Генії чи звичайні люди? Зрадники чи герої? Які секрети ховають українські письменники та які книжки розкривають їх? Письменниця Ольга Карі розповідає про відомі та раритетні видання, присвячені з письменницьким таємницям.
«За лаштунками імперії»
Віра Агеєва
Книги літературознавиці Віри Агеєвої — це пігулка від схоластичного шкільного курсу української літератури. Її тонка авторська препарація літературно-історичних процесів пояснює, де ми є на літературній мапі світу й чому там опинилися. А ще Агеєва наближає український літературний пантеон до читача, перетворює Гоголя, Котляревського, Шевченка, Домонтовича, Бажана з «дядьків з портретів у підручнику» на живих людей. Людей, які творили українську літературу під шаленим тиском імперських, російських та совєцьких наративів і таки спромоглися довести, що «вєлікая руськая літєратура» — то міт і велика мильна бульбашка. Чий Гоголь? А чому Шевченко писав російською? Може, він теж — «їхній»? Чи маємо ми вивчати радянських українських письменників? Чи, може, варто поскидати «божків» минулого у болото небуття? Чи міг радянський письменник бути українським, а український — радянським? Відповіді на ці контроверсійні питання Віра Агеєва дає у книзі з позиції наших сьогоднішніх реалій і нинішньої війни.
«Марсіани на Хрещатику»
Віра Агеєва
Ця книга прекрасна й болісна водночас. Прекрасна, бо в ній повнісінько реального життя нереально крутих українських письменників початку 20 століття. Неймовірна, бо вона є дивовижним путівником бульварами й вуличками літературного Києва з відстані цілого століття. Болісна, бо весь час тримаєш в голові: цей квіт літератури, чудасій та баламутного богемного життя від фізичного винищення відділяли лічені роки. Нарбут, Зеров, Курбас, Тулуб, Підмогильний, Винниченко, Поліщук, Семенко — більшість митців і мисткинь ми нині знаємо як представників Розстріляного відродження та покоління, приреченого на совєцькі табори, але навіть ті крихти творчого спадку, що вони встигнули залишити по собі, маркують контури великої літератури, яку вони могли б створити. Якби мали час. Якби мали життя. «Марсіани на Хрещатику» — це книга-пам’ятник тому, що було і могло би бути.
Вікенд публікував уривок з цієї книги, присвячений Георгію Нарбуту.
«RECВізити»
Тетяна Терен
Тритомна антологія письменницьких голосів журналістки Тетяни Терен — це проєкт, що «покликаний зберегти думки, переконання, позиції, творчі й життєві правила знакових українських авторів». Збірка голосів українських письменників та розмов із ними, записаних журналісткою: про життя, кохання, письменницьку кухню, «розборки» та суперечки, зради, про Україну, літературу, книги та смерть. Це безцінні свідчення від першої особи людей, які творили українську літературу «в шухляду», балансували між покликом серця та совєцькою цензурою, виживали в каламуті 90-их, писали в непевні часи шаленого тиску російського книжкового ринку. Важливо, що авторка не ідеалізує співрозмовників, не прикрашає їхнього минулого, залишає читачам самостійно робити висновки. Чимало з героїв трилогії, на жаль, уже відійшли у засвіти, тож ці зафіксовані на папері розмови, які авторка встигла записати — чи не остання можливість почути їхні голоси.
«Яблуня»
Людмила Таран
Унікальна книга про матерів та їхніх доньок журналістки Людмили Таран, записана на основі інтерв’ю з українськими мисткинями: Оксаною Забужко, Наталкою Білоцерковець, Мар’яною Савкою та її мамою, Софією Майданською, Богданою Павличко. Щемка, чесна й важлива книга про втрачені та віднайдені зв’язки, підтримку та втрату, дитинство й неквапливе дорослішання, яке не припиняється, допоки поруч є мама. І про відчуття «тепер старшої» після болісної втрати. Книга трохи відчувається підгляданням у шпаринку за інтимним внутрішнім життям письменниць і їхніх стосунків з мамами, від дитячої зачудованості до болісного підліткування, коли в присутності мами ніяково, незручно, від бунтарства до прийняття, від «мама — мій особистий всесвіт» до «мама — цілий окремий космос життя і досвіду».
«Кинути каменем»
Роман Горак
Товстенна книга есеїв і спогадів про життя Ірини Вільде, яку розтягуєш в часі та просторі, бо не хочеться, щоб вона закінчилась — настільки книга захоплює та розчиняє в собі. Життя письменниці було не менш буремним, ніж її грандіозні «Сестри Річинські» чи щемкі «Метелики на шпильках», а дослідник і письменник Роман Горак писав книгу не лише з чужих спогадів і розмов, а і з власного досвіду постійного обертання на орбітах її життя. До речі, ця книга є ключем до багатьох творів Ірини Вільде — ким насправді був той Данко й чи зустрілися вони ще раз в житті, як творилося та писалося в умовах жорстокого совка після «Метеликів» та «Сестер». Крім того, автор разом із читачами шукає відповідь, чи справді КДБ тримало Ірину Вільде повсякчас на гачку, перетворивши блискучу новаторську письменницю на кишенькову радянську авторку?
