Діана — 26-річна історикиня та юристка, яка пояснює минуле через меми з котиками. Дівчина розповіла Вікенду, звідки взялася ця ідея та наскільки її складно втілити, про міфи в нашій історії та любов до традиційного одягу.
Історія за день
— Я з дитинства цікавилася історією та суспільними науками. У вісім років знайшла мамин старий підручник з історії й до вечора прочитала всю книжку. Думаю, для любові до минувшини є й генетичне підґрунтя — мій дід також дуже любив історію, але він не зміг повʼязати з нею життя. Думаю, зараз він би мною пишався.
Коли закінчила школу, відчула, що хочу ділитися знаннями. Бо до ЗНО я готувалася сама і склала на 199 балів одразу два предмети — історію та українську мову. Відразу після школи почала викладати, з часом відкрила ФОП. Паралельно працювала юристом, а згодом почала викладати і право.
До речі, у 17 років я перемогла на всеукраїнському етапі конкурсу-захисту науково-дослідних робіт з історії (І місце) та з права (ІІ місце). Власне, за це я отримала стипендію Президента — для студентки-першокурсниці це була непогана фінансова підтримка.

Мені завжди було цікаво вести блог та ділитися напрацюваннями, але довго не наважувалася. У 2020-му викладачка англійської надихнула створити сторінку в Інстаграмі. Спершу це був блог з підготовки до ЗНО, мої поради зацікавили людей, і я набрала кілька тисяч підписників. Проте через роботу та навчання все закинула, і сторінка завмерла.
Повернутися до соцмереж я вирішила вже у 2023 році. Довелося довго працювати, щоб перезапустити «мертву» сторінку. Велика аудиторія — це, звісно, приємно, але й зароджує відчуття відповідальності: треба відповідати очікуванням і системно продовжувати публікації.
Котомеми для освіти
— Ідея розповідати про історичні періоди та персоналій через котомеми виникла абсолютно випадково: наприкінці 2023 року мої учні проходили Руїну — одну з найскладніших тем з історії. Я подумала: може, спробувати зробити відео «Руїна за 1 хвилину» з тими смішними котами, що заполонили інтернет? Я розраховувала, що історичні котомеми сподобаються підліткам, але не очікувала, що так багато дорослих людей почнуть цікавитися історією завдяки моїм відео. Тепер основна частина аудиторії — доросла. І мені це подобається, адже я теж росту й цікаво популяризувати знання серед ширшого кола.
Найбільше часу я витрачаю на те, щоб обміркувати ідею та знайти час для її втілення. У мене в телефоні накопичилося дві сотні різних мемів, але я все одно вишукую нові, бо буває, що в голові сформувалася картинка з конкретним мемом, годинами шукаю саме його. Намагаюся створювати нові випуски раз на тиждень, часто роблю це вночі. На фінальний монтаж може піти година або дві, а першим глядачем та критиком виступає мій чоловік.
Навчання у світі швидких насолод
— Майже всі учні зараз потребують додаткової підготовки з репетиторами. Причин багато: від війни та дистанційки до загального ставлення до освіти. По-перше, талановиті вчителі часто до школи не доходять, адже їм хочеться гідної оплати. По-друге, класи переповнені, тому навіть найталановитіший педагог не може попрацювати з помилками кожного учня. По-третє, навчання — це двосторонній процес, який потребує зусиль і від педагога, і від учня. Щоб отримати дофамін від знань, треба попрацювати, але у світі швидких насолод навчання для сучасних дітей стає нецікавим. Зараз усі — і дорослі, і діти — мають проблеми з увагою, тому обробляти величезні масиви інформації вже ніхто не хоче.
Щоб заохотити людей, я використовую соцмережі та сучасні формати: котомеми, візуалізації, інфографіки, жарти та паралелі із сьогоденням.
Є проблема і в форматі НМТ. Чотири предмети складають в один день, це створює надмірний стрес. Запитань з кожної дисципліни мало, і одна похибка може обвалити оцінку на кілька балів. Тому 180 балів у часи складання ЗНО — просто гарна оцінка, а на НМТ — неймовірний результат. Крім цього, комп’ютери часто зависають, старі екрани втомлюють очі та мають побиті пікселі. А ще зараз тести закриті від громадськості, і немає можливості переконатися у якості окремих завдань, як раніше.
