Мандрівний філософ не тільки ходив українськими селами, навчав людей та пас овець. За своє життя він встиг побувати за кордоном, втекти з-під вінця, декілька разів втратити роботу через скандали та передбачити майбутнє. Вікенд зібрав цікаві факти про життя Григорія Сковороди та знайшов місця в Києві, які з ним пов’язані.
Народився 3 грудня 1722 року на Полтавщині в родині козака. У дитинстві навчився грати на сопілці, а ще мав дуже гарний голос і співав в церковному хорі. Дяк-скрипаль навчив хлопа нотній грамоті, а пізніше підготував до вступу в академію. У родині вважали юнака непридатним до господарської роботи.
У 1734 році вступив до Києво-Могилянської академії. Навчався Сковорода добре, обожнював академічну бібліотеку, але попри успіхи кілька разів кидав навчання і вищу університетську освіту так і не отримав.
З роботою у Сковороди також не складалось. У 1741 році його взяли до Петербурзької придворної царської хорової капели, а через три роки Григорій сам звільнився, можливо, через втрату голосу. Інколи Сковороду звільняли через конфлікти. Так, у 1751-му він втратив роботу вчителя в Переяславському колегіумі через те, що хотів викладати поетику за власною програмою, а не за прийнятою. Через кілька років Сковороду вигнали з заможної родини, де він працював вчителем, бо обізвав сина господаря свинячою головою. Наступну роботу в Харківському колегіумі Сковорода втратив, бо не захотів прийняти постриг. Зараз філософа вважають одним з перших українських дауншифтерів, адже він відмовився від кар’єри заради свободи та творчості.
Сковорода подобався жінкам, але дружини не мав. У 1765 році, коли він жив на хуторі в Харківській області, в нього закохалася дочка відставного майора Олена, яку Григорій навчав духовній поезії. Філософ ніби відповів їй взаємністю, але, коли дійшла справа до вінчання, втік.
Він мандрував Україною, бував і за кордоном — у Братиславі, Відні, містах сучасної Угорщини, які на той час належали Священній Римській імперії, прожив в Європі п’ять років. Існує легенда, ніби Катерина ІІ запропонувала Сковороді стати придворним філософом, але він відмовив.
Зі Сковородою пов’язана містична історія. У 1770 році філософ гостював у свого двоюрідного брата в Києві. Одного разу, спускаючись Андріївським узвозом, він помітив, що якась сила тягне його назад, а потім почув трупний сморід. Сковорода зробив припущення, що скоро в Києві почнеться епідемія чуми, але йому ніхто не повірив. Він швидко покинув місто, а за кілька днів на Подолі почалися перші спалахи хвороби. Протягом трьох місяців померло близько шести тисяч людей.
Філософські трактати Сковорода писав сумішшю церковнослов’янської, української та російської мов. За життя не було надруковано жодного твору, адже вважалось, що вони суперечать Святому Писанню. Та його роботи все одно були популярними, люди їх переписували та передавали один одному.
Помер філософ 9 листопада 1794 року, на його могилі є напис «Світ ловив мене, та не впіймав…», бо перед смертю Сковорода попрохав про це.
У 1798 році, через чотири роки після смерті філософа, вперше надрукували його твір «Нарциз, або пізнай самого себе», але прізвище автора не вказали. Лише в 1861-му вийшла невелика збірка творів Сковороди. Повного видання його робіт досі немає, рукописи знаходяться в різних архівах та бібліотеках України.
Найвідоміша збірка Сковороди — «Сад божественних пісень». Вона складається з 30 віршів (пісень), в кожен з яких автор вклав певну думку зі Святого Письма та підібрав епіграф із Біблії.
Пам’ятник Григорію Сковороді, який знаходиться у сквері на Контрактовій площі, не єдиний в Києві, але перший. Його відкрили в 1977 році, це робота відомого скульптора Івана Кавалерідзе. Спочатку він планував зобразити філософа босим, з Біблією в руках та хрестиком на шиї, але радянська влада внесла в проект корективи — Сковороду взути, хрестик прибрати, а Біблію замінити на торбинку.
У 2005 році інший пам’ятник філософу встановили на території МАУП. Це робота скульпторів Олеся Сидорука та Бориса Крилова. Цього разу Сковорода зображений босим, з Біблією та хрестиком. Крім того, на станції метро «Університет» знаходиться бюст філософа, а на будівлі старого корпусу Києво-Могилянської академії — меморіальна дошка.
Щороку на день народження Києво-Могилянської академії студенти миють пам’ятник Сковороді. У них навіть є повір’я, що це допоможе гарно здати сесію.
Всі знають, що портрет Григорія Сковороди зображений на 500-гривневій купюрі, але мало хто помічав на ній його малюнок — фонтан із написом «Не рівна всім рівність», це ілюстрація з його книги «Ознаки деяких спорідностей».
Вулиця Григорія Сковороди на Подолі з’єднує Контрактову площу та Набережно-Хрещатицьку вулицю. Це одна з найдавніших вулиць у Києві, на честь філософа її перейменували в 1973 році, до того називалась Набережно-Микільською. Також у Києві є Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України.
Хочете пройти маршрутом філософа? Сковорода проходив його, коли прибував до Києва. Починайте від Золотих Воріт і направляйтесь по Володимирській вулиці до Андріївської церкви (при Сковороді вона була щойно збудованою), потім спускайтесь Андріївським узвозом до Києво-Могилянської академії.
Читайте також: Магія «Лускунчика»: як весь світ повірив у казку;
Щастя для сміливих: місця Івана Багряного в Києві;
Ярослав з тортиком, Паніковський без палички та ножиці Голохвастова: 5 київських скульптур Сівка;
Еней в кав’ярні, мультику, метро: як Київ переосмислював Котляревського;
Мистецтво для майданів: де шукати Бойчука у Києві;
Вопреки Москве и Чернобылю: знаковые работы архитектора Жарикова;
Президент, актер и опер: 5 работ скульптора Чепелика в Киеве;
Верховная Рада и дома-торты: чем запомнился архитектор Заболотный;
