Станції київського метрополітену мало хто розглядає як туристичні чи прогулянкові локації. Ми всі звикли сприймати міський транспорт як щось функціональне. А Вікенд впевнений: станції підземки мають чим дивувати. Треба просто знати, що шукати. Даємо підказки.
Сирецько-Печерська (зелена, М3) — 16 станцій, 23,9 км, 34 хвилини від однієї кінцевої зупинки до іншої
«Сирець»
«Сирець» має повноцінний наземний вестибюль — таким можуть похвалитися не так й багато станцій: двоповерховий, візуально легкий і просторий, функціональний, з так званими світловими ліхтарями, що дають розкішне денне освітлення приміщення, та панорамними вікнами. Будівля заслуговує на увагу — можна витратити чимало часу, щоб все детально роздивитися. А ось сама станція при цьому доволі стримана та навмисно проста.
До моменту відкриття «Сирець» мав кілька проєктних назв — може, тому, коли відбувся офіційний запуск станції, на деяких схемах метрополітену фігурувала некоректна «Сирецька». Неточність із часом виправили, але факт цікавий.
«Дорогожичі»
За задумом інтер’єр станції мав підкреслювати, що поруч знаходиться Бабин Яр. Саме через бажання наголосити на меморіальному характері локації проєкт позбавили суттєвих декоративних елементів. Планувалося, що посередині центральної зали сконструюють прозорий скляний купол, який мав створювати ефект «неба під землею». На жаль, від ідеї довелося відмовитися через брак фінансування, але плани щодо стриманості в оформленні станції залишилися незмінними.
Втім, відсутність тематичного декору не означає, що «Дорогожичі» нецікаві на вигляд. Для облицювання пілонів використали зелений мармур, який, як стверджують, у поєднанні з білими стелями асоціюється з природними ландшафтами та може відсилати до Бабиного Яру.
«Лук’янівська»
Перша станція, введена в експлуатацію за часів незалежності. Найсимпатичніша деталь — світильники: на металевих дугах-стеблах висять білі плафони, що нагадують бутони квітів. Нехарактерне для київського метрополітену декоративне рішення, але вкупі з чорно-білим оформленням пілонів, стін, підлоги та стелі — дуже ефектне. До речі, ці самі плафони на платформах довелося з часом перемістити: зі світильників пасажири постійно викручували лампочки. Рішення знайшлося в зміні висоти кріплення, але на стінах на початковому рівні все ще можна побачити кришки розподільчих коробок.
На жаль, зараз світильники знаходяться лише на платформенних частинах вестибюля. У центральному залі їх довелося прибрати у 2007 році через ремонт: були серйозні проблеми з водовідведенням, плафони демонтували й замінили тимчасовим рішенням, яке все ще «прикрашає» «Лук’янівську».
«Золоті ворота»
Відомий більшості факт: станція задумувалася як архітектурна відсилка до Київської Русі. Мозаїки, що розповідають історію міста часів Кия, Щека, Хорива та Либіді, київських князів, християнські сюжети, арки, колони, стилізовані світильники складаються в єдиний художній ансамбль з літописом Києва. Справжній музей, де можна провести кілька годин — і не встигнути роздивитися все, що вартує уваги.
Ходить давня легенда, що у проміжному вестибюлі «Золотих воріт» на стіні над ескалаторним підйомом робітники, які працювали над оздобленням станції, виклали мозаїчний надпис «Слава Україні!». Уявіть, це був 1989 рік — коли будь-які відсилання до української ідеї радянською владою все ще офіційно сприймалися як національний рух. Але про це говорили і говорили містянию Сьогодні через значне потемніння смальти та пил розібрати літери майже неможливо. Тож не можна підтвердити чи спростувати.
«Палац спорту»
Динаміка, рух та енергія — ці мотиви легко сприймаються завдяки подовженій лінії світла в оформленні станції, ритмічному чергуванню конструкцій і контрастним матеріалам. Особливих декоративних елементів немає, але станція виглядає урочисто й незвично завдяки трапецієподібній формі склепіння центральної зали. Це рішення унікальне для київського метрополітену — на жодній іншій станції такого немає.
«Кловська»
До 1993 року «Кловська» називалася «Мечникова», через що на етапі будівництва в оформленні торцевої стіни станції з’явилася напів футуристична мармурова композиція, яка нагадує клітинну структуру (з чорним ядром всередині). Назву поміняли, а декоративний елемент залишили.
«Печерська»
В оформленні станції обіграна тема хрестів як паралель з храмовою архітектурою Печерська (візуально впізнаються в лініях світильників, а також викладені орнаментами на підлозі), пілони на платформі нагадують монастирські склепіння. Кольори «Печерської» — білий та золотий — теж обрані як традиційні для церков: білі стіни, золоті куполи. Зможете все це знайти й «прочитати» самостійно?
