Українська сракоцентричність. Як народжувалася та виживала наша лайка

Українська сракоцентричність. Як народжувалася та виживала наша лайка

Анатолій Базилевич. Ілюстрація до «Кайдашевої сім’ї»

У статті містяться нецензурні слова

Чому у нашій лайці стільки сраки? Чи лаявся Іван Франко? Чи справді наші матюки від росіян? Викладач Олександр Черкас розповів Вікенду про особливості української лайки.

Олександр Черкас викладає українську мову в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна та в онлайн-проєкті SchoolToGo. А ще він готує авторський курс української лайки, де повчитися лаятися зможуть усі охочі.

Чому лайка — не вигадка росіян

Часом чуємо, що ненормативна лексика — вигадка росіян. Насправді ні. У всіх словʼянських мовах є своя лайка. Лаються не лише росіяни та українці, а й поляки, чехи тощо. Одне з канонічних лайливих слів — «блядь» — узагалі за мірками середини XVII століття є літературною лексикою.

Цікавий факт: російська брудна лайка частіше пов’язана з сексуальною сферою, а українська — з органами та процесом виділення: дупою та фекаліями.

Лайка зустрічається навіть у перших рукописних документах. У берестяних грамотах ХІ-ХV століть зустрічаються лексеми «курва» та «блядь». Там слово «блядь» — похідне від «блуд» і емоційно позначає поняття «обман»  або «помилка». У словнику давньоруського літописця Лаврентія Зизанія цим словом називають чоловіка, який багато лається.

За переказами турецький мандрівник Ельвія Челеві, який відвідав Україну 1657 року, нарахував в українській мові того часу аж чотири лайливих слова: «чорт», «дідько», «свиня» та «собака». Не виключаю, що з ним спілкувалися винятково ввічливо як із гостем.

Чи вплинула на нас російська лайка

Це поширений міф, який виник через тривалий період російської мовної та культурної експансії. Українська лайка існувала задовго до будь-якого серйозного впливу з боку російської мови. Ще з давньослов’янських часів наші предки використовували лайливі вирази, часто пов’язані з міфологією, релігійними обрядами або побутовими аспектами життя. Лайка виконувала різні функції — від вираження емоцій до спроби вплинути на навколишній світ за допомогою «магічних» слів і прокльонів.

Лайка яскраво відображає історичні та культурні відмінності між регіонами. У західних областях лайка часто має мʼякші, іронічніші форми. Тут впливали польська, німецька, австрійська культури. Наприклад, у Галичині можна почути «свинота» або «гевал» — слова, які рідко трапляються на сході. Карпатські та закарпатські регіони зберегли навіть архаїчні елементи, де лайка може включати слова, що перегукуються зі старословʼянською мовою, або запозичені з угорської та румунської мов.

У східних регіонах через багаторічний вплив Російської імперії та радянського періоду лайливі вирази більш схожі на російські. Однак це не означає, що всі лайки на сході є запозиченими. Тут існують власні народні форми, часто повʼязані з колоритом степових регіонів та навіть татарськими елементами. Східна лайка може бути більш груба і прямолінійна, але водночас вона зберігає певний український характер.

Центральна Україна, як перехрестя культур, увібрала в себе лайки західного та східного зразка. Тут можна почути питомо українські вирази на кшталт «халепа» чи «телепень», але поряд з ними звучатимуть російськомовні форми лайки, особливо в міському просторі.

Як змінювалася українська лайка

Лайка, як і сама мова, еволюціонувала разом із суспільством. У середньовіччі образливі слова часто використовували як зброю в суперечках чи для захисту. З приходом християнства лайливі вирази стали більш цивілізованими, вони засуджували гріхи та недостойну поведінку.

У XX столітті українська лайка віддзеркалювала урбанізацію та радянську реальність, стала і простішою, жорсткішою. Радянський режим сприяв стандартизації та поширенню російських лайок через масову культуру, армію та робітничі колективи. Українські національні особливості лайки поступово витіснялися російськими еквівалентами.

У незалежній Україні лайка є засобом ідентичності, відображенням бунтівної енергії та колективного спротиву. Фраза про російський корабель стала світовим мемом і символом незламності українського духу.

Зараз лайка все частіше відображає боротьбу за незалежність, соціальні реалії та нові культурні віяння. Водночас ми поступово повертаємося до колоритної автентичної  лайки, яка набирає нових сенсів у нинішніх умовах.

Чи лаялися класики

Лайка в класичній українській літературі зазвичай представлена в контексті народного мовлення або гумористичних сцен. Наприклад, у «Енеїді» Івана Котляревського грубі вислови відбивають народну мову XVIII століття. Вульгаризми у Котляревського створюють комічний ефект, підкреслюють жвавість і характерність народної мови. Лайка персонажів демонструє їхній соціальний статус та емоційний стан.

Іван Франко також іноді вдається до різких висловів, особливо в творах, де показує життя селян або робітничого класу. Його герої можуть вживати лайку в контексті конфліктів або злиднів. Наприклад, у повісті «Борислав сміється» лайка є частиною щоденної мови робітників.

У Тараса Шевченка лайка зустрічається рідко, проте класик активно збирав та записував народну творчість, яка містила обсценну лексику. Наприклад:

Ой Улито, ой Улито,

В тебе поцька шовком шита —

На єбітьбі прошивалась,

Слізоньками умивалась.   

Балакучий балакучу

Вивів звечора на кручу,

Єбалися на горі

Аж до самої зорі.

В Переп’яті на валу

Єбалися помалу.

Ой єбались копачі

З Переп’яті ідучи.

Ой єбались на межі

Попсували [нрзб.].

Хоч карбованця й дали,

Зате ж уже й доп’яли.

В Переп’яті у ямі

Копали там хуями.

Ой швець коло мене,

Тебе їбуть, їбуть мене.

Улюблені лайки Олександра Черкаса

Сракоцентричність — своєрідна ознака національної української ідентичності. Дещо у нас дійсно робиться через сраку, а в щоденному побуті без неї взагалі не обійтися.

Срака — любов українського прокльону. Українська лайка часто зосереджена навколо анальної тематики, на відміну від російської, де переважає генітальна. Акт дефекації традиційно вважався брудним, часто просочувався в словесні перепалки, іноді навіть із використанням власної оголеної дупи перед сусідом.

Кілька запальних фраз:

А гівна мерзлого не хочеш? — відповідь на нераціональні вимоги.

Щоб тобі пси на лице насрали!

Сказав, як у воду перднув!

Насеру твоїй матері!

Щоб ти всрався і лазні не знайшов!

Щоб тебе гівно доганяло!

Як не срачка, то пердячка.

Срали — мазали — коли погано зроблено.

Пішов, як за море срати — коли довго чекаєш на когось.

До сраки тії маки — про зайву річ.

Сидить, як срака в гостях — тихо, непомітно.

Як срака навиворіт — незрозуміло.

Срав пес — нічого не вийде.

Хитра срака пердить тихо, а смердить на все село.

Перший національний урок української лайки Олександр провів влітку 2022 року. Зараз працює над створенням відеокурсу та завершує написання робочого зошита, щоб кожен охочий міг досконало оволодіти цим мистецтвом.

Інстаграм Олександра Черкаса

Його фейсбук

Сподобалася стаття? Подякуй автору!

   

Читайте також: Заший ротяку по саму сраку! Як сварилися українці;

Дулі тикати та сраку показати: як сварилися українці до інтернету;

Жартуй по-київськи: як сміялися у столиці;

Іван Котляревський: неймовірні баляндраси про життєві вихиляси.