Фундуклеївська гімназія
Чому в імперії, побудованій на хабарях, вчителям їх майже не діставалося? Яким міг бути вишуканий вчительський хабар? Як в Києві вивчали мертві мови і забороняли українську? Історик Олександр Вітолін зібрав цікаві факти про педагогіку старого Києва.
У дореволюційному Києві все трималося на хабарях. Лікарі та їхні лакеї торгували «білетами» на прийом, поліцмейстери заплющували очі на самобуди і навіть цензори брали хабарі і з лояльних російськомовних газет, і з ненависних їм «мазепинських» видань.
Вчителям не пощастило: вони були змушені жити чесно і заздрити хабарникам з кількох причин. По-перше, багато гімназистів приїжджали на навчання із провінційних сіл і містечок. Тож зібрати батьківські збори б не вийшло. Частина гімназистів часом просто не мала достатньо грошей, щоб закінчити навчання. Що вже говорити про хабарі? По-друге, в Російській імперії головним було дворянське походження, тож для успішної кар’єри потрібні були не знання, а зв’язки й протекція. По-третє, одним із стовпів імперії було військо. У принципі, ті самі дворяни, тільки вимуштрувані в казармі. Часто вони ставились до навчання і розумників презирливо. За умов, коли кар’єру не могли гарантувати навіть справжні знання, куплені оцінки тим паче нікому не були потрібні.
Хоча у вчителів було обмаль можливостей брати хабарі, батьки вчили учнів вишукано це робити. Наприклад, міський голова Чернігова, земський діяч і викладач Василій Хижняков згадував: «Я жодного разу не піддався цьому ганебному покаранню. Боячись суворості батька, я належно вчився і уникав брати участь у значних забавах, за які належало шмагання. Сидів я кілька разів у карцері за участь у витівках цілого класу, від яких безчесно було ухилятися, та іноді стояв на колінах і піддавався стусанам за дрібні провини в класі. А можливо, порятунок мене від різки пояснюється й іншою причиною. Батько мій разів за два чи три на рік запрошував до себе директора, інспектора і вчителів. Довго сиділи за зеленими столами, причому добре пам’ятаю, начальство завжди вигравало, і вечір закінчувався щедрою вечерею».
Подеколи гімназисти жорстоко розігрували вчителів, часом навіть били. Це свідчить, що вчителі не користувалися повагою. Часто вчителі йшли в професію не за покликом серця, їхню нелюбов гімназисти добре відчували на уроках. У класичних гімназіях увага приділялася латині та грецькій мові, знання яких не давало користі в дорослому житті. Відмінне опанування гімназистом мертвою латиною свідчило про його талант до мов або про високу дисциплінованість. Навичка виконувати накази не замислюючись була головною в системі дореволюційної освіти. Часом гімназисти не витримували та йшли до юнкерського училища, поповнюючи лави військових, які невисоко цінували освіту та науки.
Приділяючи велику увагу латині та грецькій, адміністрація гімназії стежила, щоб в коридорах не лунало української. Вживання українських слів висміювалось. Водночас серед освітян траплялись педагоги, які доволі погано послуговувались російською. А на уроках «словесності» (або літератури) головним чином вивчали застарілу творчість Ломоносова, Сумарокова і Державіна, і майже не зверталися до живої і актуальної творчості Толстого, Достоєвського, Тургенєва.
Вже згаданий Василь Хижняков, який навчався в Київській другій гімназії, запам’ятав вчителя Березинського як шанувальника Бахуса. Педагог зазвичай приходив в клас з п’яного чаду після вчорашніх узливань. За незнання уроку, помилки і неуважність гімназисти отримували десятки болючих ударів щіточкою по лівій долоні. Вчитель німецької Ієнзен мав мізерну освіту і препаскудну розмовну мову. Вчитель французької Лабенський теж був малоосвічений і розмовляв сумішшю французької, польської і російської з перевагою польських слів та з акцентом.
Погана російська київських освітян запам’яталась і іншим сучасникам. Ганні Берло запали в пам’ять високоповажні наглядачки дівочої гімназії О.І. Гогель і княгиня М.Б. Урусова, що не вміли грамотно писати російською. Микола Галаган добрим словом згадував чеського вчителя грецької, який один з небагатьох з прихильністю ставився до української мови. Особливо йому запам’яталось, як під час перекладу з грецької на російську вчитель вирішив виправити помилку так: «Таким родом — это неправильно сказано. Не кувыркайте русский язык». Але адміністрацію погана російська педагогів не турбувала. Головне, щоб української не було.
Певною мірою така система освіти плодила лише слухняних виконавців та недоучок. Слухняні виконавці ставали опорою імперії, а недоуки, прочитавши пару книг з політики й економіки, завдяки юнацькому максималізму і відсутності критичного мислення призначали себе на роль вершителя долі світу. Такі недоуки і стали однією з рушійних сил революції та перетворили будівництво нового ладу на жахливий експеримент.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Гультяї та генії: як у старому Києві студенти грали та нове відкривали;
Бійки, знущання та крадіжки: як розважалися київські гімназисти;
Захопити та підкупити: правила забудови Києва;
Без сімʼї та онанізму: як київські комсомольці вирішували статеве питання;
