Черги, натовпи та проблеми з парковкою. Музей, вхід до якого спробуй відшукати. Музеї переоцінені та незаслужено позбавлені уваги. Яна Ягніченко, театральна блогерка, розповіла Вікенду, чим дивував та радував киян День музеїв.
Мій улюблений музей авіації наразі не працює, тож музейний марафон я почала об 11 ранку з візиту в ангар КАІ (колишній НАУ).
Працівники розмовляли російською (це дратувало). Про день музеїв вони не чули. Щоб потрапити всередину, довелося написати музею в інстаграмі, дочекатися відповіді, пройти реєстрацію, вказати купу своїх даних, заплатити по QR-коду 200 гривень за квиток. Оплати через термінал немає.
Хоча вказується, що 200 гривень — це ціна екскурсії, її не було. А інформації для самостійного відвідування доволі мало: вистачило 20 хвилин, щоб роздивитися експонати й почитати все, що можна було почитати.
Черг до музею не було, запаркувалася без проблем.
Висновок: хочу відвідати ще раз, але з екскурсією, цікаво послухати.
Натискайте на фото для збільшення
Біля Музею становлення української нації була купа людей та машин. Знайшлося місце на парковці, а тоді довелося шукати вхід до музею.
О 12:00 ми потрапили до Музею історії України у Другій світовій війні. Працівники музею зраділи й любʼязно наполягли, щоб ми зайшли. І недаремно — там цікавенні експозиції. При вході «Україна — розпʼяття». Думаю, цікава іноземцям, там представлені речі російських окупантів.
Загалом тут чимало розказано про сьогоднішню війну, зокрема відтворено одне з укриттів Гостомеля, де жили люди під час окупації.
Працівники музею уважні та доброзичливі. Вони з захопленням розповідали про виставку, де представлений український одяг та печатки з різних регіонів та часів з гербом України. Все можна роздивитися зблизька.
Черг не було, а коли люди потрапляли сюди, то розуміли, що музей цікавий. Більшість відвідувачів заходили, шукаючи Музей становлення української нації або експозицію воєнної техніки, розташованої зовні.
На цей музей пішло хвилин 30. Всередині було небагато людей.
Висновок: водитиму сюди іноземних і не тільки друзів.
До Музею становлення української нації не побачила жодного вказівника, а карта дурила й показувала, що ми вже в ньому.
Коли нарешті потрапили, з’ясувалося, що вхід у день музеїв коштує 10 гривень для всіх категорій громадян. За аудіогід треба заплатити ще 100 гривень.
Тут була черга, але рухалася швидко. Музей яскравий, насичений інформацією про становлення української нації. Продумані послідовні локації висвітлюють історію, політику, культуру та науку. Але факти не подаються сухо-беземоційно.
На мій погляд, варто відвідати, тут цікаво і дорослим, і дітям. Лише на швидкий перегляд витратили годину. А в майбутньому виділю години чотири, щоб неквапно насолодитися музеєм.
Навіть за великої кількості відвідувачів знаходитися в музеї було комфортно.
Висновок: музею треба поліпшити зовнішню навігацію, бо знайти вхід до нього непросто.
Далі переїхали в центр. Ажіотаж Дня музеїв дався взнаки: проблеми з парковкою, багато людей і вуличні черги. Машини створювали затори, тож довелося поїздити хвилин 20 перш ніж знайти місце.
У Музей Києва потрапили о 14:00, людей було багато, всередині душно. Один співробітник музею, як цербер, гарчав на всіх. Було б добре рівномірно розподілити людей по залах.
Я хотіла на виставку витинанок, бо афіша повідомляла, що сьогодні останній день її роботи, а інші експозиції музею я вже бачила.
За 15 хвилин подивилася витинанки, а на виході дізналася, що цю експозицію продовжили.
Не ризикнула піднятися на інші поверхи за такої кількості людей. Ще здивувало, що музей в неділю відкривається о 12:45. Це досить пізно порівняно з іншими. Зате вхід на всі поверхи безплатний.
Висновок: виставка витинанок видовищна й заслуговує на перегляд.
Далі був один з улюбленців — музей Тараса Шевченка. Буваю тут майже щомісяця. Тому в сам музей не пішла. А людей було багацько, музей розробив та анонсував цілу програму для дітей.
А я просто переглянула нову експозицію «Простір натюрморту». Вона невеличка, тож вистачило 15 хвилин роздивитися картини. Вхід безплатний.
Висновок: цей музей робить велику роботу, щоб залучати відвідувачів, приносити задоволення та користь.
Дорогою до Природничого музею помітила величезну чергу в Національну картинну галерею. Добре, що я встигла там все передивитися. Але приємно бачити такий попит. Зараз там чотири виставки, всі різні й дуже цікаві, тому краще сходити в спокійний день, щоб насолодитися.
У науково-природничого музею було багато анонсів, наприклад, вони зробили квести та різноманітні лекції для дітей і дорослих. Помітна черга стояла аж до світлофора, але рухалася швидко. Хвилин за десять я вже була всередині на відкритті виставки ботанічного мистецтва «Різноманітність сільськогосподарських культур України». Ботанічні акварелі так притягували, що я навіть не помічала величезної кількості відвідувачів виставки.
У цьому музеї було гамірно, явно бракувало працівників, відчувалось, що людей забагато. Вхід був безплатний. Як і заходи, що відбувались всередині.
Висновок: обовʼязково повернуся, коли не буде людей, щоб насолодитися ботанічною виставкою в тиші.
А що в інших музеях?
Бачила, що в Національний музей літератури України можна було зайти вільно. Можливо, люди просто не знали, що він також відкритий.
О 15:00 Національний заповідник «Софія Київська» вирішив зробити безплатний вхід, хоч до цього не збирався. І в кожен музей заповідника в лічені хвилини вишикувались величезні черги. У музей «Золоті ворота» треба було стояти хвилин 15, в саму Софію — хвилин 25.
Засмутило, що не було черги в Музей Шевченка «Хата на Пріорці». А там привітні працівники музею, радо про все розкажуть і покажуть. І вони дуже чекали на відвідувачів.
Також не потішили увагою музеї Тичини, Бажана та надцікавий музей української діаспори.
Ініціатива Дня музеїв — чудова! Музейники стараються, зацікавлюють і вигадують. Приділяти увагу нашим музеям варто не тільки на свята.
Сподобалася стаття? Подякуй редакції!
Читайте також: Безплатно до дорогоцінного. Як сходити в музей без грошей;
Дивитися на літачки: куди йти та скільки коштує;
Карта Залужного та щоденник росіянина: битва за Київ у першій виставці війни;
Торкатися, гратися, триматися: музеї Києва, де можна робити що завгодно;
З Пушкіним і Розстріляним Відродженням. Як працює музей Рильського;
