Як влаштовані аматорські хори Києва: 4 історії

Здається, Київ переживає бум аматорських хорів. Вікенд розпитав хористів, чи можна прийти з вулиці та співати без слуху і знання нот. А також дізнався, чи задають у хорі домашку.

Тетяна Білаш керує аматорським хором «Жайвір»

— В аматорські хори приходять співати люди, які можуть не знати нот, але мають велике бажання співати. Коли аматорський хор проходить атестацію, він отримує звання народного колективу на певний період. Час від часу це звання треба захищати перед комісією.

Цим хором я керую шостий рік, а запросив мене сюди його колишній керівник, якому було вже за 80, і він шукав собі заміну. Керівник хору — це як керівник будь-якого колективу. Треба зібрати людей, утримати, зацікавити. Аматори отримують душевне задоволення від репетицій і коли співають на концертах. А керівнику важливо підбирати репертуар, який люди бажатимуть співати, щоб це їх заохочувало. Для учасників хор також місце їхньої реалізації.

Зі мною працює акомпаніатор-баяніст. У хорі 30 учасників. Ми — один з колективів при центрі культури Святошин. Але займатися до нас ходять не лише місцеві мешканці, а й приїздять з Вишневого чи навіть Фастова. Це жінки та чоловіки різного віку та професій. Є 17-річні дівчата й жінка, якій 88 років.

Я беру всіх, хто хоче у нас співати. Особливо заохочую чоловіків, бо зараз у нас на 22 дівчини й жінки та лише 8 чоловіків.

натисніть, щоб краще роздивитися

Людям, які хочуть спробувати себе в хоровому співі, раджу шукати аматорські хори при районних будинках культури. У нас при центрі культури три хори й три ансамблі. Таке всюди від Святошина до Дарниці. Прийдіть на одну-дві репетиції, просто прислухайтеся до відчуттів. Якщо вам комфортно з цими керівником і колективом, спробуйте ходити регулярно.

Репертуар залежить від хору та керівника. У нас хор сучасної української пісні, ми майже не співаємо автентику. Виконуємо такі пісні як «Два кольори» та інші, які люди добре знають. Недавно взяли композицію Козака Сіромахи, я зробила перекладення для хору. Ми збираємося двічі на тиждень і займаємося по півтори години ввечері. Заняття у нас безплатні, оплачувати щось додатково в моєму колективі не потрібно.

Починаємо репетиції з невеличкої розпівочки, щоб голоси розігрілися. Або беремося вивчати новий твір, готуємо концертну програму. На мій погляд, концерти — це обов’язкова частина існування аматорського хору. Вони потрібні, щоб люди розуміли, заради чого сюди ходять. А ще для емоційного обміну з іншими людьми. Нормально, якщо комусь страшно самостійно виходити на сцену. А гуртом це робити легше. І от ти співаєш і бачиш, що в залі люди плачуть під сумну пісні й сміються, коли звучить жартівлива. Хтось там плескає в такт, хтось підспівує або хтось кричить «браво». Це заряджає і тих, хто прийшов слухати, і тих, хто зараз на сцені співає.

Я не підтримую думку, що не можна співати в хорі без слуху та голосу. Завжди кажу: «Якщо людина вміє говорити, то в неї вже є голос. І якщо вона чує, що говорить, то має слух». Маю приклади людей, які казали, що не мають ні слуху, ні голосу. Уже шостий рік співають!

Наталія Соломахіна. Співає в кількох аматорських хорах і заснувала власний

— Колись співала в дитячому хорі при палаці дітей та юнацтва Солом’янського району «Зірниця». Потім стала шукати, де можуть співати дорослі. Познайомилася у філармонії з дівчиною, яка розказала мені про хор Б.А.Х. Я тоді прийшла послухати їхній зимовий концерт у лютеранській церкві й дізналася про донабір, який вони проводять раз на пів року/рік. То й прийшла на прослуховування.

Хорів у Києві чимало, і вимоги в них різні. Десь можна прийти й одразу почати співати, а десь доведеться чекати який час, щоб потрапити. Є колективи, де співають класику чи народні пісні. Б.А.Х. виконує складну барокову музику та виступає зазвичай двічі на рік. Відповідно пів року готують концертну програму. Якщо людина прийде посеред півріччя, вона просто не встигне опанувати програму, збиватиметься сама та збиватиме інших. А в хорі кожен голос є важливим. Тому в такі колективи донабір відкривається вже після концерту.

На початку повномасштабного вторгнення багато людей виїхало, не було кому співати. Тоді зробили позаплановий донабір. Як проходять прослуховування? Ніхто не вимагає знання нот, але без цього співати важко, бо твори, які ми виконуємо, дуже довгі. Є хвилини на чотири. Бувало, що люди приходили співати в Б.А.Х. і паралельно йшли вчити нотну грамоту. Також треба гарно інтонувати, мати слух, щоб тримати свою партію. Врахуйте, що з двох боків від вас інші люди співатимуть власні партії. І ваша задача — співати й не збитися. На прослуховуванні керівник скаже, який у тебе голос і куди тебе беруть: наприклад, будеш другим сопрано.

