Модне місце біля Гулліверу. Як у мене не вийшло сповільнитися

У цій будівлі біля Гулліверу працювали різні заклади. Гучного успіху не мав жоден. І от чергове відкриття. Здається, цього разу все вийшло — Slou.ua одразу стало дуже модним місцем. Редакторка Вікенду ділиться враженнями про заклад.

На сторінці в інстаграмі — лише один пост, з якого не зрозуміти, яким буде формат. Але одразу після відкриття огляди на Slou з’явилися у київських блогерів. Огляди були компліментарними.

Локація вийшла максимально інстаграмною — з двома залами та двома поверхами. На першому темний невеличкий зал. Дивно, що хтось обирає сісти там, коли є другий поверх — залитий світлом, весь у склі та бетоні, з краєвидом на місто. Роздивляйся дороги, двори, вулиці та офіси, виставляй себе напоказ чи ховайся у куточку.

Замовлення робиться біля каси на першому поверсі. Ми замовили два великих сніданки. «Ранок в Києві», в якому були гречаний хліб, скрембл, індичка су-від, сир гауда, в’ялений буряк, маринований цукіні, цибуля шніт та томатний конфітюр, коштував 356 гривень. «Ранок в Копенгагені» за 368 гривень з таким же хлібом, слабосолоним лососем, малосольним огірком, редисом і лимонним йогуртом. І по обліпіхово-цитрусовому чаю кожній.

Оплатили замовлення, взяли номерок і спитали офіціантів, чи є місця нагорі. Вони не знали. Тож ми піднялися. Місця були. Працівниця запропонувала маленький столик біля скляної стіни. Але наші сніданки там точно не помістилися б. Тож ми знайшли столик на двох поруч із тихою дівчачою компанією.

Поки чекали та снідали, до нас двічі приходили офіціанти з помилковими замовленнями. То нам несли чужу каву, то не нашу їжу. Дівчатам за сусіднім столиком принесли їхній та чужий сніданки разом.

На другому поверсі тіснувато. З дівчиною за сусіднім столиком ми ледь не ліктями штовхалися, поки їли. Розмови сусідньої компанії ми не просто чули: здавалося, ми беремо в них участь, як би сусідки не притишувалися.

Тому ніхто не здивувався, коли дівчина звернулася до нас обговорити їжу. Спитала, чи сподобався сніданок. І я чесно відповіла, що не дуже. Слабосолоний лосось здався взагалі не солоним, вареному яйцю солі не те що не вистачило, її просто не було. Все компенсував малосольний огірок. Якби розподілити кількість солі з нього на всі складові сніданку, вийшло б фантастично ніжно й гармонійно. Зате радував чай. Він смакує рівно так, як треба.

Дівчатам за сусіднім столом їжа теж не припала до смаку. Круасан залишився на тарілці — надто жирним й надто солодким назвала його сусідка. Інша пані їла вівсянку і захвату нею не висловила. Переглянула відгуки в гуглі. Серед чималої кількості компліментів фільтр-каві, інтер’єру та локації прийшлася парочка розчарованих їжею та обслуговуванням.

3 факти наостанок

Заклад працює з 07:30, що викликає радість ранніх пташок. Місць із таким графіком бракує Києву. Але ввечері закриваються о 20:00.

Заклад буквально пропонує сповільнитись. Однак є місця, де мені значно комфортніше. Тож Slou — не моя точка сповільнення.

Slou планує стати українським старбаксом. І справді дуже старається. Але ми тут четвертий рік розчаровуємося в західних успіхах і закохуємося в українське: недороге, зручне, смачне й гарне.

Меню.

Інстаграм.

Адреса: вулиця Госпітальна, 2.