчі фотозйомки. Окрім квітучої краси наші плюси — це відсутність інших відвідувачів, безліч куточків і фотозон з різним настроєм, освітленням. Наші фотозони: пляж (на озері живуть качки та пара чорних лебедів), білий гамак під вербами біля води, зелений ґанок з оливковими дверима, тераса з дзеркалом, неймовірні гортензії на фоні зеленого будинку, трояндові зарості різного кольору, вінтажне ліжечко у саду, кавові столики з кріслами, колоритна яблуня у садочку. Навіть наші ворота надихнули вже не одного фотографа. У нас кожна річ унікальна та справжня, ви не побачите тут готових стандартних речей і шаблонних рішень у дизайні і будівництві, бутафорного реквізиту, пластмасових квітів або штучно зістарених сучасних речей.

— Яка найчастіша емоція виникає у ваших відвідувачів?

— Люди після зйомки у нас завжди виходять сповнені емоціями, тепло дякують. Також я часто чую, що у нас вони відчули себе так, наче мали маленьку відпустку до Франції або Англії, занурилися в інший світ. Деякі надихнулися на вирощування гортензій, дивуються кольору й розміру наших квітів, цікавляться моїми секретами догляду за ними. Тож я тепер готую гайд, як досягти таких результатів. Буду ділитися своїм 20-річним досвідом.