Стрічка та детектив: як відновлювати друкарські машинки

Для чого збирати старі друкарські машинки? Які історії вони можуть розповісти? На чому друкували Бандера та Орвелл? Максим Кузьмін реставрує старі апарати для себе та замовників. Майстер розповів Вікенду про своє захоплення.

Ще школярем Максим зацікавився старовинними небезпечними бритвами. Коли про це дізналась знайома, онука адмірала, вона подарувала хлопцю бритву свого діда. Максим передивився купу відео, вивчив різні техніки, заточив і відновив подарунок. Поступово зібрав десяток різних бритв. У музичній школі зацікавився фортепіано, став вивчати механіку інструменту.

Коли закінчив університет, Кузьмін придбав на OLX першу друкарську машинку.

— Старий апарат обійшовся в 600 гривень. Ледве доніс додому 20-кілограмову посилку. Це була машинка відомої німецької компанії Rheinmetall, яка існує досі. До речі, зараз компанія випускає військову техніку для України.

Здоровезна канцелярська машинка шістдесятих років могла друкувати навіть формат А3. Вдома я облаштував невеличку майстерню, тож став потроху чистити механізм і розбиратися, що як влаштовано. Змастив, налаштував і спробував друкувати. Процес здався неймовірно захопливим.

Натискайте на фото у статті, щоб збільшити

Доволі скоро я придбав наступну машинку того ж виробника, але в такому поганому стані, що ціна складала лише 250 гривень. На відновлення витратив місяць, але остаточно зрозумів, що мені це подобається.

Коли почалася війна, вдома в Миколаєві мав десяток відновлених машинок і весь необхідний інструмент для роботи. Настільки переживав, що укутав машинки ковдрами та прикрив дошками, щоб вони не постраждали від обстрілів. Через два місяці обстрілів і безсонних ночей ми з дружиною вирішили перебиратися в Київ.

Винайняли квартиру, і я почав відновлювати інструмент для ремонту машинок. Колись такий інструмент був у продажу — 8 штук у наборі. Зараз ті старі набори дуже рідкісні й дорогі. А сучасні зуботехнічні інструменти — ковадло, пінцети, затискач — класно підходять для ремонту друкарських машинок, отже, їх і використовую.

Коли зрозумів, що маю вже певний досвід і знання, завів блог в інстаграмі. Побачив, що тема викликає цікавість. Для мене відновлення машинок — тільки хобі, маю роботу, яка приносить основний дохід. Але з часом до мене стали звертатися власники старих машинок. Я брався за відновлення, з деякими клієнтами ми навіть стали приятелями. Хтось хоче відновити стару машинку родини. Хтось купує, щоб зайнятися творчістю. Машинки також подобаються письменникам. Також купують як подарунок для певної людини, яка точно оцінить таке.

Буває, людина пише: «Хочу купити машинку, допоможіть вибрати». Вибір на нашому ринку доволі бідний, але ми разом знаходимо потрібне. Далі я оцінюю стан машинки та пишу висновок. Узгоджуємо деталі, беруся за відновлення.

Усі машинки різні. На мою думку, шістдесяті роки — це період розквіту, машинки того періоду тихі, комфортні та надійні. Але вони досить схожі одна на одну. У сорокових роках більше різноманіття. Певні цікавинки залишили нам тридцяті роки. Але найцікавіші машинки залишив нам початок двадцятого сторіччя. Наприклад, зараз у світі лишилося близько десятка друкарських машинок компанії Форд. Кожна коштує неймовірних грошей.

Загалом в усі часи машинка була статусною дорогою річчю, скажімо, як зараз макбук. Іноді вона була й засобом виживання. Наявність машинки давала одиноким жінкам брати підробіток, щоб виростити та прогодувати дитину.

Які є машинки

Канцелярські — важкі та великі. Може важити до 30 кілограмів.

Портативні — вагою 11-15 кілограмів.

Дорожні — 5-7 кілограмів.

Буває, для ремонту потрібні певні запчастини. Тоді можна пошукати донора — таку ж машинку в гіршому стані, взяти з неї ту деталь. Однак це доволі дорого, та й неетично розбирати старовинну машинку заради ремонту іншої, хіба що вона буде в безнадійно поганому стані. Частіше користуюся послугами токарів, які можуть виточити потрібне на станку. Інший спосіб — виготовити таку деталь 3D-друком.

Доволі складна ситуація зі стрічками для машинок. Але один наш виробник випускає стрічки для касових апаратів, а вони чудово підходять для машинок. Ще можна замовити червоно-чорні стрічки з Китаю. Стрічка на 5 метрів коштує близько 200 гривень. Однак встановити таку стрічку непідготованій людині буде складно.

Найстаріша машинка, з якою я працював, — Ideal 1905 року. Вона офіційно поставлялася в Російську імперію, має літери ять (ѣ) і єр (ъ) для друку дореформеною російською мовою. Це була дуже складна робота, машинка мала незнайому мені механіку.

Бувало, я знаходив на машинках з дореформеним шрифтом напаяні згори літери оновленого алфавіту. А сам шрифт складався з п’яти різних — зокрема виготовлених вручну в майстерні, з літер машинки «Москва» та літер, виготовлених в НДР. Досліджувати стару машинку — це як досліджувати життя якоїсь особистості.

Колись поліція за друкованим текстом могла знайти не лише власника машинки, а й визначити, хто саме нею користувався, адже в кожної людини свій власний стиль друкування.

Моя улюблениця — машинка Monarch Pioneer 1927 року, фактично портативний Remington. Ці машинки випускалися на збройних заводах компанії в США в період сухого закону. На такій машинці Джордж Орвелл надрукував свій знаменитий роман «1984».

Протягом року я ходив дивитися на одну дорогу машинку на OLX. І все-таки наважився, придбав. Машинка зацікавила, я ще не бачив подібних. Два тижні пошуків дали результат. Виявилося, переді мною Monica 1925 року випуску — перша чотирирядна машинка в історії Німеччини. Це дуже рідкісний апарат, у світі їх лишилося близько сотні. Зараз займаюся відновленням.

Оскільки старі машинки часто потрапляють до мене в рідних чохлах, то з часом я став реставрувати й кофри. Знімаю старий шкірзам, замінюю, ставлю замшу, чищу та встановлюю старі заклепки та ручки.

Крім самої механіки, мені доводиться вивчати історію різних брендів. Якщо не знати, яка компанія коли існувала, коли закрилася чи злилася з іншою, не зможеш оцінити, перед тобою раритет чи розповсюджена річ. Коли людина не розбирається в темі, це виглядає кумедно. Буває, виставляють на продажу друкарську машинку Мерседес, ще й клеять на неї значок автомобіля. Не знають, що це різні компанії з однією назвою: одна випускала авто й техніку, друга — друкарські машинки. Вони навіть судилися між собою за назву.

Старих машинок з українським шрифтом зберіглося дуже мало. Не дивно, враховуючи історію. Степан Бандера мав, здається, дві машинки — Olympia та Underwood. Звісно, то були машинки з українським шрифтом.

Лише в період сучасної незалежності в Україну стали масово поставляти машинки з українським шрифтом. Виробляли в Німеччині та Болгарії. Була навіть машинка під назвою Princessa.

Зараз у моїй колекції майже півсотні машинок. Я б залюбки влаштував виставку в бібліотеці чи книгарні. Готовий розповідати про них дорослій та дитячій аудиторії, дати спробувати подрукувати. Якщо в зацікавлені в такій виставці, пишіть, я відкритий до пропозицій.