Від ненависті до відповідальності
— З історією маємо катастрофу: спершу насаджувався радянсько-імперський погляд, потім у 1990-ті була відсутня власне українська стратегія викладання історії, а після виникло гостре небажання вчити цей «страшний і складний» предмет.
Крім того, у минулому українці були свідками того, як історією маніпулювали, як її перекручували. Частково й через це виникла недовіра до цієї науки.
Я встигла попрацювати з сотнями учнів, які на початку казали: «Я ненавиджу історію», а потім виявлялися чи не найпалкішими фанатами. Це доводить, що історія — це не про хист, а про базову громадянську грамотність, і вона доступна абсолютно кожній людині. Коли вивчаєш минуле, розумієш, що нині не відбувається нічого принципово нового — все вже траплялося. А оскільки навіть лідери держав часто маніпулюють історією, знання фактів стає частиною інформаційної грамотності. Розуміючи базовий контекст, легше вести аргументовані дискусії та помічати, коли вас намагаються ввести в оману.
Носити баламути та тестувати плахту
— Для мене вивчення минулого невіддільне від дослідження українського строю. Я їжджу місцевими краєзнавчими музеями, щоб дослідити давні сорочки та простежити регіональні особливості.
До речі, сама зараз вишиваю сорочку, яка є реплікою старовинної, і у своєму блозі вчу «на око» розрізняти сорочки різних куточків України, руйную міфи, а інколи навіть на весь день одягаю плахту, аби довести її зручність.
У мене також велика колекція прикрас — баламути, дукачі, шелести — і ношу їх мало не щодня. Старовинного одягу в родині практично не збереглося, та й загалом автентика потребує особливого догляду, тому носити її не можна.






Як дослідити історію родини
— Вивчення минулого наших предків додає внутрішньої цілісності та відчуття причетності до чогось великого. Перше, що раджу: максимально розпитати усіх своїх родичів про їх батьків, дати життя, дівочі прізвища. Сімейні легенди сприймайте критично та перевіряйте!
З отриманою інформацією можна йти на сайт FamilySearch, який оцифровує матеріали з українських архівів. Наприклад, архіви з села Вахівка Київської області, звідки походить мій дід по батьковій лінії, добре оцифровані аж до 18 століття. Предки з боку мами жили у тому ж повіті Київської губернії, але в іншому населеному пункті, і до цих паперів ще оцифрування не дійшло, тому я зверталася до архіву.
Якщо потрібна інформація про тих, хто народився в радянський період — звертайтесь в РАЦС (тут готуйте документи, що підтверджують родинний звʼязок), або в архів — там можна запитати платну довідку або ж туди можна приїхати особисто. Також є ДНК-генеалогія, що допомагає знайти родичів по всьому світу. Подобається сайт MyHeritage, де будую своє генеалогічне дерево.
Між старими та новими вигадками
— Нещодавно я вклалася до розвінчання міфу про «Велесову ніч» — сучасну вигадку російських неоязичників, котру люблять подавати як наш рідний аналог Гелловіну. Жодної особливої ночі та перевдягань у нас не було, натомість наші предки мали осінні поминки — Дідову суботу.
Нещодавно я розповідала і про лапті, які, попри поширений стереотип, у нас носили з часів Русі аж до ХХ століття.
Люблю також сперечатися з тими, хто вірить, що кожен стібок вишивки має сакральний символізм. Це новітні теорії, які не витримують критики, бо як же тоді бути з однотипними хрестиковими візерунками кінця ХІХ століття, які були змальовані з обгорток мила?
Більше того, червоне і чорне, яке подається як універсальне українське поєднання кольорів, з’явилося не так вже й давно — раніше чорний барвник був недоступний, і замість нього використовували синій.
А в межах загальної історії розбирала міфи про Голодомор, битву під Крутами, та Грушевського і його «президентство», якого насправді не було. А ще нещодавно робила розбір історії про княгиню Ольгу, яка начебто спалила Іскоростень голубами, але голуби як безпілотники — це теж не більше, ніж легенда.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Пригодоньки з майбутнім. Що таке Історичний Двіж;
З козацького села до «Ти — космос». Як жила і співала Діана Петриненко;
Кіберпанк, якого не сталося: 9 нереалізованих київських проєктів;
















