Зірка, кулька, ватний дід. Як прикрашали українські ялинки

Навіщо прикрашені ялинки ховали в шафах? Хто такі Укутиш та Озябиш? Як виглядали картонні та ватні діди? Якою була українська ялинкова іграшка? Вікенд записав цікаві факти з історії.

Виставку «Українська ялинкова прикраса: від XIX століття і до сьогодення» організували колекціонерка Марина Лукьянова та команда Музею війни. Тут показані перші унікальні ялинкові прикраси, іграшки часів Першої світової війни, перші фігурні скляні прикраси. А також скляні, ватні, дротові, картонажні, лавсанові іграшки різних періодів, які розкривають історію української ялинкової прикраси.

Є тут іграшки з Теребовлянського музею-майстерні. За деякими даними виробництво в Теребовлі на Тернопільщині входило в трійку найбільших фабрик ялинкових іграшок СРСР.

Традицію прикрашати ялинку світу подарувала Німеччина. Ця країна й зараз є лідеркою по ялинкових цікавинках. Інші країни надихалися німецькими ялинковими прикрасами. Перший час не було рукотворних прикрас, а на ялинки вішали горішки, яблучка, цукерки, бублики.

Усе змінилося, коли в XVII столітті стався неврожай яблук. Тоді майстри-склодуви з містечка Лауша, німецького регіону Тюрінгія вирішили потішити дітей і видули скляні яблука. Так з’явилася традиція ялинкової кульки. Перші прикраси виготовляли напівпрозорими з досить товстого скла, їх було важко розбити. На ялинки також вішали свічки, вони символізували благодатний вогонь Різдва.

Цікавий факт: у різдвяні свята в Україні та Європі траплялася найбільша кількість пожеж.

На верхівку ялинки надягали восьмикутну різдвяну зірку — символ віфлеємської зірки. Перші ялинкові прикраси були паперовими та ватними. Такі іграшки представлені на виставці. Цікаво порівняти образи Святого Миколая з різних частин країни, які були під Австро-Угорщиною, під Польщею та під Російською імперією. Перший Миколай у короткій куртці, з сокирою — натхненний німцями, зроблений за німецькою технологією та традицією. Другий в шубі, більше схожий на Діда Мороза, близький до традицій Російської імперії.

З XIX століття на ялинках з’являються іграшки з дрезденського картону. Він двосторонній та обʼємний. Іграшки з нього детально проробляли, промальовували, прорізали. На наших теренах у XIX столітті робили схожі картонні іграшки. Може, не такі детальні та бездоганні, але наші виробники вчилися у німців і надихалися ними.

Радянська влада забороняла Різдво й різдвяні традиції та ретельно стежила за дотриманням заборон. Однак українці продовжували потайки святкувати. Ялинкові іграшки того періоду були саморобними. Наприклад, у 1920-х ціла група художників створювала ляльки, великі та маленькі (8 сантиметрів). На виставці представлені дві таких іграшки.

Цікавий факт: люди продовжували святкувати, а прикрашену ялинку ховали під столом або в шафі. «Ялинка в шафі» була символом забороненого Різдва.

У Радянському Союзі виготовляти ялинкові прикраси на експорт і продавали за валюту. Дві таких іграшки з національним колоритом представлені на виставці. Це солом’яні хлопчик і дівчинка. На кожній у прихованому місці є напис Made in Soviet Union.

У 1935 році радянська влада офіційно започаткувала традицію святкування Нового року. А різдвяна ялинка стала ялинкою новорічною. Почався розквіт ялинкової прикраси, відкривалися артілі, які створювали ялинкові іграшки.

На виставці представлені скляні фігурні прикраси у вигляді посуду: чайнички, самовари та інше. Крім скляних, було чимало ватних і картонних прикрас. Наприклад, картонний кіт виробництва харківської артелі з дивною назвою «10 років ВЛКСМ».

