Як веселитися на зимові свята? Чому не завжди можна отримати насолоду від улюблених справ? Чим зайняти святкові вихідні? У грудні киянки жили радісним очікуванням Різдва та Нового року, і в передсвяткові дні 1912 року зі сторінок «Журналу для господинь» їм давала поради «Іграшкова Маркіза».
«Наступають свята — час відпочинку, час задоволення. На кілька днів можна забути про справи та службу; про сумні зали контор і канцелярій, що пахнуть тютюном і паперами; про уроки та набридливих учнів. Після довгого робочого часу можна, нарешті, розігнути стомлену спину, можна вільно зітхнути й хоч на мить відчути себе незалежною людиною.
Можна не заводити на ніч будильника й не схоплюватися в передсвітанковий каламут зимового ранку. Можна полінуватися та поніжитися в ліжку. Можна й увечері засидітися десь довше й не думати при цьому зі страхом: «Ах, я не встигну сьогодні виспатися, не встигну відпочити». Можна ці кілька днів присвятити цілком лише відпочинку та задоволенням.
Їх небагато — цих святкових днів; вони швидко минають, і тому вони дуже цінні, й розгубити їх задарма дуже прикро та навіть важко. Адже жінок, «вільних від прокляття обовʼязкової праці», жінок, які мають усе життя лише вічне свято, — дуже мало. Адже для величезної більшості людей, над якими висить це біблійне прокляття, свята Різдва та Великодня є єдиними світлими моментами в році, єдиними вільними днями. І потрібно їх використовувати, як слід, треба зуміти отримати від них «максимум задоволення».
А ось цього й не вміє зробити величезна більшість людей. Вони не вміють не тільки отримати «максимум задоволення», але навіть зовсім не вміють веселитися й отримувати задоволення. І часто, спитавши жінку будь-якого кола: — Ну, як ви веселилися на святах? — отримуєш відповідь: — Які тут веселощі, які насолоди! Один клопіт, та занепокоєння!
Ось на такий дивний стан речей я хочу звернути увагу моїх читачок, я хочу сказати їм: — Вмійте веселитися, вмійте отримувати задоволення, адже життя й так дає їх дуже небагато. — Разом із тим, я хочу вказати на ті причини, які заважають веселитися та отримувати задоволення. Здавалося б, кожен сам знає, де, як і в чому їх знайти, але факт, що більшість цього не знає.
Величезна більшість веселиться за шаблоном, вважаючи за свій обовʼязок робити все те, що взагалі заведено визнавати задоволеннями, хоча їм особисто це ніякого задоволення не приносить. Найчастіше люди, що люблять найбільше затишок домашнього вогнища, вважають за потрібне їхати до театру, ресторану, на бал, щоб «отримати задоволення». Почуваються там препогано, нудьгують, позіхають, скаржаться на спеку, на штовханину й тісноту, чекають не дочекаються, поки це «задоволення» скінчиться і, коли повернуться додому, то тут уже справді кажуть: — Слава Богу! Нарешті додому дісталися.
Постає питання, навіщо вони туди їздили? Відповідь: щоб отримати насолоду. Чому ж вони вважають це задоволенням, коли для них це майже страждання? Тому що «всі» так вважають, і вони, не думаючи, підкоряються загальному рішенню, хоч цього підпорядкування ніхто від них і не вимагає.
Або буває ще так: парочка коханих, яка може бачитися тільки у вільні, святкові дні, зустрічається на святах. «Він» зараз пропонує їй принести «задоволення»: повезти до театру або на бал. Для них обох насправді найвища насолода — залишитися вдвох, наодинці, далеко від сторонніх очей, але це не в списку загальновизнаних «задоволень», і ось вони не залишаються вдома, а їдуть. Томляться серед людей, шукають відокремлених містечок, дивляться один на одного жадібними очима, замість того, щоб слухати пʼєсу в театрі, освідчуються в коханні або перекидаються поцілунками, але все-таки витримують «задоволення» до кінця.
Постає питання — до чого таке томління? Тільки тому, що всі вважають театр чи бал задоволенням, і як же він може не запропонувати їй і як вона може відмовитися від запропонованого. Чи не безглуздо це? Звісно, безглуздо! Першою умовою для отримання «максимуму» задоволення має бути звільнення від влади всіх щодо задоволення. Потрібно шукати задоволення не в тому, в чому всі його шукають, а в тому, що справді може дати мені насолоду. Потрібно памʼятати, що задоволення можна отримати не тільки в театрі, на балу, в маскараді чи ресторані, що дуже часто такі загальновизнані задоволення для мене особисто, у відомий момент можуть виявитися тортурами, а справжнє задоволення я знайду там, де його ніхто не передбачає.
