Він міг стати улюбленцем імперії. Або старшим над козацтвом. Але мав надто вільний дух і веселу вдачу. Історик Олександр Вітолін зібрав цікаві факти з життя літератора, який сформулював дух українського війська від козаків до ЗСУ.
Любов і карабіни
Після закінчення Полтавської духовної семінарії Іван Котляревський став вихователем поміщицьких дітей. Вчителюючи, закохався в сироту Марію. Вона жила в поміщика, чиїх дітей він навчав. Кохання було взаємним. Але дядько скористався своїм правом опікуна та просватав кохану Котляревського іншому. Дізнавшись про це, Котляревський кинув вчителювання та вступив на військову службу в Сіверський карабінерний полк.
Гримаси пірата
Іван Котляревський почав писати «Енеїду» під час служби в 1794 році. Перші частини «Енеїди» швидко розходились рукописними списками. «Енеїду» буквально заучували на пам’ять. Рукописні списки переписувались знов і знов, у тексту з’явилися варіації. Кілька рукописів потрапило до Максима Парпура, який завідував друкарнею медичної колегії. У 1798 році Парпур видав у Петербурзі недописану «Енеїду».
Літературознавці часто згадуюють цей факт і посилаються на «Енеїду», адже в продовженні поеми Котляревський вивів сатиричний образ «Мацапури», що «кривив душею для прибутку, віддавав в печать».
Але сучасні історики не ставлять під сумнів юридичний і моральний бік справи та вважають, що Парпур зробив величезну послугу сучасній українській літературі. По-перше, завдяки йому і «Енеїда», і нова українська література отримали свою першу офіційну дату відліку в історії. По-друге, слід пам’ятати про царську цензуру. Отримати прибуток від «Енеїди» було нелегко, спочатку довелося б докласти великих зусиль і отримати дозвіл цензора, чого Котляревський не робив.
На додачу «пірат» Парпур надрукував окремі фрагменти з різними варіантами тексту (оскільки замість авторського оригіналу мав різні варіанти рукописів). Також він підготував українсько-російський словник на 972 слова, таким чином ставши автором першого українського лексикографічного словника.
І згодом вже Котляревський став «піратом» і підготував для повного тексту поеми словник на 1500 слів. Успіх першої «Енеїди» був неймовірним, вона швидко стала бібліографічною рідкістю. Тож історики не виключають, що «піратське» видання мотивувало до подальшої роботи Котляревського і видавців, які після цього не мали сумнівів в успішності твору. Останнім штрихом до портрета Парпура став його заповіт. Зробивши професорську кар’єру в Харківському університеті, він заповів гроші університету, гімназіям, школі та лікарні. Ось такий був «пірат».
Фанфіки
Успіх «Енеїди» одразу викликав хвилю наслідувачів. У Санкт-Петербурзі стали з’являтися книжки з «малоросійськими» мотивами, поєднаними з ідеєю відданості російській короні: «Дух россиян, или сердечные чувства сибирскаго плавильнаго мастера Усердова и запорожскаго козака Твердовскаго», «Козацька пісня про Бонапарта», «Ода малороссийского простолюдина на случай военных действий при нашествии французов». Котляревський за бажання міг би добре заробити, якби пішов назустріч російському, а не українському читачу, але він встояв перед спокусою.
Сьогодні такі фантазії на основі готового літературного твору ми називаємо фанфіками. А в цій історії примітно те, що за українцем Котляревським такі фанфіки писали росіяни, хоча й не без впихування звичного їм преклоніння перед владою.
Автор і запорожці
У 1807 році під час російсько-турецької війни Котляревський при переправі через Дунай познайомився із запорожцями. Почувши прізвище Котляревського, задунайські запорожці запитали, чи не він автор «Енеїди», а коли отримали схвальну відповідь, то запросили стати старшим над ними. Цю бувальщину розповідав сам Котляревський. Біографи вважають, що через ту зустріч Котляревського швидко позбавили посади ад’ютанта при командирі корпусу та перевели до Псковського полку. Котляревський після цього подав у відставку.
