Стаття проілюстрована фотографіями авторки
Опанувати японську кухню? Авторка Вікенду Наталія Івко доводить: це реально. І руйнує міф про те, що суші, роли та інші страви країни сонця готувати вдома складно або дуже дорого.
Японська кухня в Україні популярна. Закладів багато, але й попит шалений. Пояснити цей феномен доволі просто: японська кухня оригінальна, збалансована та побудована на принципах використання винятково натуральних продуктів. Недолік один: якщо йдеться про справді смачні страви, складно назвати це задоволення бюджетним. А ще багато хто вважає: готувати вдома суші та роли вкрай складно.
Тому ми розкажемо вам про онігірі. Ви точно бачили їх, хоча б на картинках — це такі рисові трикутнички з начинкою, обгорнуті норі. Якщо провести аналогію (дуже дивну й лише умовно коректну) з українськими харчовими традиціями, то порівняти онігірі можна з пиріжками: перекусив щось невелике і зручне нашвидкуруч — і можна у найближчі кілька годин не думати про повноцінний прийом їжі.
За складом продуктів онігірі схожі на улюблені всіма роли: йдеться про рис, рибу та норі. Проте різниця є, і вона не лише у зовнішніх відмінностях. По-перше, онігірі — це переважно їжа з собою або їжа на ходу: зручна форма, розмір і пакування забезпечують комфортну можливість швидко втамувати голод, не заморочуючись питаннями, де сісти та як виділити на це час. Скажімо, роли ви навряд чи зможете їсти, поспішаючи до метро. По-друге, в цих двох стравах різні акценти на основний інгредієнт: історично суші та роли створювалися японцями для утилізації риби (якщо можна так сказати), а ось онігірі — для утилізації рису. До того ж рис для ролів готується з додаванням цукру та оцту, а для онігірі він «чистий».
Та це все теоретичні моменти. На практиці буває по-різному, і, будьте певні, японські хазяйки, що готують перекус чоловікові на роботу або дитині в школу, орієнтуються скоріше на смакові звички своєї родини, ніж на класичний варіант. Онігірі, приготовані літньою японкою на невеликому острові посеред океану, та ті, що продаються біля метро в Токіо, геть різні. Сьогодні можна зустріти онігірі не лише з «білим» рисом — до крупи всипають кунжут, подрібнене норі та інші додатки. Окрім того, є багато різновидів начинок.
Життя варте того, щоб бути різноманітним та багатим, тому сьогодні вчимося готувати онігірі вдома. Повірте: це не складно, цілком доступно й дійсно смачно та зручно.
Як приготувати онігірі: покроковий рецепт
Зробити вдома це просто.
Інгредієнти:
- 500 г круглого рису;
- 5-7 листів норі;
- 1 баночка тунця;
- 2 ст. л. майонезу;
- сіль, перець до смаку.
Приготування:
Найважливіша задача в приготуванні онігірі — це зварити рис так, щоб він був липким, але не кашоподібним. Це не складно, просто необхідно дотримуватися певних алгоритмів. Крупу краще купити спеціальну — ту, на який написано «для суші», втім, коли зрозумієте та відчуєте принцип роботи, можна брати і звичайний круглий рис. Це, можливо, й не автентично, проте точно дешевше.
Перше — необхідно ретельно промити рис. Японці кажуть «випрати» — і вони дійсно його наче старанно полощуть: рухами, ніби тертя, під проточною водою добиваються абсолютної прозорості рідини. Цей процес ще називають «полірування»: завдяки йому рис стає гладеньким, наче скляним. Після чого заливаємо крупу холодною водою так, щоб вода була вище риса на одну фалангу пальця. Залишаємо на годину.
Ставимо каструлю на плиту. Доводимо до кипіння, зменшуємо вогонь до середнього й варимо під кришкою (зручно — під прозорою) до майже повного випаровування води або до звуку лускання (або до появи дрібних кратерів — зверніть увагу на фотографію). Зменшуємо вогонь до мінімуму та варимо 10 хвилин, після чого вимикаємо плиту та залишаємо рис під кришкою ще на 10 хвилин. Готово.