Щоб отримати якомога більше задоволення, треба гнатися не за загальновизнаними насолодами, а за своїми особистими. Приносить мені найбільше задоволення просидіти вдома над книгою, я й просиджу! І не піду нікуди, і нікому не повірю, якщо мене запевнятимуть, що я сумую і не користуюся життям. Приносить мені найбільше задоволення блукати снігом у селі, я поїду на всі свята за місто й жодним із міських задоволень не скористаюся. Але якщо мені найбільше задоволення приносить театр, то я всі вільні вечори й присвячую театру. Якщо ресторан, то з ранку до ранку сидітиму в ресторані тощо.
І тільки в такому разі я справді отримаю справжнє задоволення. Це перша умова! А друга умова — це вміння бути безпосереднім і розкривати свою душу повністю назустріч отримуваному задоволенню. Бути безпосередніми ми не особливо вміємо. Усюди й скрізь у нас спостереження над собою, аналіз, іронічне ставлення до своїх почуттів і, головне, великий острах натовпу, громадської думки. Поясню це прикладами.
Приїжджає людина до театру, приїжджає, щоб здобути певне враження. Зрозуміло: що гострішим буде враження, то більше він отримає задоволення. І ось пʼєса справляє на нього враження; захоплює його, але він, замість того, щоб йти цьому назустріч, навпаки, бореться проти враження, що отримує; намагається здаватися байдужим, всіляко стримує себе, послаблює свої переживання, намагається не висловлювати їх, дбає про те, що подумають сусіди. І в результаті йде незадоволеним, без відчуття отриманого задоволення.
Або їде жінка на бал, вона весела, жвава, їй хочеться руху, танців, але замість того, щоб просто весело стрибати в строкатому та галасливому натовпі, вона починає міркувати про те, що такий танець вона танцює некрасиво, що танцювати з незнайомим непристойно, з таким образливо, тому що він вважається не блискучим кавалером, з таким незручно, тому що він не нашого кола тощо. У результаті — замість веселого пожвавлення на балу царює «зелена» нудьга. І дві-три пари танцюють за всіма правилами балетного мистецтва, а решта сидить біля стін і критикує їх.
Які вже тут веселощі та задоволення? А все тому, що вони не вміють бути безпосередніми, не вміють стати дітьми й віддатися без будь-яких роздумів і міркувань веселощам. Щоб веселитися, необхідно вміти бути безпосередніми. І в цьому плані нам треба вчитися у французів та італійців. Подивіться, як вони вміють веселитися та отримувати задоволення.
Подивіться на театральну публіку в Італії, ось вона дійсно отримує насолоду від театру. Там люди не намагаються стримувати й охолоджувати себе, там не дбають про те, що подумають сусіди, ридають, коли хочеться плакати, й регочуть, коли хочеться сміятися. Там люблять і ненавидять героїв пʼєси, разом із ними переживають драму та йдуть з театру з відчуттям пережитих хвилювань, із задоволенням душі, насиченої враженнями.
Побувайте на вулицях Парижа під час карнавалу, поштовхайтеся в цьому шумному, киплячому життям натовпі. Там немає дорослих людей, немає молодих і старих, немає бідних і багатих, немає знайомих і незнайомих. Усі рівні, всі веселі, всі бавляться, як діти, і ніхто не стежить один за одним і не засуджує одне одного. Там танцюють, бігають, регочуть і базікають, без кінця обсипають один одного конфетті й там, справді, веселяться від душі…
І для того, щоб вміти веселитися, для того, щоб дійсно отримати насолоду від задоволень і, отже, використовувати святкові дні, потрібно, по-перше: знати, що для мене є справді задоволенням; по-друге: вміти розкрити свою душу назустріч отримуваним враженням і бути безпосереднім. І, по-третє, треба бути вільною особистістю, незалежною від натовпу, і думати тільки про себе й свою насолоду, а не про те, що скажуть і що подумають про це інші.
Перед прийдешніми святамт — памʼятайте ці правила, mesdames».
Читайте також: Клізма перед Різдвом;
Бали, узвар і борщ із карасів: Новий рік у старому Києві;
Красуні та страховиська: 24 головні ялинки України;
Со снегом и без: рекорды киевской зимы разных столетий;
Забота о трезвости: алкоголь в старом Киеве.
