Хвостаті терапевти: як собаки допомагають пораненим і дітям

Як собаки витягають з відчаю тих, хто замкнувся у своєму болі? Чому іноді маленький песик може допомогти там, де не справляються лікарі та медикаменти? Про це Вікенду розповіла кінологиня та каністерапевтка Ірина Федосенко.

Він лежав у шпиталі, відділенні, де знаходяться військові з пораненнями, контузіями та ускладненнями. Він ніяк не контактував з іншими. І медики не розуміли, що з цим робити, а його мама була у відчаї. Поки в його замкнений світ не увірвався смішний песик коргі.

І от цей чоловік, який ні з ким не розмовляв і ніяк не реагував на зовнішній світ, сам підійшов, взяв повідець і повів собаку гуляти територією. Розплакалася мама, яка була тоді поряд, адже вперше за довгий час її син проявив зацікавленість тим, що відбувається навколо. Бо до цього він не реагував навіть на свою матір.

Потім втомлений військовий сів на гойдалку й намагався всадити собаку собі на коліна. Йому допомогли. І ще майже годину він просидів із собакою на тій гойдалці. І їм обом було від того добре. Поряд знаходився кінолог, який не втручався в спілкування, лише спостерігав за станом собаки.

Ця історія — приклад того, як працюють Ірина та її команда кінологів і каністерапевтів військового інноваційно-реабілітаційного центру База 4.5.0. Ось як все влаштовано.

— Каністерапія — це лікування та реабілітація за допомогою спеціально вибраних і навчених собак. Вона є одним з видів анімалотерапії поряд з іпотерапією та дельфінотерапією. Однак останні недешеві, тоді як каністерапія доступна для багатьох.

Для України це новий метод реабілітації. Але дуже потрібний нам зараз. Сам термін виник ще в Другу світову війну, коли лікарі помітили, що поранені військові видужували набагато швидше, коли спілкувалися з собаками.

У сучасній Європі вже є державна спеціальність каністерапевта. Знаю про такий досвід Польщі, спілкуюся з асоціацією каністерапевтів Литви. Наступного року у них це стане державною спеціальністю. Там каністерапевти працюють з дітьми з різними порушеннями, людьми похилого віку, людьми з інвалідністю та психосоматичними захворюваннями.

У нас аудиторія ширша, в ній є вимушені переселенці, родини загиблих, поранені військові, люди з ПТСР. Я розуміюся в цих питаннях, бо сама дружина військового, прикордонника, а мій досвід роботи в каністерапії близько пʼять років. Ми з командою навіть пройшли навчання за курсом «Основи запобігання та лікування проявів ПТСР». І щоб використовувати в роботі, і щоб мати змогу допомагати собі, вміти відновлюватися. Бо коли працюєш з близькими загиблих, поранених, пропускаєш все через себе, співчуваєш. Це обовʼязково залишає на тобі слід, а треба далі працювати. Тому маєш вміти собі теж допомогти.

Що важливо знати про наші заняття? На них присутні психолог, медик або вихователь, а також сертифікований кінолог і сертифікована собака. Такі собаки проходять початковий відбір, бо мають відповідати певним вимогам — бути дуже орієнтованими на людину. Наприклад, моя донька працює в нашій команді. Вона навчається на психолога та соціального працівника й має собаку для роботи в каністерапії. Батьки цієї собаки також залучені в каністерапії.

Які це мають бути собаки? Домашні, доглянуті, в яких все добре вдома. Буває, люди приходять до нас волонтерити разом зі своїми собаками. А буває, людина сама не має часу на ці заняття, але довіряє нам собаку. І тоді вже наш кінолог працює із псом як каністерапевт.

Ще раз підкреслю важливі моменти:

Собака в каністерапії повинна бути дуже орієнтована на людину.

Повинна прагнути спілкування з людиною.

Не повинна відчувати взагалі ніякої агресії ні до людини, ні до інших собак.

Повинна бути дуже контактна та терпляча.

Але головне — вона має отримувати задоволення від спілкування з людьми. Для нас надважливі здоровʼя та психологічний стан наших собак. Собака — не просто інструмент, який використовується навіть для благих намірів.

