Театральний туризм: як ми їздили дивитися «Зерносховище»

Театральний туризм: як ми їздили дивитися «Зерносховище»

Чому кияни масово поїхали в рівненський театр? Про що вистава, яку скоро знову побачить Київ? Що з квитками та цінами? Які моменти «Зерносховища» можуть тригерити? Редакторка Вікенду після поїздки в Рівне ділиться враженнями.

Уночі росіяни масовано обстрілювали Київ шахедами, а вранці ми з донькою сіли на швидкий потяг, щоб ввечері в Рівному дивитися виставу «Зерносховище». Крім нас, так зробили й інші, я зустріла в театрі чимало столичних знайомих.

Чому глядачі масово поїхали в Рівне на виставу

Очікування

Ходили чутки, що хтось із творців «Зерносховища» отримає якусь важливу премію, після чого потрапити на виставу стане важче.

Реальність

«Зерносховище» стало кращою виставою на Фестивалі-премії «ГРА» сезону 2022-23 років. Цього року виставу преміями не відзначали.

Очікування

25 травня виставу привезуть у Київ і покажуть в театрі Франка. Створиться ажіотаж, що й не купиш квитків.

Реальність

Зараз частина квитків на київську виставу вже розкуплена. Трохи вільних місць в партері залишилося — за 1290-1990 гривень. А можна як ми: купити квиток в партер за 200 гривень і подивитися виставу в Рівному.

Очікування

Театральний туризм у країні продовжує розвиватися, тому люди подорожують країною заради театрів і вистав в інших містах.

Реальність

Так і є. Прикладів більшає, ось і я стала театральною туристкою.

Хто створив

«Зерносховище» поставлене за твором драматургині Наталки Ворожбит. Вона пише сценарії для серіалів («Спіймати Кайдаша»), фільмів («Погані дороги») та театру.

«Зерносховище» авторка визначила як «виставу в науку обдуреному населенню». Ворожбит написала цю історію ще у 2009-му. Поставили її за кордоном, а в Україні подумали, що історія не на часі.

На момент повномасштабного вторгнення Максим Голенко був головним режисером театру в Одесі. Театр не працював, тож Володимир Петрів, керівник Рівненського театру, запросив Голенка та 12 одеських акторів доєднатися до трупи для роботи над «Зерносховищем».

Що в сюжеті

Це історія невеличкого села Зелений Кут на Полтавщині. Радянська влада починає примусову колективізацію. Голенко розширив ідею сценаристки, тож історія одного села стала історією нації XX сторіччя: тут тобі й Голодомор, й Друга світова, й Чорнобиль, й лихі дев’яності.

Вистава дуже, дуже масова. У ній залучена велика трупа, багато персонажів. Купа селян, група активістів — як не заплутатися? Але персонажі прописані випукло, яскраво, тому вже скоро глядач почувається своїм у Зеленому Куті.

Бідняк Арсей закоханий у доньку заможного господаря Мокрину Старицьку. Хлоп використовує надані радянською владою можливості, щоб не лише отримати посаду й помститися багатіям. Йому важливо отримати кохану, зробити її своєю.

Мокрину грає одеситка Інна Бульботко. Крихітна акторка — режисерська знахідка, наче притягнута з інших часів. Вона геніально показує болісний злам особистості під впливом голоду. Інна-Мокрина затверджує: боятися не соромно, бути слабкою не соромно. Але забути своє коріння, пробачити ворогу смерть рідних не можна. У цій крихітній дівчині прихована найбільша сила історії.

Що на сцені

Я знаю про існування спеціальної пожежної завіси в театрах. Це важкий металевий екран, яка відгороджує глядацьку залу на випадок виникнення вогню. У «Зерносховищі» я вперше в житті побачила, як вона виглядає. Тут залізна стіна є символом стіни, що відгородила Україну часів Голодомору від світу.

За нової влади зміни в Зеленому Куті пішли швидко: церква перетворюється на зерносховище, ярмарок — на барак, на полицях тепер не хліб і припаси, а напівмертві селяни. Моторошні асоціації у кожного свої. У когось — із полицями моргу, в когось — із підвалами, куди російські окупанти зганяли мешканців українських сіл під час окупації Київщини.

Я побоювалася, що творці поведуть глядача шляхом болю та сліз. Точно не очікуєш у такій темі рейв-вечірок і бурлеску. Але творці ламають стереотипи: у виставі багато танцю, співу, музики. Музика — одна з причин успіху вистави. Початком є молитва-плач за живих, мертвих і ненароджених, завершенням — масове ритмічне «Буде тобі, враже» на слова Людмили Горової.

Прем’єра відбулася у вересні 2022 року. Зараз деякі речі з неї сприймаються як клішовані, тепер глядач очікує тонкощів, півтонів, натяків. А «Зерносховище» б’є по нервах, тицяє в болісні точки й не збирається загравати з півтонами.

Що може стати тригером

Лайка

Вистава успішно йде в Рівному та гастролює країною. Глядачів у Львові періодично обурює кількість грубої лайки в «Зерносховищі». У відгуках питають, як можна «паскудством оскверняти рот» і стверджують, що «у ментальності українців ніколи не було цієї марноти».

Леніни

У виставі є персонажі в масках Леніна. Уявіть, одразу кілька фігур червоноголових леніних скаче сценою. Неприємне видовище. Але ще неприємніше буде, коли влада скине маски, щоб показати справжні обличчя. Бо під однією з масок буде обличчя Путіна. Актор так майстерно перевтілився, що аж моторошно стає в подальших сценах.

Почуття провини

Українці показані винними. Хто скидав церковні дзвони? Хто відбирав кожух у сусіда й хліб у його дітей? Усі, хто змирився, повірив радянській брехні, грав за правилами людожерської системи, нагадують нам автори.

Так було. А ще багато років існували повстанці та підпілля. Так, українці й зараз ведуться на брехню й обирають бути обдуреними. А ще вони дають відсіч і приклад мужності для світу. Українське військо протистоїть величезній російській машині, а на окупованих територіях продовжується спротив. Свої помилки треба визнавати, але й бороти власну меншовартість важливо.

Що ще треба знати

Тривалість вистави — три години

Бачила глядачок, яких це здивувало. Після першого акту вони питали, чи це вже кінець історії. Але ми у Вікенді не сноби, а неофіти, тож такі питання вважаємо цілком нормальними.

Якщо буде повітряна тривога, виставу перервуть

Може трапитися так, що додивитися її в той день не вийде. Місцеві зроблять це іншим днем. Але для приїжджих глядачів існує чималий ризик.

Верхній одяг залишайте собі, а рюкзаки можете занести в гардероб. Ах, ці працівниці гардеробу рівненського театру! Хочу ще раз подякувати їм за людяність і привітність.

Театральна зала не опалюється, тому раджу гарно продумати вбрання. Досвідчені глядачі вдягаються тепло, куртки та пальта в гардероб не здають. Нам в антракті довелося бігти по теплі шкарпетки та шалик. Але враження від «Зерносховища» варті тих дрібних незручностей.

Сподобалася стаття? Подякуй автору!

   

Читайте також: Театральні тренди: 5 вистав, які треба подивитися;

Театральний туризм. Чому кияни їздять за мистецтвом;

Театри Києва без черг і розчарувань. Підказки початківцям;

З дітьми в театр та філармонію. Правила офіційні та неписані;

Король Лір: як театр драми і комедії не впорався з трагедією;

Тест: який ти київський театр?