У Києві обговорюють відкриття колівінгу на Нивках. Історик Олександр Вітолін вважає: колівінги — певною мірою ті самі комунки, тільки для більш успішних і багатих, які згуртувались завдяки спільним інтересам і цінностям. Комунки теж задумувалися як житло для ідейних однодумців, але перед спільним побутом не встояла навіть ідея комунізму.
— За матеріалами київської газети «Молодий пролетарій» можна простежити, як радянська влада взяла курс на створення комунок для молоді та його дотримувалася. Газетярі-комсомольці наполегливо підкреслювали, що однією з переваг комунок є розрив з батьками, які не поділяють поглядів синів і дочок. Заголовки статей, присвячених цій темі, були надзвичайно прямими: «Союз вище родини», «Син сам по собі, а батько сам по собі», «Побут дівчини-робітниці. Порвала з родиною». Крім таких красномовних репортажних замальовок, друкувалися листи комсомольців, які вже порвали з родинами, або збиралися це зробити і розмірковували про необхідність створення місцевої комунки.
Характерно, що одноосібний побут комсомольців так само засуджувався редакцією. Комсомольський журналіст в статті «Будуємо комунки» писав: «Але як живе парубок, який пішов із родини? Коли зайдеш до кімнати, то не одразу збагнеш, куди ти потрапив. На столі — книги в безладі, пляшки, шматки хліба, папір, огризки ручок і олівців. Постіль ніколи не прибирається, на підлозі ні проїхати, ні пройти, хоч недільник влаштовуй. Цю ненормальність треба виправляти. Почин вже зроблений. Це облаштування комунки-гуртожитку. Вона має привчати хлопців до порядку, виробляти в них почуття колективізму і спаяти всіх в єдину комуністичну родину».
Власне комсомольці-активісти прагнули усуспільнити побут максимальної кількості молоді. Так, інша дописувачка звітувала, що разом з однодумцями проводила обстеження дітей-сиріт, взятих на виховання в родини (таких дітей дописувачка назвала «приватними»). Комісія розподілила «приватних» дітей по осередках, щоб вони зживалися з дітьми із колективів. Усуспільнення побуту поширювалася і на весілля. «Червоні» комсомольські весілля супроводжувалися промовами секретаря комсомольського осередку. На такі весілля комсомольцям дарували портрет Леніна і комуністичну літературу.
Та з яким би запалом київські комсомольці не намагались усуспільнити побут, життя брало своє. Ось одну комунку з чотирьох чоловік дописувач назвав непорозумінням. Бо двоє з мешканців комунки живуть не по-комсомольськи, а по-блатному. Не діляться, а ховають від двох інших продукти, ще й сміються, якщо в тих закінчується цукор. А саму комунку блатні називали «нічліжкою» і «малиною». Дописувач закликав райком Січневого повстання прийняти заходи, щоб через блатних з комунки не розбіглися інші учасники.
Інший дописувач писав про комсомольця Лорку, якого прозвали Буйним. Разом з іншими безробітними він захопив кімнату в клубі, щоб облаштувати власну комунку. Мешканці цієї комунки завжди голодні і немиті, живуть з вошами і сплять в смороді. Такі порядки дописувач пов’язував з характером Лорки, який вже повоював — ходив з наганом і гнав розверстку. До тривалої роботи Лорка не звик. Якщо комітет пошле його на якийсь млин, він попрацює день і збунтує, або просто вигадає, що нога болить. Вчитися Лорка не хоче, але кричить: «В університет!» Співмешканців Лорки дописувач назвав шпаною і зробив висновок, що комсомолу вони лише шкодять.
У Печерському клубі також організувалася комунка з комсомольців, які через втому залишалися там же спати. Початок мешкання був буйним — недбало поводилися з меблями, били скло, вели розмови на порнографічні теми, але згодом перевиховались.
Однак все-таки найбільшим викликом «комункам» була не аморальність окремих учасників і їх буйність, а сам побут, який треба було налагоджувати. На цьому наголошували комсомольці, які вирішили поділитися своїм досвідом: «Більшість комунок відцвітає, не встигнувши розквітнути. Спочатку хлопці енергійно і живо беруться за організацію комунки. З плином часу вони поступово охолоджуються. Їхній запал змінюється байдужістю, апатією. Ціла низка перепон в організаційний період, невміле господарювання, відсутність первинної матеріальної бази, необхідної для побуту, відсутність навиків колективного життя і нарешті різноманітний склад — все це стає холодним душем в якому тонуть палкі плани хлопців». Не дивно, що редакція «Молодого пролетарія» в черговій статті, присвяченій комункам, закликала комсомольців не поривати з родиною, а батьків — допомагати налагоджувати побут своїм дітям.
Тим часом в країні розгорнулися партійні чистки, які згодом переросли в репресії. У результаті одні мешканці комунок потрапили до ГУЛАГу, інші вирвались із комунки в урядові квартири і персональні дачі. А пересічна більшість обзавелася родинами і зав’язла в «дрібнобуржуазному» побуті. Хоча комуналки і гуртожитки збереглися навіть після розпаду Радянського Союзу, але їхня первинна ідея виховання колективу однодумців виявила свою нежиттєздатність ще в перші роки радянської влади.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Традиційні цінності та діти поза шлюбом: як мінялися київські родини;
Купи килим та взуй калоші: як у Києві робили першу рекламу;
Золотые ворота Киева: как спасали древность Ярослава;
З льохом, ямою та ліжком: минуле та майбутнє київських гаражів;