натисніть, щоб краще роздивитися

Б.А.Х. — це частина проєкту Open Opera Ukraine, великої громадської організації, яка займається розвитком барокової аматорської музики. Вони допомагають нам з приміщенням, з концертами. У нашому хорі близько 40 людей, а керує ним Наталя Хмілевська. Як керівниця, вона обирає композиції для виконання. Репетиції тривають дві години й більше. Збираємося раз на тиждень щосуботи. Перед концертами бувають додаткові репетиції. Платимо за заняття або разово або купуємо абонемент на 4 або 10 занять.

Концертна програма може складатися з 5-10 творів, наприклад, концерт Баха в кількох частинах. А колись ми вперше в Україні поставили аматорську оперу. Бувають домашки. Наприклад, записати на аудіо свої партії й прислати запис керівнику.

Також я створила свій невеличкий ансамбль, де просто збираються ті, хто хоче поспівати й провести час. Займаємося на Подолі щовівторка, а називається цей гурт «Співучасники». Це тому, що я юристка, тож тут переплелися і спів, і кримінальне. Цієї зими ми співали колядки на Подолі. Хоча зазвичай у хорах більше жінок, а в мене співають десять чоловіків і дві дівчини.

хор Б.А.Х
натисніть, щоб краще роздивитися

У новому хорі Folk Fusion Choir, який створила Антоніна Вінник, ми співаємо народні пісні в сучасній обробці.

Є ще проєкт — Великий український хор аматорів (В.У.Х.А.) під керівництвом Євгена Маляревського. Там роблять аранжування популярних пісень. У хорі багато учасників, він має справжні солдаути.

А тим, хто хоче спробувати себе в колективному співі, я раджу сходити на майстер-класи чи на співочі кола. Недавно ми збирались на таке коло на 30 людей. Вивчили разом одну пісню. Чому я раджу долучатися? На мою думку, аматорські хори зараз добре підтримують дах, і люди ходять туди, щоб позбутися бентеги. Хоровий спів має терапевтичний ефект і допомагає відірватися від новин. А ще це гарний елемент соціалізації.

Folk Fusion Choir
натисніть, щоб краще роздивитися
^{фото: @pavlo_svitlo (Павло Світло)}

Леся Бабляк вже півроку співає в хорі В.У.Х.А.

— Рік тому, коли побачила оголошення в соцмережах, я ще нічого не знала про Євгена Маляревського і цей хор. Але мріяла співати, тож написала їм у соцмережах. Мені відповіли, що набір завершений, а наступний буде навесні. Я почекала й отримала запрошення на прослуховування, яке проходило в залі Спілки композиторів.

Не була готова побачити повну залу. Євген сидів за фортепіано, люди по черзі виходили й співали. Причому співали всі прекрасно, як мені здавалося. Було чимало молоді, багато хто співав англійською. Я забилася у куточок і боролася з собою, щоб не піти геть. Все-таки наважилася. Першим питанням було: «Який у вас голос?». Тоді визначили, що у мене альт. На відборі визначають, наскільки точно ти можеш попасти в ноти. Я заспівала пісню Квітки Цісик. Була певна, що мій виступ — повне фіаско, але скоро прийшло запрошення в хор.

Уявляла хор нехай не розвагу, але розслаблений варіант терапії. А виявилося, що хоровий спів — це наука та праця. Наш керівник Євген робить гарні аранжування, розділяє на голоси. Це допомога для таких, як я, хто не знає нотної грамоти. Він записує нам партії, і ми вчимо їх на слух. Я чекаю занять, бо в ті суботи просто розчиняюся в колективній творчості. У хорі важлива атмосфера в колективі, адже це діяльність на спільний результат. А ще Євгене пояснює нам, що рівень виконання хору залежить не від тих, хто добре співає. А від кількості тих, хто сфальшивив.

натисніть, щоб краще роздивитися

У нас великий хор на 100 людей, усі різні — є 1966 року народження, а є 1999-го. Ми ділимося на дві групи: ті, хто займається вже рік від початку створення. І ми, другий набір, хто прийшов пізніше. Репетиції проходять окремо: спочатку дві години наше заняття, потім другої групи. Також бувають спільні репетиції. На 100 голосів виходять дуже об’ємні композиції.

Репетиція завжди починається з розпівки, щоб потренувати горло, розігріти м’язи. Також нас розслабляти рот, правильно розміщувати язик. Дві години на тиждень це досить мало, тому я також займаюся вдома: багато разів проспівую партію, щоб її запам’ятати.

Через пів року занять я мала перший публічний виступ на концерті в складі хору. Додаткових витрат не було: ми домовилися, що всі вдягають світлі джинси та білі сорочки. Самі заняття в хорі платні, але ціна абсолютно доступна.

Емоції просто зашкалювали. Ми знали, що квитки на концерт продавалися на Carabas, але їх дуже швидко розібрали. Концерт — це наче якась фінально точка твоєї роботи, її звіт. І в той момент, коли люди аплодують, наче відчуваєш обмін енергії. І водночас гордість, що ти причетний до цього всього.

