Візьмемо історію пристрасті, талановитих майстрів і зухвалу молодь. Що отримаємо? Виставу «Тату троянди». Вікенд подивився новинку в Театрі імені Лесі Українки й розповідає, чому вона варта уваги.
«Тату троянди» слід дивитися, щоб
Зануритися в чуттєвість
Вдова Серафіна живе лише думкою про велике кохання, яке колись було в неї з сицилійським гангстером Розаріо. Вона більше не хоче бути живою й намагається закути в панцир скорботи доньку-випускницю, яка от тільки зустріла кохання. А тут ще насмішки сусідів, плітки, що Розаріо мав коханку.
Раптом у будинку з’являється недолугий водій вантажівки. Все завмирає — і знову спалахує в пристрасній відвертості.
Подумати про самотність і почуття
Це історія про вічні питання, які постають у стосунках, про проблеми батьків та дітей, тиск суспільства й силу йому протистояти. А ще трохи про самообман, в який зручно загорнутися наче в ковдру, особливо коли ти згорьована.
Віддати належне постановникам
Це вже друга за останній час вистава за пʼєсою Теннессі Вільямса на сцені Національного театру імені Лесі Українки. Недавно ми дивилися там «Трамвай ”Жадання“».
Режисери-постановники «Тату троянди» — Дмитро Богомазов, Андрій Самінін, художник-постановник — Петро Богомазов. Прості костюми, мінімум декорацій, а вся дія розгортається навколо або на голому панцирному ліжку. І скільки ж цікавого можна на ньому та під ним виробляти!
Відпочити від знайомих облич
Кожен театр має своїх заслужених й іменитих, але запит глядачів звучить як ніколи голосно. Дайте нам нові імена, просить публіка.
Студенти акторського факультету університету імені Карпенка-Карого отримали свій шанс, з молодим нахабством взялися за складну задачу та блискуче з нею впоралися.
Брати найкращі студентські вистави в репертуар стало гарною традицією професійних театрів. Свого часу педагоги курсу Дмитро Богомазов та Андрій Самінін поставили зі студентами «Дванадцята ніч, або Що захочете». Та вистава отримала визнання й дві «Київських пекторалі».
Кайфувати від музики та гумору
Крім основних персонажів, тут залучені музиканти, які цікаво вписані в дійство. Експресивна скрипалька просто захоплює увагу. Музика є важливою частиною постановки. Вона супроводжує, підсилює дію або й веде її.
А ще тут багато добрих жартів і гумору, від якого не відчуваєш сорому. А це дорогого вартує після деяких комедій на столичних сценах.
Погодитися (або ні) з театральними блогерами
Знали, що в Києві є потужна театральна тусовка блогерів? Я потрапила на їхні посиденьки й почула чимало схвальних відгуків. Блогери зійшлися на тому, що на «Тату троянди» чекають успіх і визнання.
Квитки на виставу розпродані аж до середини квітня. Тож охочим переглянути постановку доведеться чатувати, щоб ухопити свій.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Великі та малі. Що шукають глядачі в театрах Києва;
Худну з понеділка: якою вийшла вистава Дикого театру;
Втратити Мрію. Про що вистава «Трамвай “Жадання”» в театрі Лесі Українки;
Великий ніс чи велике кохання? Про що вистава «Сірано де Бержерак» у Львові;