Ми бережемо наших собак, ніколи не використовуємо ніякого примусу. Після того, як ми протестували собаку і зрозуміли, що вона підходить для цієї роботи, проводимо навчання. Там собака вчиться бути керованою, тобто проходить обовʼязковий курс послуху. Вчитися витримувати певні навантаження психологічного плану. На цьому етапі основне — це соціалізація. Наприклад, є великою помилкою думати, що собака любить обійми. Вона їх не любить. Але собака-каністерапевт, яка працює в цьому напрямку, повинна не тільки витримувати ці обійми, а ще й отримувати від них задоволення.

У курс навчання входить прийняття різких звуків, нетипової людської поведінки. Собака має спокійно сприймати поранених бійців на милицях чи інвалідному візку, дітей з різними порушеннями, які, можливо, не дуже керують своїми рухами. Привчаємо собак не реагувати на ці рухи.

Вчимо спокійно сприймати різні запахи. Скажімо, лікарняний запах для собак є доволі специфічним і різким. Після навчання собаки обовʼязково складають іспит. 30 червня проводимо черговий іспит у Черкасах. Радує, що туди привезуть собак з Кіровоградської, Харківської, Одеської та навіть з Херсонської областей. Іспит включає 10 комплексів подразників у різних ситуаціях. Тестування проходить у формі імітації майбутньої роботи. Судді пропонують розіграти певні сценки з візочком, милицями. Оцінюють контакт з кінологом і контакт з собакою, перевіряють реакцію собаки в різних обставинах, з якими вона може і буде стикатися на момент роботи. Якщо це собаки маленькі, можемо покласти на коліна дитині чи військовому на візочку. Той буде їздити, а собака має поводитися спокійно.

Звісно, кінолог завжди поряд із собакою, щомиті стежить за її станом. Якщо бачимо, що собака трохи втомлена чи збуджена, робимо все, щоб вона психологічно розвантажилася. Головне завдання кінолога — забезпечити комфортний стан собаки. Звісно, собака сама не лікує, але вона є місточком між психологом, педагогом та людиною, яка потребує реабілітації. Собака допомагає людині розкритися.

Щовівторка їздимо в психоневрологічний шпиталь у Ворзелі, де військові проходять психологічну реабілітацію. Вони у психологічно важкому стані, але дуже радіють нашому приїзду. Може, з першої зустрічі і не йдуть на контакт, але спілкуються з собаками. А тоді вже починають щось особисте розповідати. Згадують собак, які в них були в мирному житті. Багато історій чуємо про собак, які приходили до наших військових під Бахмутом. Хлопцям так легше відкритися й потроху виходити з того стану, в якому вони зараз.

Так само й діти. У нас були випадки, коли діти після стресу взагалі не розмовляли, не йшли на контакт, повністю закрилися від зовнішнього світу. А коли дитина починала спілкуватися з собакою, то потроху виходила з цього стану. А тоді вже підключалися педагог, психолог або вони разом. Ми працювали з дітьми з Маріуполя, з дітьми, яких викрали росіяни, і повернули їх лише після боротьби й зусиль. Це важкі діти в плані емоційного й психологічного стану, але спілкування з собаками допомагає їм виходити з цього стану.

Усі ці люди — і дорослі, і малі — з певних причин не довіряють іншим людям. Але довіриться собаці — це не довіриться людині. Від людини вони чекають зради, болю, чогось поганого. А собака не є загрозою, вона посміхається, йде на контакт, виконує якісь команди або трюки. Ти можеш з нею прогулятися, погордувати, погладити, розчесати.

Собака спонукає людину вийти за межі страхів і правил, вносить свої корективи. Наприклад, може сама заскочити тобі на коліна. Ти не можеш вимагати, щоб собака гралася за твоїми правилами, а маєш враховувати те, що вона робить. І таким чином виходити за рамки обмежень, які сама собі встановив. Ось в чому ключовий момент каністерапії: собака починає руйнувати твої обмеження, вносить свої корективи. А людина вимушена йти на зустріч собаці. Але все це відбувається на позитиві, з посмішками та задоволенням для людини.

Наша діяльність є волонтерською. Працюємо за свої гроші. Ви можете приєднатися до нас зі своєю собакою як волонтер. Або ж звернутися по допомогу для себе чи своїх близьких. Нагадаю, що ми займаємося з дітками з різними розладами, родинами військових, родинами загиблих та безпосередньо з військовими.

Посилання на сайт.