Як ми вдома від COVID лікувалися: помилки та досвід

Фото Volodymyr Hryshchenko, Unsplash

Черги швидких під лікарнями, купа знайомих з високою температурою, паніка та відчай. Що робити, коли близька людина захворіла: відправляти в лікарню чи лікуватися вдома? Коли повідомляють результати тесту з поліклініки? Які прилади рятують життя та як ними користуватися? Редакторка Вікенду набула непростий досвід боротьби з хворобою і ділиться власними помилками та порадами.

— Мій чоловік захворів. Спочатку це виглядало, як звичайна застуда. Далі — гірше. Не було ані кашлю, ані нежитю. Тільки температура, яка постійно росла, попри жарознижувальні препарати. В якийсь момент я подумала, що також підхопила заразу, але вже за пару днів моє нездужання минуло.

Чоловік же продовжував хворіти. Певний час ще храбрився, сподівався, що все мине, його могутній організм здолає хворобу, як бувало раніше. На шостий день стало зрозуміло: не мине, самопочуття все погіршувалося, тож ми нарешті звернулися до поліклініки. На прийом до сімейної лікарки потрапили без черги та попереднього запису, просто повідомили медсестру про ситуацію.

Лікарка спитала, чи був він у контакті «з ковідними людьми», прослухала легені, сказала, що їхній стан їй не дуже подобається. Призначила антибіотик, жарознижувальні препарати, рекомендувала багато пити, бажано «Боржомі» та чай з лимоном. Видала направлення на ПЦР-тест на COVID-19.

Фото Prasesh Shiwakoti (Lomash), Unsplash

Тест робили тут же, в поліклініці, але лабораторія відчинялася за кілька годин. Тож ми повернулися додому, заглянули в гугл і дізналися, що протягом кількох годин перед тестом бажано не їсти, не пити, навіть не чистити зуби. Сам по собі тест надзвичайно простий — людині беруть мазки з носа та горла. Добре, що ми поцікавилися, бо про підготовку до тесту лікарка не попередила.

У тісному коридорчику біля лабораторії очікували кілька людей та дві мами з малюками. В однієї дитина вмостилася у слінгу на груді, у іншої малий півтора рочки рвався ходити між людьми та хапати їх за одяг та кінцівки. Сюди ж родичі доставили в інвалідному візочку стареньку бабусю. Всі вони очікували на тест. А через натовп ймовірних хворих протискувалися вагітні жінки, які інакше просто не могли потрапити у гінекологічне відділення. Проте черга просувалася швидко, тож досить скоро ми повернулися додому.

Я зганяла в аптеку, придбала рекомендовані ліки, хворий їх прийняв. Але краще йому не стало ні того дня, ні наступного. Навпаки, вночі стан погіршився, температура піднялася до 39,5. Гарячка виснажувала, одночасно трясло в сильному ознобі. Ми спробували звернутися до швидкої. Згадали, що в Україні діє єдиний номер виклику екстрених служб 112. Зателефонували та потрапили на диспетчера пожежників. Та повідомила, що дістатися телефоном до швидкої — то справжній квест, але вона нас перемкне. Так було кілька разів, поки нарешті у швидкій не взяли трубку.

Я повідомила, що людині погано, тест здали, температура росте всупереч антибіотикам та жарознижувальним. На мене накричали, що ми самі винні, бо звернулися до лікарів лише на шостий день хвороби, послали до сімейного лікаря та кинули слухавку.

Фото Adam Nieścioruk, Unsplash

Наступного ранку я зателефонувала сімейній лікарці. Та зітхнула, порадила чекати результатів тесту і на всякий випадок зробити КТ — комп’ютерний знімок легень. Тим часом подруга знайшла компетентну лікарку, яка взялася консультувати та рятувати нашого хворого. Вона підтвердила необхідність КТ. Причому зробити його потрібно було терміново.

Одночасно лікарка порадила викликати медсестру з приватної лабораторії, аби провести вдома ряд аналізів крові та зробити повторний тест. Також розписала схему лікування. Треба було придбати не тільки ліки, а й пульсоксиметр — маленький прилад, який показує пульс та сатурацію, тобто рівень насиченості крові киснем. Дехто радив встановити на смартфон спеціальні додатки, які начебто виконують функцію пульсоксиметру. Проте з прочитаних на профільних ресурсах матеріалів стало зрозуміло, що смартфоном пульсоксиметр не замінити.