Натисніть на фото для збільшення
Щоб сформувати онігірі, є кілька шляхів. Найпростіший — купити спеціальну формочку, куди ви викладаєте рис, утрамбовуєте, потім додаєте начинку й знову рис. Знімаєте формочку — у вас за лічені секунди готовий ідеальний трикутничок. Але якщо онігірі хочеться вже зараз, а формочки вдома немає, або якщо ви не любите на кухні речей, які займають місце, а використовуються нечасто, є варіант і без формочки.
Можна змочити руки водою і, набравши невелику порцію рису, сформувати з неї трикутник. По центру зробити заглиблення, покласти начинку (консервований тунець, змішаний з майонезом, сіллю та перцем), зверху закрити все рисом, ще раз спресувати в трикутник. Важливе нагадування: руки мають бути вологими, інакше рис липнутиме до пальців, і навряд чи вийде зліпити щось путнє.
Якщо цей варіант не дуже зручний, відрізайте шматочок харчової плівки, по центру кладіть рис (приблизно дві столових ложки), трохи притискайте ложкою, далі начинку й знову рис. Краї плівки підіймайте догори, збирайте разом і вже в отриманому «мішечку» формуйте трикутники.
Коли рисові «пиріжки» готові, треба обгорнути їх норі. В ідеалі це роблять з використанням спеціального паперу, плівки або фольги — щоб унеможливити контакт рису з норі, завдяки чому лист водоростей залишиться сухим, хрустким. Перед перекусом упаковка зручно знімається — і можна ласувати. Продаються такі штуки в магазинах з японськими товарами. Знайти складно, але реально.
Та для домашнього використання можна не заморочуватися такими хитрощами й просто покласти трикутник так, щоб його основа була десь посередині половини стандартного листа норі (складайте навпіл і розривайте — це легко), далі підіймайте краї та завертайте їх навколо рису.
Натисніть на фото для збільшення
Зазвичай онігірі їдять просто так, без нічого: це вже готова страва, але за бажанням ви можете додати до них соєвий чи будь-який інший соус до смаку.
Де в Києві поїсти онігірі?
Пропозицій, скажімо відверто, небагато. Більшість того, що знаходиться в мережі, виробляється однією компанією та реалізується через низку барів Києва. Втім, якщо ви знаєте якісь інші заклади, повідомте, ми обов’язково додамо їх до нашого огляду.
КолобокБо
Компанія працює тільки на доставку, однак співпрацює з низькою інших закладів, де можна придбати їхню продукцію (дивись карту). Приємний дизайн, різноманітність смаків, є веганські варіанти. Вартість: 145-155 грн.
Де знайти: карта.
Onigiri Bar
Кафе формату стріт-фуд, у меню — нестандартні варіанти зі спеціями, сухарями панко, крем-сиром, гострими соусами.
Де знайти: Бесарабська площа, 1.
Цікаві факти
Онігірі — японське слово, де префікс «о» означає поважне ставлення, а «нігірі» перекладається як «схопити, взяти однією рукою» та «жменя».
Італійські аранчіні — близький родич онігірі: це теж страва з рисової кульки з начинкою всередині, її теж їдять руками та переважно на ходу.
Коли їсте онігірі, важливо не демонструвати іншим відкушену частину трикутника — це вважається неповагою до тих, хто поряд.
Найпоширеніша версія онігірі — з тунцем. Доволі популярними є онігірі з лангустином, лососем, авокадо, куркою теріякі, креветкою.
Перші згадки про онігірі пов’язані з епохою Хейан (794-1185 рр.): це була традиційна їжа воїнів, яка дозволяла їм не відволікатися від важливої справи захисту країни та отримувати поживні калорії на ходу. Тоді онігірі готувалися в формі овалів. З часом традиційною стала саме трикутна форма — її зручніше тримати в руках та простіше загорнути в норі.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Гарненькі синенькі: як готувати та консервувати баклажани;
З думкою про Крим: три перевірених рецепти;
Не шашликом єдиним: що готувати на пікніку?