Олександр Козинець співає в хорі Moravski, відповідає за організаційні питання в колективі.

— Колись частина нашого теперішнього складу співала в аматорському оркестрі й хорі Amadeus. Наприкінці 2016 року 12 учасників вирішили піти з колективу й створити власний. Ми тоді погано орієнтувалися в цій сфері, однак були знайомі з хоровою диригенткою Ларисою Бухонською. Вона в нас повірила й познайомила з Оленою Радько, яка стала у нас художньою керівницею.

Хор Moravski названо на честь видатного хорового диригента Павла Муравського. В його паспорті була помилка, його справжнє прізвище — Моравський. Так ми вирішили виправити помилку й відновити справедливість.

Наш колектив достатньо великий — понад 35 людей. Проте ми й зараз раді новим учасникам. Щоб до нас потрапити, треба пройти прослуховування, мати бажання розвиватися та в ідеалі — знати музичну грамоту. Більшість хористів має базову музичну освіту, але не є професійними співаками. Залежно від потенціалу нові люди можуть потрапити або до основного складу, або до хорової студії, про яку мова піде далі.

Наші предки співали й танцювали завжди. Сподіваюся, ми відновимо традиції. У Києві є кілька аматорських хорів, рівень яких відповідає майже професійним колективам. За понад 6 років існування нашого колективу ми теж маємо високий рівень. Щоб працювати ефективно, у 2023 році ми відкрили громадську організацію «Моравські».

натисніть, щоб краще роздивитися

На щастя, не платимо за оренду приміщення для репетицій. За це ми вдячні центру художньої та технічної творчості «Печерськ», частиною якого є наш колектив. Однак є інші витрати. Тому участь у хорі є платною, проте сума невелика. Минулого року нам вдалося виграти канадський гранд на підтримку хору. Також ми гастролюємо Європою, щоб зібрати кошти на підтримку Збройних Сил України, частину заробленого залишаємо на покриття базових потреб хору.

До ювілейного концерту торік пошили нові костюми та замовили теки. Зараз активно стежимо за творчими грантами. У нас є команда організаторів, я входжу до її складу. Відстежування грантів, ведення міжнародних перемовин, позиціонування хору у світі, організація гастролей, планування нового музичного сезону — це частина нашої роботи.

Репетиції зазвичай двічі-тричі на тиждень по дві з половиною години. Є домашні завдання: щоб швидше вивчити свою партію, ми маємо поголосники — це виділена серед інших звукова доріжка певної партії. Тож самостійно вдома вчимо твори. Така практика дуже поширена в Європі, де більшість аматорських колективів зустрічаються раз на тиждень у вихідні, а впродовж тижня хористи займаються самостійно.

Як любить говорити Олена: «Головне завдання художнього керівника — зробити музику такою, яка торкатиметься сердець слухачів». Ми швидко розвиваємося, беремо серйозні твори, виступаємо в філармонії та інших великих майданчиках, співпрацюємо з майстрами. Зокрема творчі спільні проєкти втілювали з Ніною Матвієнко, сестрами Тельнюк, Президентським оркестром. Серед глядачів на наших виступах «випадкових» людей зазвичай небагато. Коли продається 300-500 квитків на концерт у філармонії, у залі більшість — наші друзі, знайомі, колеги. Але за роки існування в хору з’явилися такі фанати, які намагаються не пропускати жодного виступу, часто з нами їздять по Україні й за кордон.

натисніть, щоб краще роздивитися

У репертуарі хору — різна музика: української народна, духовна, західноєвропейська світова, є навіть кілька джазових творів. Але зараз робимо акцент здебільшого на українську музику. Наша мета — знайомити з українським хоровим співом, показувати світові, що українська хорова музика може звучати стильно, сучасно, глибоко й вражати автентикою. Зараз чимало українських хорів гастролюють Європою. Тож світ чує про нашу культуру досить часто.

Іноді ми запрошуємо професіоналів, коли, наприклад, потрібно підсилити басову чи тенорову партію на великому концерті. В таких випадках залучаємо професійних музикантів, які допомагають збалансувати звучання хору.

У 2024 році плануємо відкрити хорову студію, куди люди різного рівня зможуть прийти співати й розвивати музикальні здібності. Якщо людина хоче співати, але ще не мала досвіду чи мала незначний, запрошую до нас в студію.

Чим хор відрізняється від індивідуального співу? У хорі є поняття ланцюгового дихання: коли нота тягнеться довго, один хорист робить вдих, інший в цей час співає. Потім сусід чує, що інший вже вдихнув, значить, тепер вдих може зробити й він. А слухачі в цей час чують протяжний звук, який не переривається. Коли співаєш на сцені в колективі, зовсім інші відчуття, ніж коли ти на сцені сам. А коли ти хорист аматорського хору, кожен концерт — величезна подія, в яку люди вкладаються по максимуму. Тому ми часто чуємо від глядачів, що на концертах аматорських колективів більше віддачі.

У нашому хорі люди не тільки співають разом, а й разом донатять, здають кров, займаються спортом, ходять в театри, кіно, навіть створюють сім’ї й одружуються!