Прилад показав рівень 90-92, критично низький. Хворий прийняв необхідні ліки. Я телефонувала по різних центрах та клініках, шукала, де якнайшвидше зробити КТ. Ввечері температура трохи спала. Майже всю ніч довелося чергувати біля ліжка чоловіка, який просто обливався потом, міняти йому футболки та постіль. Наступного дня ми потрапили на КТ і дізналися, що в нього двостороння пневмонія. Тим часом подруга звернулася до волонтерів та здобула для нас кисневий концентратор.

З цими приладами цікава історія: скуповувати концентратори українці почали ще у квітні. Лікар Комаровський тоді повідомив, що придбав один прилад для свого офісу, підстрахувався в очікуванні подальшого розростання епідемії. Проте інші лікарі у коментарях для ЗМІ неодноразово висміювали панічні атаки українців, які купують «непотрібні та неефективні» концентратори. Однак нещодавно ВООЗ повідомила, що радить використання кисневих концентраторів у бідних країнах, які не в змозі забезпечити всіх хворих апаратами ШВЛ та місцями у лікарнях. Зараз ситуація з концентраторами досить напружена: знайти їх у продажу непросто, бо дорогі прилади миттєво розкуповують.

Фото iMattSmart, Unsplash

Скоро буде три тижні від моменту, коли чоловік захворів. І ці дні були дуже важкими для нас обох. А попереду ще довгий період відновлення.

Зараз, озираючись назад, розумію, що ми припустилися багатьох помилок. Тож можу поділитися досвідом та деякими порадами:

Якщо захворюєш — не треба чекати, що пройде. Зараз не та ситуація. Відразу звернутися до лікаря.

Нам з лікарем в поліклініці не пощастило. Але у нас була чудова лікарка завдяки подрузі.

Як зрозуміти, що у вас хороший лікар? Він/вона ставитиме масу питань, постійно смикати вас та підтримувати зв'язок. Розповість про усі можливі ризики та наслідки хвороби. Вимагатиме точно дотримуватися рекомендацій та контролюватиме процес.

Тест може бути готовий дуже, дуже нескоро. Тест може бути помилковим. У нас вийшло саме так. Тест з приватної лабораторії був негативним.

Результати тесту з поліклініки отримали лише на дев’ятий день, коли сумнівів у діагнозі вже не мали. Коротше, вважати тест єдиним підтвердженням — неправильно.

Може не бути ніяких ознак хвороби, крім температури. Ні кашлю, ні нежитю. Нічого.

І водночас може розвинутися пневмонія. Її наявність покаже КТ — знімок легенів.

Потрапити на КТ в Києві — величезна проблема. Сьогодні на завтра не запишешся. Є час через день, два, три. Раджу записатися в різні клініки і попередити адміністраторів. А потім чекати, куди вдасться потрапити. Ми так і зробили. Зараз всі лабораторії та клініки ставляться до цього з розумінням. Те ж стосується тестів. Адміністратори вас наберуть і уточнять, чи потрібна вам назначена процедура, тож ніяких докорів сумління!

Все може змінитися. У нас був запис на 12 ночі. Так, тепер і ночами роблять КТ. Дуже багато народу хворіє. Вдень нам зателефонували та запропонували перенести запис на 9 вечора.

Якщо пневмонія підтвердилася, хворому радять якомога більше лежати на животі. Така поза полегшує стан та допомагає легеням відновлюватися.

Кисневий концентратор — реально спасіння. Зрозуміти це досить просто. Міряєте сатурацію без нього, потім підключаєте прилад, хворий деякий час дихає та знову вимірюєте рівень кисню в крові за допомогою пульсоксиметра. Результат кисневої терапії відразу побачите.