«Звіринецька»
Перше, на що варто звернути увагу, коли будете на «Звіринецькій», — пілони та їхнє оформлення. Немає характерних для більшості станцій рішень зі смальтою чи лабрадоритом, мармуром чи гранітом, металом чи керамікою. Тут — декоративна цегла різної товщини, алюзія на «цегляний» Печерськ, в забудові якого використовувався цей матеріал.
Друге — під час перейменування станції у 2023 році для оформлення стіни дизайнер Богдан Гдаль спочатку оцифрував історичний шрифт київського метрополітену, потім під його наглядом вручну виготовили нові літери, кожну фарбували в бронзовий відтінок. Вийшло так доречно, що, як не знати історії зі зміною назви, не здогадаєшся, що букви за віком значно відрізняються від всього іншого, що є на станції.
«Видубичі»
Ромби-світильники на стелі — не єдині на станції. Придивиться до колійних стін — там теж вони є: декоративні геометричні вставки з панно на тему рослинних орнаментів. Вісім абстрактних композицій, в яких, кажуть, вгадуються народні мотиви, флористичні деталі та навіть обличчя. Дверцята оформлені в такій самій стилістиці. А, на сходових маршах ті самі панно.
Станція настільки стильна, що у 2017 році її обрали для зйомки рекламного ролика бренду Lacoste.
«Славутич»
Світло, метал, колір — гармонійно все! Стеля — наче зоряне небо: на чорно-синьому тлі (чорні плити перекриття та сині алюмінієві конструкції) світяться майже справжні зірки (точкові світильники). Ба більше, автори задумали поєднати небо з водою — і зробили підвісні елементи такими, щоб вони нагадували хвилі Дніпра. Щоб вже точно не було сумнівів, додали навіть квіти водяної лілії та комиш — легкі пластикові пластини-пелюстки та металеві труби-стебла.
Композиція у торцевій частині станції символізує русло Дніпра.
«Осокорки»
Станція — картинна галерея. У 2018 році керівництво метрополітену вирішило перетворити нудні та нецікаві стіни «Осокорків» на артпростір. Вісім майстрів з різних країн світу протягом чотирьох місяців створювали на станції власні художні рішення — їхні роботи можна розглядати нескінченно, дивуватися деталям, шукати приховані сенси й просто насолоджуватися кольорами та лініями.
Втім, є й дещо, що станція втратила. До прикладу, декоративні фонтани! Чи чули ви, що на момент відкриття на платформі було встановлено два великих камені, з яких струменіла вода? Правда, недовго — рішення доволі швидко визнали недоречним, і фонтани демонтували.
Ще одна сумна сторінка історії станції — навесні 2012 року сталося загоряння світильників на стелі. Внаслідок пожежі матові плафони, які формували красиву безперервну світову лінію, прибрали, і встановили звичайні люмінесцентні лампи.
«Позняки»
Єдина двоярусна станція столичного метрополітену. Рішення незвичне та для Києва унікальне.
На момент відкриття стелі були покрити алюмінієвими панелями з рядами ламп денного світла. У 2020 році підвісну конструкцію демонтували через ремонт гідроізоляційного покриття. На жаль, після закінчення робіт стелю не відновлювали.
«Харківська»
Спроєктована за часів СРСР, відкрита за часів незалежності, станція не має особливого декору чи художніх рішень. Простора, з запасом на зростання («Харківську» відкрили, коли район поряд ще не був повністю забудованим), функціональна. Втім, є три красивих люстри посередині платформи — багаторівневі, з кулеподібними плафонами, вони цікаві й навіть ошатні.
«Вирлиця»
Єдина станція з вигнутими платформами. Насправді її будували не як пасажирську станцію — через це вона й має технологічні особливості. Коли вирішили відкрити «Вирлицю» у форматі, який ми зараз знаємо, колії та певна інфраструктура вже існували — це був технічний протипожежний комплекс, який переробили на звичайну станцію.
«Бориспільська»
Перша в Києві станція з ліфтами для маломобільних пасажирів, які були одразу закладені в проєкт, а не додані пізніше в процесі адаптації метрополітену до безбар’єрності.
«Червоний хутір»
Одна з трьох станцій Київського метро, що має «береговий» тип платформи — ще підземна «Вирлиця» та наземна «Дніпро», — яку будували переважно через необхідність забезпечення транспортного сполучення з електродепо.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Скасована буква та закопаний вестибюль: цікаві факти про червону гілку метро;
Найкрасивіші та найжахливіші: кияни про улюблені та не дуже станції метро;
Для молоді, роздумів і тривоги: відгуки киян про станції метро;
Будуй, нумеруй, не рекламуй. Чого кияни чекають від метрополітену;
Перейменовані станції: як міняють назви в метро Києва;
Метро на фотоколажі. Як працює стріт-фотографка;
Довгий чи короткий. Як обрати перехід з «Хрещатика» на «Майдан Незалежності»;
Поїхали! Як машиніст метро став блогером;
Секретна гілка та доісторичні істоти. 24 факти про київське метро.
