Чи вдасться перезапустити давньовідому «Анаконду» та перетворити жахи на комедію? Як далеко можуть зайти жарти та чим допоможе величезна змія? У прокат вийшов комедійний фільм жахів «Анаконда». Вікенд переглянув новинку та ділиться враженнями.
Троє головних героїв переживають негаразди в особистому та професійному житті. Даг (Джек Блек) — обожнює кінематограф і фільми жахів, але заробляє на хліб з маслом типовими весільними відео. Гріфф (Пол Радд) усе життя мріяв про акторську кар’єру, але грає дрібні ролі, живе в задрипаній орендованій квартирі зі стариганом, а з останнього серіального проєкту його щойно звільнили. Клер (Тендіве Ньютон), їхня подруга дитинства, переживає болісне розлучення. Тож на дні народження Дага у них зароджується ідея перезняти відомий пригодницький фільм жахів 1997 року «Анаконда».
З крихітним бюджетом і величезним ентузіазмом вони вирушають у джунглі. Компанію їм складають стрьомний приборкувач змій і дівчина з таємницею Ана. Їм доведеться шукати змію в болоті, втікати від неї на знімальному майданчику, приманювати її дохлою білкою. А ще — стикнутися з місцевими нелегальними видобувачами золота й правоохоронцями.
Ця стрічка — не продовження чи переосмислення оригіналу, а радше пародія на неї. І потенціал зробити щось свіже, метаіронічне чи саркастичне в ідеї був. Ми бачимо, як ці паростки прокльовуються. Герої жартують над перезапусками та несвіжими ідеями в Голлівуді. Рахують бюджет стрічки та обпікаються об реальність. Шукають «фішку» та намагаються додати сенсу у свій витвір. Проте це не переростає навіть на самоіронію. Тим більше не перетворюється на сатиру на голлівудський кінематограф, брак самобутніх ідей чи виразних персонажів. Усі ті паростки неефектно причавлені непропорційно величезною змією, яка може успішно протистояти Годзилі. Хоч скількись вдалий укол у бік кіностудій чи кіновиробництва зупиняється на безпечній відстані від того, щоб когось зачепити хоча б жартома.
Що ж ми отримали натомість?
По-перше, абсолютно звичну пласку комедію з банальними жартами. Коли все спускається до дна, на якому покояться смішнявки «попісяти на укус павука», важко утриматися від фейспалмів.
По-друге, актори грають абсолютно так, як від них очікуєш (це не комплімент). Пол Радд, як завжди, типовий милий 50-річний хлопчик-невдаха. Джека Блека не відрізнити від більшості його ролей від «Школи року» до «Майнкрафту». Ну а Тендіве Ньютон грає просто втомлену жінку, якій хоча б виставило клепки розгулювати джунглями не в шортах. Втім, вона обрала комбінезон, тож тут теж лишаються питання.
По-третє, перебіг подій передбачуваний на всі кроки вперед, а вигини (язик навіть не повертається назвати це «поворотами») сюжетів не вражають, не дивують і не заскочують зненацька. Хіба що ви проспите половину фільму, і то не факт.
По-четверте, власне змія. Вона має дві особливості. З’являється винятково тоді, коли це потрібно для сюжету: з’їдає поганців, випльовує хороших, у відповідні моменти лякає глядачів, у потрібний час не помирає і помирає. А ще вона монструозно величезна й очевидно компьютерна.
Але є й цікавинки! У стрічці класна музика, а ще є камео з оригінального фільму.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Мчати проти системи: яким вийшов фільм «Людина, що біжить»;
Джентльмени та дементори. Заклади з кіношним вайбом у Києві;
Півострів Київ. Чого очікувати від перегляду «Антарктиди»;
Велика смілива красива подорож. Як знайти кохання в середньому віці;
Абатство Даунтон. Величний фінал. Попрощатися з аристократами;