Так вийшло, що за час хвороби чоловіка ми змінили три моделі концентраторів. Що треба про них знати? Навчитися користуватися елементарно. Як правило, прилади мають колеса, тож їх зручно рухати біля ліжка хворого. Апарати бувають на 5 та 10 літрів. У нашому випадку п’ятилітровий концентратор не спрацював як слід, наступного дня ми замінили його на десятилітровий.

Як користуватися? Заливаємо дистильовану воду у спеціальний стаканчик. На широкий отвір вдягаємо шланг від апарату, на вузький натягуємо канюлю — прозору трубку, схожу на крапельницю. На кінці канюлі — два відводи, які вставляються в ніс. Включаємо подачу кисню та дихаємо. Воду в стаканчику треба міняти раз на день. Канюлю краще брати довгу. Чим довша трубка, тим більш мобільним буде ваш хворий. Згодом він зможе пересуватися по квартирі підключеним до апарату.

Коли температура спала, не слід обманюватися. До одужання може бути ще дуже далеко. Загалом три тижні доведеться виділити на хворобу. Скільки потім на відновлення — не беруся судити.

Може здаватися, що ти здоровий, хвороба обминула стороною. В мене вийшло саме так. Я зрозуміла, що теж хворію, тільки на десятий день, коли перестала відчувати запахи та смак будь-якої їжі. Ані кави, ані спецій, ані часнику — взагалі нічого! Чоловік також не відчував.

Кілька разів я вибігала з дому і носилася по масиву, вишукуючи потрібні ліки у найближчих аптеках. Знаходила не завжди. Не будьте, як я, перевіряйте наявність ліків через інтернет і по телефону. Одні потрібні нам ліки продавалися лише у двох місцях на лівому березі. Але я з'ясувала це, коли оббігала всі аптеки на масиві. Довелося просити друзів привезти необхідні пігулки. Для зручності пошуку ліків користуйтеся сайтами-агрегаторами аптек. Просто вбивайте у пошук «купити такі-то ліки. Київ». Першими пропозиціями будуть саме такі сайти з аптеками, вказаними на карті Києва, та цінами на ліки. Бронь через інтернет ще й дає додаткову знижку. Зекономите і час, і гроші, і сили.

Запасіться водою. Її знадобиться дуже, дуже багато. Кілька разів нам радили пити саме лужну мінералку, наприклад, «Боржомі». Лише згодом я з’ясувала, що підійшли б і інші води — українські, більш доступні. Наприклад, «Поляна Купель-5» з червоною етикеткою.

Через деякий час людина вже дивитися не зможе на воду. Тож готуйте морси, компоти, додавайте у воду лимон, ягоди, фрукти, м’яту.

Підготуйте кілька комплектів постільної білизни і багато домашнього одягу. У переломну ніч ми п'ять разів змінювали чоловікові футболки і тричі перестилали ліжко. Подушка була мокрою майже наскрізь. Та й надалі перевдягатися доводилося часто.

Готуйтеся багато телефонувати на міські номери та номери різних операторів. Маєте достатньо хвилин для дзвінків у своєму пакеті? Далеко не всі питання вийде вирішувати перепискою.

Навчіться робити уколи. Мені довелося. Тепер роблю і внутрішньом'язові ін’єкції, і підшкірні.

Грошей знадобиться багато. І хоча від початку епідемії постійно говорилося про повну відмову від готівки, вона не раз нам знадобилася. Готівкою довелося платити медсестрі за тест та аналіз вдома. Також готівкою розраховувалися за КТ у клініці.

Дуже важливо, щоб був хтось, хто привезе продукти, допоможе занести важкий кисневий концентратор, з’їздить за ліками, якщо це знадобиться. І просто набере, щоб запитати: «Ти як? Допомога потрібна?» І навіть якщо допомога не потрібна, від цього все одно стане легше.

Не мовчіть і не соромтеся попросити допомоги.

Читайте також: Три століття та три хвилі: як і де купували, готували та пили каву у Києві;

Зло в блестках и задачки для родителей: правила и запреты вайбер-чатов;

Космічний пиріг та буряк для сестри Голмса: 5 нових серіалів та страв для них;

Клубок-колобок, каштан, галушки: вдалі та провальні спроби обрати логотип міста;

Що замовляють та як їдять у Макдональдзі: міфи та факти.