Вогонь і помста. Як готували «Трубадура» в Нацопері

Пристрасть, відданість, шалена жага помсти. Додамо до захопливого сюжету геній Верді, блискучих виконавців, феєричне оформлення від Марії Левитської. Вікенд розповідає, як в Національній опері готували «Трубадура».

«Трубадура» ставили в київському оперному театрі у шістдесятих роках. Тоді костюми й декорації створював Федір Нірод — легендарний художник театру. Вистава неодноразово поновлювалася. Дехто з киян застав її в репертуарі. За майже 40 років Нацопера знову ставить «Трубадура». І це вже абсолютно інша вистава, каже художниця-постановниця Марія Левитська.

— Інший час, інший режисер. Зараз це такий романтичний трилер про кохання та жагу помсти, казка для дорослих. Готували виставу понад пів року, за цей час створили близько 300 костюмів.

Швейний цех працював попри вимкнення електрики через обстріли. Мої головні помічниці в цеху — дві Світлани, майстрині з оформлення театрального костюму. Саме вони втілюють задуми з декору та аплікації та вже більш як 30 років працюють зі мною. Більше таких майстринь у Києві немає, це абсолютно специфічна професія, загадкова.

Левитська каже: важко було й працівникам комбінату, де створюють реквізит і декорації для вистави. Туди вже не раз прилітало, подекуди вікна забиті фанерою, однак люди працюють, коли немає світла — фарбують вручну.

Вікенд подивився генеральну репетицію вистави. Впевнено кажемо: декорації приголомшують і вражають. Марія Левитська створила яскравий масштабний світ для кожної сцени. І водночас вона ввела в оформлення певні елементи, які поєднують усі сцени: замок у Сарагосі, циганський табір у горах Біскаї, табір графського війська монастир, в’язницю та палац.

Сергій Магера, який співає партію Фернандо, капітан охорони графського замку, розповів, що його герою довелося підбирати розкішну перуку, щоб зовнішність відповідала задуму постановки. Інакше його голова виблискувала в певних сценах на тлі темних декорацій.

Перука чи головний убір мають бути підібрані правильно, каже Магера.

— Інакше міняється акустика, ти дезорієнтований, бо погано себе чуєш. А ще коли в костюма довгі шлейфи, а тобі треба переміщатися по сходах або на сцені багато людей і хтось наступає. Ти не можеш рухатися, це кумедно виглядає з залу. Але коли вже маєш досвід, то все це передбачаєш і узгоджуєш з майстрами та художниками. Знаходимо спільні рішення.

Оксана Крамарєва грає Леонору, в яку без пам’яті закоханий молодий граф. А сама молода красуня закохана у таємничого трубадура Манріко.

— Вона така романтична, ніжна, водночас рішуча. Заради кохання здатна принести себе в жертву, — пояснює співачка. — Не всіх можна затягувати в корсети, це важливо для дихання. Я почуваюся вільніше без корсета. Тому ціную, що Марія Левитська індивідуально підходить до кожного співака.

Алла Позняк співала партію циганки Азучени років 20 тому. Це була інша постановка з зірковим складом: Майборода, Забіляста, Востряков, Гурець.

— Тоді вважалося, що Азучена стара, тому у мене була сива пакля на голові, мені малювали старість на обличчі, навіть руки чорнили. А зараз буде чорна перука. А моя героїня красива зріла жінка, аж ніяк не стара. Я співала цю партію багато разів за кордоном і майже в усіх театрах країни.

Якось ми зі знайомим італійцем порахували її вік. Події, про які вона розповідає, відбувалися 15 років тому. У неї тоді був маленький син. Народжували в ті часи дуже рано. Тож якщо Азучена народила в 16, зараз вона трохи старша за 30.

В останній дії вона змучена, у в’язниці біля клітки. Тоді у неї з’являється єдина сива пасма. Грим і костюм передають муки та катування, через які вона пройшла.

Складність цього персонажу передає мій костюм. Він трансформується з розвитком сюжету. Зрозуміло, що проста циганка не може мати багато одягу. Тому костюм зроблений з декількох шарів, різних тканин. Десь вирвані й замінені шматки, тут рукав сорочки порвався. Хустка блискуча, як і прикраси. Основний колір костюма — насичений теракотовий, це колір землі.

Коли Джузеппе Верді вперше почув п’єсу Антоніо Гарсія Гутьєрреса, він попросив свого лібретиста та друга створити лібрето. Той відмовився через цензуру. А Верді наполягав, настільки цікавим для нього був образ Азучени.

Національна опера запрошує на прем’єру «Трубадура» 18 та 20 жовтня.