Кріпаки та козаки
У 1812-му під час війни з Францією Котляревському наказали сформувати козацький полк. Охочих було достатньо, бо кріпаки сподівались отримати волю: «Багато з’явилося без приписаних сорочок, сірих шаровар, в старих зношених каптанах, без хусток для шиї, сідла без пітників, арчаки поламані, узда з пеньковим повіддям, більша частина козаків без ладунок, без шабель». Ось такі були в Котляревського козаки.
Типове ЗСУ
«Енеїда» Котляревського як календар Вікенду за 2022 рік — де не відкриєш, все збудеться:
Було тут військо — волонтирі:
То всяких юрбиця людей,
Мов Запорожці-чуприндирі,
Що їх не втне і Асмодей.
Воно так, бачиш, і негарне;
Як кажуть то — нерегулярне,
Та до війни самий злий гад:
Чи вкрасти що, язик достати,
Кого живцем, чи обідрати —
Ні сто не вдержить їх гармат.
Театральний батл
Тим часом «котляревщина» продовжувалася. Російський письменник Олександр Шаховський, який погано розумів українську мову, вирішив писати п’єси з «малоросійським» сюжетом. П’єса Шаховського «Козак-віршотоворець» була поставлена в покоях цариці Єлизавети Олександрівни.
Головним героєм був Климовський, який віддано служив Петру І та воював проти Мазепи. А українців Придуса та Грицька, які не виявляли вірнопідданських настроїв, автор зобразив комічними селюками. Оскільки в п’єсі було згадано Мазепу, то петербурзькі поліцейські вирішили її заборонити — типова Росія! Коли Шаховський викинув згадки про Мазепу, п’єса стала популярною в росіян. А от українців «козак-віршотворець» дратував спотворенням мови, звичаїв, історії.
Відповіддю Котляревського на виставу стала «Наталка Полтавка». Вустами Возного в цій п’єсі він дав оцінку творчості Шаховського: «От то тілько нечепурно, що москаль взявся по-нашому і про нас писати, не бачивши зроду ні краю і не знавши обичаєв і повір’я нашого».
Тарас Шевченко — суперфан
10 листопада (29 жовтня за старим стилем) 1838 року Іван Котляревський помер. Ця звістка вразила Шевченка. «На вічну пам’ять Котляревському» — не єдиний твір Шевченка, яким він вшанував зачинателя сучасної української літературної мови. У повістях «Наймичка» та «Художник» Шевченко цитував рядки з «Енеїди», а в повісті «Близнецы» герой Шевченка ходить полтавськими стежками, якими колись ходив автор, і зустрічає Івана Котляревського. У 1845 році Шевченко намалював акварель «Будинок І. П. Котляревського в Полтаві».
Слід за Шевченком Котляревському присвячували твори Максим Рильський, Володимир Сосюра, Степан Олійник і інші поети. Борис Левін написав роман «Веселий мудрець» (в іншому виданні — «Видно шляхи полтавські»). Котляревський також став героєм книг Анатолія Хорунжого, Івана Пільгука, Василя Стрепета. Однак всі ці твори написані в умовах радянської системи, тож в них Котляревський постає не тільки поетом, а й російським військовим.
Деколонізатор
10 листопада 2022 року Київська міська рада з метою деколонізації топоніміки та вшанування видатних діячів перейменувала бульвар Праці на бульвар Івана Котляревського. Приходьте весною, коли почнуть розквітати квіти — буде красиво.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Еней у кав’ярні, мультику, метро: як Київ переосмислював Котляревського;
Дулі тикати та сраку показати: як сварилися українці до інтернету;
Стрічка та детектив: як відновлювати друкарські машинки;
Без Толстоєвського. Що буде з російською літературою в Україні.