«Під зіркою Лукаша»
Богдан Жолдак
Книга-спогад письменника та кіносценариста Богдана Жолдака про блискучого українського поліглота й перекладача Миколу Лукаша та його неймовірне, починаючи з викрадення циганським табором, життя, в якому було багато книг, багато болю та злиднів. Але він подарував українському читачеві незрівнянні переклади «Дон Кіхота», «Фауста», «Декамерону», «Пані Боварі». Кочове життя по київських квартирах, богемні друзі-митці — справжні та не дуже, вороги — підступні й підлі, палкі розмови і дотепні жарти, зубожіння і книжкова шафа, п’яні балачки і ціла збірка притч і усмішок про дотепи і жартики Лукаша — книга є правдивим портретом митця, змальованим спогадами друзів, а також є портретом епохи, яка добре вміла ламати талановитих людей об коліно, стирати на порох та нищити їх.
«Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури»
Станіслав Цалик, Пилип Селігей
На сьогодні дуже рідкісна книга. Полювати на неї довелося кілька років по книжкових аукціонах, але знайти її все ще можливо! Автори присвятили збору матеріалу десять років, книга містить розвідки про життя українських письменників 20 століття без драпірування та гриму. Тут записані історії мешканців столичного будинку Роліт, засновані на розмовах та архівних документах. Так розкривається панорама літературного «непарадного» життя, в тому числі й творчого — зі зрадами подружніми і дружніми, доносами, «витисканням» з житлового простору, нічними арештами, пиятиками, заздрощами і цькуванням, співпрацею з КДБ. Багато цікавого і маловідомого дізнаємося про життя Миколи Бажана, Максима Рильського, Павла Тичини, Олександра Корнійчука, Юрія Яновського, а також абсолютно химерного Андрія Головка, який не тільки не поніс покарання за вбивство власної дружини і доньки, а й міг би «пишатися» своїм барельєфом, що й досі прикрашає Роліт. Невдовзі після виходу книги увесь наклад «Таємниць» зняли з продажу через погрози судових позовів рідних декого з героїв книги, тож наразі друкована версія книги — раритет і скарб.
«Скелети в письменницьких шафах»
Дмитро Стельмах
Ця книга є своєрідним продовженням «Таємниць письменницьких шухляд». У «Скелетах» автор нотує спогади про свою родину та різні кумедні оповідки про життя в Роліті, про сусідів, друзів і навіть ворогів. А ще він переказує історії наступних генерацій Роліту. Зокрема фіксує печальне «що було потім» з усією цією «золотою молоддю», дітьми шанованих і друкованих у совку письменників. Всі ті «відомчі блага», які часом давалися ціною щоденних двобоїв із совістю і сумлінням, впливали не лише на батьків, а й на дітей. Діти часто росли, мов бурʼян, занедбані та знехтувані батьками, але жили в достатку та з нечуваними привілеями, яких не мали більшість совєцьких громадян. Що з того виросло, дуже правдиво розповідає син письменника Михайла Стельмаха, Дмитро, неспростовно доводячи — совок нищив і затруював все, чого торкався, і той шалений тиск і гнітюча атмосфера Роліту, в якому співіснували тодішні «літературні зірки», був достоту гніздом шершнів.
«Я повен любові. Спомини про Олеся Гончара»
Валентина Гончар
Ще одна чесна та болісна сповідь про «зіркових» українських письменників. Книга спогадів дружини Олеся Гончара, Валентини кричить про біль і несправедливість. Отаким було життя без прикрас поруч із радянським письменником, «бунтарем», «митцем-що-пішов-проти-системи» тощо. Бо всі ті чесноти, високі моральні якості, про які жували на сторінках своїх опусів совєцькі письменники, не мали нічого спільного з їхніми особистими якостями і ставленням до людей, навіть найближчих. У книзі важливе не тільки те, що написано, а й те, що лишилось невидимим між строк. Тут про подружні зради, зневажливе ставлення, сімейні сварки, використання дружини як рабині, яка мала й гарувати секретаркою «великого митця», і обід вчасно подати, і дітей доглядати, і гостей розважити. А головне — геть забути про власні мрії, плани стати письменницею. Книга вкотре нагадує: десятки томів «великих митців» — не лише української, а й світової літератури — були часто-густо написані коштом жіночих мрій і жіночого бажання творчості.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Київські розборки та карпатський нуар. 5 екранізацій класики;
Літня легкість. 8 книжок до полуниць і колосків;
Для комфорту та магії. 10 унікальних подарунків для книголюба;
Книжки про книжки. 5 історій для закоханих у читання;
Жінки пишуть: 7 книжок про війну;
Секс на полонині та пошуки пригод: українське літературне кохання.
