Війна, кохання та совок. Про що фільм «Я і Фелікс»

Перші кросівки та перше кохання. Ветеран Афгану та ветеран АТО. Травми війни та травми дев’яностих. Вікенд подивився фільм «Я і Фелікс», послухав його творців. І тепер знає, про що історія та де шукати дев’яності в Києві.

Про що історія

Це кіно про наші дев’яності. Про те, як народжується перше кохання та розвалюється, як паперовий будиночок, буденне життя. Про те, як ветерани повертаються з війни та не знаходять себе. І про те, як хлопчисько, який ненавидить війну, мусить вдягнути форму, взяти зброю та воювати в нашому сьогоденні.

Ірина Цілик зняла своє перше повнометражне кіно по книзі чоловіка, військового та письменника Артема Чеха. Шлюбу 18 років, тож Ірина добре знала історію цієї родини.

— Мабуть, я переслідувала ще власні егоїстичні цілі, — зізнається режисерка. — Знімаючи цей фільм, я хотіла поговорити зі своїми батьками. Ми виросли й переоцінюємо те, що так ранило й травмувало нас в дитинстві. Змогли щось вибачити й за щось подякувати. Тоді здавалося, що вони дорослі. А вони ж були молодшими, ніж я тепер! Дивлюся на їхні фотографії: тоненьку маму, молодого тата. Уявляю, як вони намагалися втримати цей світ, а він все розвалювався.

Водночас письменник та режисерка визнають, що книжка жорсткіша за фільм. Бо це також історія непростих стосунків головного героя, хлопця на ім’я Тимофій, — з колишнім контррозвідником Феліксом.

Фелікс повернувся після восьми років війни в Афганістані з ПТСРом та алкоголізмом. Ми бачимо, як Тимофій ненавидить війну, бо розуміє, що вона зробила з Феліксом. А ще це історія самого Артема Чеха, який пішов вперше пішов воювати у 2015 році, а вдруге — в часи повномасштабного вторгнення.

Хто грає

Тимофія грають двоє хлопців — у дитинстві та підлітковому віці. Один з виконавців — син Ірини та Артема. Травмованого ветерана грає поет та письменник Юрій Іздрик. Це його дебют у кіно.

Чех і Цілик розповіли Вікенду, чому саме Іздрика запросили на роль Фелікса. Артем каже, що зі знайомства з Іздриком завжди відзначав, що саме так виглядав Фелікс з його дитячих спогадів. Такий трохи побитий життям чоловік. Тож коли зайшла мова про кастинг, сказав Ірині: «Давай спробуємо його запросити».

*^{Артем Чех і Ірина Цілик. Фото: фейсбук-сторінка Ірини Цілик}*

Ірина каже: коли затверджувала акторів, не керувалася якоюсь візуальною подібністю до реальних прототипів. Який вигляд мав Фелікс, взагалі не знала. Бо він зник з життя родини задовго до зустрічі Ірини з Артемом, а в родини не залишилося жодного фото з ним. Але коли мама Артема подивилася фільм, то була вражена, наскільки Іздрик відповідає ролі.

— Звісно, я сумнівалась, бо затвердити на одну з головних ролей непрофесійного актора — це вступити на тонкий лід і вийти з зони комфорту, де ти працюєш з професійними акторами, — каже Ірина. — Ще на старті я знімала тизер для конкурсу від Держкіно. Вирішила використати для відео тих, кого мала в доступі. То були наш син Андрій та Іздрик, з яким ми приятелюємо і якому було цікаво взяти участь. Він сказав: «Як довго я цього чекав». Мене вразило, бо я не знала про його акторські амбіції.

Я подивилася, як вони двоє співіснують в кадрі, жартують, імпровізують. І подумала, що може й наважуся. Зрештою репетиції зробили своє. А коли треба було зростити непрофесійних і професійних акторів, зібрати з них пазл, то ми зібралися і поїхали на тиждень на дачу. Жили разом: готували, їли кавун, купалися у Дніпрі, вечорами влаштовували дискотеки. І це був супердосвід.

Як робили кіно й де знаходили локації

— Це був ковідний рік, тому все виробництво було вдвічі складнішим, ніж зазвичай. Я був присутнім на всіх етапах, починаючи від сценарію, закінчуючи останнім кадром, який ми знімали у грудні 2020-го, — каже Чех. — Я бачив перші спроби монтажу, був на озвучках, бачив різні збірки фільму. Я частина команди.

Фільм вдало відтворює атмосферу дев’яностих, глядачі на зустрічах з режисеркою та письменником постійно питають, як їм це вдалося.

— Деякі пункти навіть не довелося навіть змінювати, наприклад, пункт збору макулатури. Ми просто зайшли та відзняли сцену. Знімали в Пущі-Водиці, де збереглися мозаїки. Це була моя гра — шукати локації з мозаїками. Вони є в сценах в школі та гастрономі. Знімали також ринок у Гостомелі, — згадує Цілик. — А в Києві знімали на Дарниці та ДВРЗ. Як не дивно, але в столиці досі є місця, де час наче застиг, зупинився.

Цікавий факт: кажуть, що книга Чеха дуже тригерить. Водночас про фільм кажуть, що це світле, сповнене романтики кіно. І дехто з глядачів плаче після фінальних кадрів. Ви маєте можливість вирішити самі. Фільм можна подивитися у 44 містах і містечках України.