Артелі, ремісничо-художні обʼєднання, масово забезпечували населення іграшками. Усе робилося вручну. Скляні видували та розфарбовували. На виготовлення ватяної іграшки потрібно багато часу, деякі створювалися не менше місяця методом намотування: мотали вату, потім покривали клеєм, далі іграшка мала висохнути, а тоді вже її розмальовували різними фарбами. Цікавий вигляд мають ватні фігурки тварин та людей, є навіть ватні діди.

Натисніть на фото для збільшення

Небагато таких іграшок дійшло до нашого часу. Тому помилково вважається, що вони були дефіцитом. Насправді ватяні іграшки не були в дефіциті, але їх важко зберігати. Якщо ватяну іграшку залишити на горищі на 70 років, то потім її можна сміливо викидати. Тому їх так мало залишилося.

Цікавий факт: виробництво ватних іграшок суттєво скоротилося під час Другої світової війни, коли вата йшла на медичні потреби фронту. Об’єми виробництва повернулися в 50-ті роки.

Кожну іграшку, яка йшла у масове виробництво, мала затвердити спеціальна комісія. Вона розглядала ескізи, фотографії, зразки продукції. Але вимог щодо кольорів і фарб не було. Артілі самі обирали кольори.

Цікавий факт: в Україні найширше використовували помаранчевий. Тому якщо у вас є стара ялинкова іграшка такого кольору, то ймовірність того, що вона українська, досить висока.

1950-1960-ті роки — золотий час ялинкової прикраси в усьому світі. На виставці представлені різні скляні фігурки радянського виробництва тих років. Вони мають відомі неофіційні назви, розказує Лукьянова. Є Цибуліно, Вишенька та Лимон з відомої казки. А ще є Саночник в спортивному, гімназисти в формах, двоє в шубах. Вони звалися Укутиш і Озябиш.

Одну й ту саму фігурку, затверджену комісіями, виготовляли різні артелі. Стандарти однакові, але розмальовували різні руки по-різному. Бачимо це на прикладах на виставці.

Українські ялинкові іграшки часто були крупними, від 12 сантиметрів. Російські меншими.

Цікавий факт: деяким українським іграшкам вже 70-80 років, але вата на них біла. Їх посипали слюдою, подрібненим склом. Тому вони й зараз сяють, а вата не темнішає, тоді як російські вже дуже темні.

У 1970-х роках почалося машинне виробництво. Іграшки випускали великими партіями. Кияни можуть пам’ятати продукцію Клавдіївської фабрики — кульки, посипані блискітками. Купували й прикраси від Теребовлянської фабрики. Багато скляних бурульок, кульок та іграшок-малюків були теребовлянськими.

Тоді ж виготовлялися масові прикраси з дешевого лавсану — блискучий «дощик» та інші різновиди.

Прикраси зі стеклярусу непогано збереглися, бо він майже не бʼється. Стеклярусні традиції пішли з Німеччини, але їх дуже розвинули чехословацькі стелярі. Вони робили більш витончені речі, ніж радянські майстри. Українці також дещо запозичили, тож такі іграшки стали прикрасами ялинок 1970-х.

Сучасні українські ялинкові прикраси виготовляють в Клавдієві, Львові, Франківську. У нас чимало фабрик, і вони активно працюють на експорт. А які іграшки залишаються в Україні? Бренд «Різдвяні історії» робить акцент саме на українській ідентичності. У їхніх колекціях кульки з розписами, притаманними різним регіонам, іграшки «Херсонський кавун», «Українська хатка», «Коляда» та інші.

Сучасні індивідуальні майстрині виготовляють ватні іграшки в українській традиції.

Окремий стенд присвячений іграшкам часів війни. Зверху дві сучасних фігурки — воїн світла та воїтелька світла — виготовлені вже під час повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Такі іграшки вже стають частиною нашої історії. Є на стенді й старі колекційні іграшки. Наприклад, танк і шолом як елементи пропаганди під час Першої світової війни.