Буковель — це гучні туси чи тихі ночі? Авторка Вікенду розповідає, що там з відпочинком на модному карпатському курорті. Додаємо підказки, де поселитися, як заощадити й чого краще не робити.
Я дуже люблю Київ. Обожнюю його швидкість, ритм, це відчуття, що постійно щось відбувається. Мені близьке таке життя — насичене, гучне, трохи хаотичне. Але навіть містолюбам часом потрібно перезавантаження.
Це не була моя перша поїздка в Карпати. Але цього разу вона мені була потрібна як ніколи.
Транспортне питання
У попередні роки ми з друзями зазвичай зупинялися у Ворохті — там дешевші готелі й заклади, а вже звідти їздили на розваги в Буковель. Але цього разу вирішили зробити навпаки: трохи доплатити за готель у самому Буковелі з басейном та сніданками, зате зекономити на дорозі.
І знаєте що? Це реально виявилось вигідніше. Бо таксі між селами — це щоразу 1000-1500 гривень. Так, про громадський транспорт ми знали, але туди часто просто не втовпишся. А ще — планування, очікування. Якщо ви без машини, краще переплатити.
Навігатор по-карпатськи
Ми приїхали на станцію Татарів, і нас одразу оточили таксисти. У Києві ми звикли: назвав вулицю, викликав через додаток — поїхав. А тут інша логіка. Коли ми казали адресу, ніхто не зрозумів. Усе змінилося, щойно ми згадали назву готелю — одразу: «А, то це там-то!»
Таксисти не орієнтуються за адресами, але знають кожен готель, базу, навіть «той будиночок біля повороту, де зелений паркан». Уклоном теж можна скористатись, але це ті ж самі місцеві хлопці чи дядьки з легалізованим додатком. Ціни — плюс-мінус ті самі.
Арифметика підйомників
Я не фанатка адреналіну, але цього разу дати шанс родельбану та зіплайну. Важливо знати: всі адреналінові розваги — на вершині, а щоб туди дістатися, треба спочатку оплатити підйомник (400 гривень). Якщо купуєте окремо підйом, а потім вже на горі платите за обрану розвагу, сума вийде більшою. Краще внизу на касах купувати комплексний квиток: підйом + розвага. На табло ціна здається більшою — 690 гривень, але це вигідніше, ніж окремо кожен квиток.
Гостинність з грінками
Заклади приємно здивували. Майже всюди — комплемент від кухні: сало, грінки, наливочка. Якщо не хочете стояти в черзі до «Грибової хати», раджу шукати не такі відомі колиби — смачно так само й атмосферності не менше. Ціни різні: у популярних закладах чек вийде на 1500-2000 гривень за двох, а в тих, що далі від центру, наїстеся досхочу за 1000 гривень.
Але міські звички даються взнаки — найбільші черги були до «МакДональдзу» й грузинського закладу «Тбілісо». Локальне цікаве, але хочеться й знайомого — людська природа.
Щоб зекономити, пройдіться ринком із сувенірами та смаколиками. Поки все обійдеш й перепробуєш, вже й обідати не хочеться. Пробувати пропонують всі продавці.
Головна зустріч
Останній день ми провели в Яремчі — піднялися на гору Маковиця та пройшли стежкою Довбуша. Підйом складний, сонце припікало, дорога зі скель, що й сил уже не було. Проте відпустило, коли побачила на вершині дівчинку років дванадцяти. Вона продає медальки «за підйом». Купуємо, а мала каже: «Дякую, що врятували чиєсь життя». Виявилося, вона щодня підіймається на гору, продає сувеніри й донатить на ЗСУ. З травня зібрала вже понад 100 тисяч гривень. Поруч стояла жінка, в якої чоловік на фронті. Вони перекинулись кількома словами, і дівчинка подарувала їй свою власну брошку на знак подяки. Вони обійнялись. Це був один з найсильніших моментів поїздки.
Чесно про мову
Чи доречно згадувати мовне питання у статті про душевний відпочинок? Не знаю. Але факт є факт. На рецепції перед нами компанія молодиків говорила російською. Запитали, куди ще можна поїхати, на що адміністратор, хоч і привітно, але з відповідним виразом обличчя відповів: «У Кваси, Ясіня… Але вам туди краще не їхати — можуть вбити за мову». Тут, як всюди, це гостре питання.
Розкіш тиші
Найбільший кайф цього відпочинку — лягати спати, знаючи, що ніч буде без повітряних тривог. У ніч, коли атакували Київ, дуже хвилювалися за рідних. А решта днів була спокійна. І це справжня розкіш — тиша.
Хоча, щиро кажучи, тиша — це не про Буковель. Готелі будуються, техніка гуде. Будьте готові.
Де спокійніше?
Хочете тиші та красивих краєвидів — орієнтуйтеся на підйомник №14, ближче до озера Молодості. Там немає музики, менше людей, красиві краєвиди. Звідти також багато пішохідних промаркованих маршрутів, таблички з номерами на кожному кроці.
Декілька дрібниць наостанок:
- Більшість туристів зараз — сім’ї з дітьми. Артеківці, шкільні групи, оздоровлення.
- Вітряно, через це 28 градусів відчувається як 19. Проте легко обгоріти.
- Холодні ночі — без теплого одягу не обійтись.
- Багато фото — це добре. Але якщо викреслити інстаграм, що фіксує «побачив/побував», то можна перемкнутися на режим «відчув/насолодився».
- Після відпустки варто взяти день на адаптацію, бо вже в тролейбусі з вокзалу ледве не збили з ніг, бо довго пленталась зі своїм відпочинковим настроєм.
Для себе я зробила такий висновок: тиша та спокій — найцінніше, що можна отримати в таких місцях.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Читати Одесу, Крим і Карпати: літні книжки українських класиків;
До бабусі чи до Кайдашів? Етнохати та садиби для перезавантаження;
Селфі зі страусами або сон під вуликами: 10 екоферм неподалік від Києва;
Затоплені, поштові та археологічні: 9 сіл на Київщині, які варто відвідати;
З Києва на вихідні: 10 крутих місць для перезавантаження та відпочинку;
