Як я перестала їсти м’ясо і (майже) нікому не розповіла

Є стереотип, ніби люди, що відмовляються від м’яса, всім про це розповідають. Я вирішила вилучити його з раціону і спеціально про це не говорити. А за місяць поділитися результатами. І от що вийшло.

Сьогодні, 1 жовтня, відзначається всесвітній День вегетаріанства. Так збіглося, що сьогодні ще й рівно місяць, як я відмовилася від м’яса. Попри стереотипи про вегетаріанців, які, мовляв, тільки й роблять, що розповідають усім, що не їдять м’яса, з першого дня я вирішила нікому взагалі не казати про свої харчові звички. Спойлер: виявилося, це не так просто.

Насправді я марно зараз «примазуюсь» до вегетаріанців, адже мене можна назвати пескетаріанкою — не виключаю з раціону рибу та морепродукти. Так вирішила через необхідність білка та йоду. А от від м’яса давно хотіла відмовитися через жорстокість м’ясної індустрії, але не була готова. В якийсь момент зрозуміла, що можу їсти тільки оброблене мʼясо — у бургерах, сосисках, пельменях, вʼялене, а необроблене мені не смакує. Тож просто вилучила усе з раціону. До людей чіплятися наміру не маю: кожен їсть що хоче, аби не з моєї тарілки.

Попри рішення не говорити нікому, все ж довелося сказати чоловікові, бо він часом купує продукти та годує, а також мамі — бо їй важливо смачно нагодувати мене, коли заїжджаю в гості. Цікаво, що попри попередження, чоловік усе одно пропонував то сходити у стейкхауз, то поїхати на шашлики. А мама готувала до мого приїзду гуляш.

Перші проблеми були з супами та бульйонами. У ресторанах більшість з них готують на м’ясі, тому коли запитуєш про грибний суп чи овочевий бульйон, одразу рекомендують інші вегетаріанські позиції. З піцою те саме. Піц без м’яса взагалі небагато, потрібно обирати між 4 сирами, овочевою та Маргаритою, або просити не додавати м’ясо, що вже викликає запитання: «А чого?»

Те саме з тарілкою закусок у пабі. Тут у мене було велике зізнання на цілу компанію. Коли друзі запропонували взяти на всіх таріль, що на 80% складалася з ковбасок, хамону та бастурми, довелося зізнаватися, що я не буду це їсти і після питань довелося розповідати про експеримент (і знов трохи його порушити).

Навіть прогулянка Хрещатиком та пропозиція з’їсти перепічку викликала запитання, адже раніше перепічку я обожнювала. Але немає у «Київській перепічці» веганських сосисок (а от у «Білому Наливі» через дорогу — є). Чого це я раптом тягну всіх через дорогу за сосисками, коли ось вона, гаряча хрумка перепічка? Знову зриваю свій експеримент і порушую обіцянку мовчати про відмову від м’яса.

Непоміченою я лишалася лише в раменних (де були овочеві бульйони), шаурменних (завжди є фалафель замість курки) та суші-барах.

Навіть в улюбленій групі рецептів доводилося викручуватися: як зварити овочевий бульйон, чи є рецепти борщу без м’яса. Від чого починалися питання: «Чого б просто не додати суповий набір?» Та справжні інтернет-битви: «Як це, борщ без м’яса?» Дуже важко запитувати про рецепти, не уточнюючи, що не вживаєш м’ясного.

Стало помітно, що у звичайних невегетаріанських закладах м’ясні страви становлять основу величезної більшості продуктів. А там, де їх немає, наприклад, у баноші з бринзою, можуть насипати шкварок. Або похвалитися, що смажили на них вареники з картоплею.

За цей місяць я змінила думку щодо жартів про вегетаріанців. Ні, вони не квапляться всім розказати, що не їдять м’яса. Просто якщо вони цього не скажуть, їх обов’язково саме м’ясом і нагодують. Отже, поки в ресторанах, кафе і фастфудах навіть вживаючи рибу, молочні продукти та сир, важко обрати страву, не уточнюючи свої харчові звички, вегетаріанці говоритимуть про те, що не вживають тваринну їжу. Я вже мовчу про веганів, яким доводиться уточнювати склад тіста та заправок.

Думаю, аби у звичайних ресторанах вибір рослинної їжі був більший, ви ніколи б не почули від вегетаріанця, що він не їсть м’яса. І навіть про це б не знали.

А борщ без м’яса, до речі, смачний.