Цей фільм знають у всьому світі, ним надихаються попзірки та творці моди. До дня народження режисера Сергія Параджанова в Києві покажуть відновлений «Колір граната». Вікенд розказує, чому треба подивитися стрічку.
Цікаві факти про фільм та його творця
Параджанов є режисером «Тіней забутих предків». Картина посідає перше місце у списку 100 найкращих українських фільмів на думку українських кінокритиків.
«Колір граната» — біографічна драма-притча про життя вірменського поета Саят-Нови. Дитинство, юність, зрілість, старість та смерть героя показані в алегоричних формах.
Це непроста історія про духовний шлях та внутрішні конфлікти видатного лірика та містифікатора.
Дослідниця Маргарита Оганесян вважає: Параджанов моментально схоплював риси націй, в тому числі найдавніші традиції та обряди. Завдяки цій режисерській вдачі маємо сьогодні чотири шедеври, присвячені українському («Тіні забутих предків»), вірменському («Колір граната»), грузинському («Легенда про Сурамську фортецю»), тюркському («Ашик-Керіб») народам.
«Колір граната», знятий у 1969 році, створив унікальну візуальну мову. Стрічка починається сценами з хлібом, рибою (символами християнства) та гранатами. З них тече червоний сік (символ життя, страждання, почуттів і кохання). Червоний колір проходить через увесь фільм.
Кадри картини навіюють порівняння з середньовічними фресками. Це тому, що персонажі часто зображені фронтально, а рухаються вертикально та горизонтально.
У фільму непроста доля. Він не сподобався радянським цензорам, режисеру довелося видалити еротично та релігійно навантажені сцени. Параджанова заарештували, він провів у в’язниці більш як три роки, тож побачив порізану версію фільму лише у 1988 році.
Режисера звинувачували у гомосексуальних зв’язках, що вважалося злочином у радянські часи. У вироку також були статті за спекуляцію та український націоналізм. Зрозуміло, що насправді радянська влада карала Параджанова за підтримку українського дисидентського руху.
Джейм Штеффен, дослідник творчості Параджанова, вважає, що «Колір граната» вийшов таким емоційно багатим і так резонує глядачам, бо містить подвійні сенси: це й фільм про поета, й зашифрована автобіографія самого Параджанова.
Штеффен писав, що режисер імовірно був бісексуалом. Це пояснює, на думку дослідника, чому блискуча актриса Софіко Чіаурелі грає одночасно молодого поета та його кохану царівну.
Друге життя картині подарував кінофонд Мартіна Скорсезе. У 2014 році «Колір граната» відреставрували, перевели в цифрову форму та перемонтували, щоб максимально наблизити до режисерського бачення.
Врятовану картину показали світові на 67-му Каннському кінофестивалі. Скорсезе пообіцяв глядачам образи та бачення, «майже не схожі ні на що в історії кіно».
«Колір граната» актуальний для сучасних митців. Зокрема ним надихалися творці кліпів Мадонни та Леді Гаги. Відео Мадонни на пісню Bedtime Story, зняте у 1995 році, має поважне наслідування «Кольору гранату». Воно проявляється у символізмі, розкішних костюмах, контрастах і насичених кольорах. Вплив «Кольору гранату» помітний і в кліпі «911», який Леді Гага представила у 2020 році. Як Параджанов, так і співачка використовують гранати та червоні тканини, щоб передати символізм та сенси.
Вплинув фільм і на сучасну моду: у 2016 році італійський дизайнер Антоніо Маррас присвятив колекцію спадщині Параджанова. Фешн-критики відзначили це як вдалу роботу.
Торік «Колір граната» вже був в українському прокаті, тоді його подивилися понад 10 тисяч глядачів.
Підказка від редакторки Вікенду: в приватних розмовах люди часом зізнаються, що подивилися «Колір граната» й не зрозуміли, про що фільм. Можу порадити не заморочуватися розумінням, а спробувати отримати задоволення від яскравого світового шедевра. Принаймні це кіно ви не забудете, а образи та кольори з нього довго будуть бентежити уяву.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Стати в’язнем та генієм в Україні: день народження Параджанова;
Мистецтво для майданів: де шукати Бойчука у Києві;
Будували та лякали: як критикували радянську архітектуру;
