Звідки взялася мода на перефарбовані меблі та як створити затишок вдома з мінімумом зусиль? Про це Вікенд розпитав Вікторію Руду, організаторку творчого хабу «Синя панчоха», яка пройшла шлях від маленької мрії до майстерні та кав’ярні-бібліотеки.
— Почалося все в Запоріжжі, коли я винаймала квартиру з особливою німецькою річчю — зверху це був торшер, а знизу — бар. Лампа не тільки давала тепле світло, а й створювала затишок. Я просто закохалася в цю річ. Потім господарі вирішили продати квартиру. Коли виселялася, я попросила продати мені лампу. А мені віддали її просто так. Я навіть привезла цю лампу в Київ. Вона й досі зі мною, зараз стоїть в кімнаті доньки. Ми з мамою зшили новий абажур для улюблениці.
Коли я вдруге пішла в декрет, ми якраз купили дачу. Там я теж знайшла купу всяких цікавих вінтажних речей, привезених з-за кордону. Думала, куди все це багатство дівати, вирішила відкрити магазинчик і продавати через інстаграм. Згодом знайшла постачальників в європейських країнах. Тож три роки я продавала вінтажні предмети інтер’єру. В асортименті були декор, посуд, кухонне приладдя, статуетки. Через карантин минулого року мій постачальник з Німеччини припинив поставки. Переді мною постало питання: чим займатися далі? Я й раніше захоплювалася декором для дому, сама робила ремонт у хаті. Всім цим я ділилася в блозі. Розповідала, як перефарбувала комод чи стіну, показувала інтер’єр квартири. Це сподобалося моїй аудиторії, тож вирішила розповідати в блозі про своє захоплення.
Я збирала старі меблі, ремонтувала, оновлювала, давала їм друге життя. З часом все це збиралося у квартирі. У мене є ще одне захоплення — люблю передивлятися оголошення про будинки та різні приміщення, що продаються чи здаються в оренду. Там я теж роздивляюся інтер’єри. І от якось я побачила оголошення про здачу в оренду доволі цікавого приміщення. Ціна була гарна. А ще мене вразила дерев’яна підлога, правда, зафарбована червоною фарбою.
Я вирішила подивитися те приміщення. Мріяла взяти його під майстерню, перевезти туди всі меблі, що накопичилися вдома. Планувала, як буду там фарбувати, пиляти, ремонтувати. Зроблю склад, а за необхідності зможу проводити майстер-класи.
Чоловік мене підтримав. Ми приїхали до приміщення старого будинку культури «Дніпро» на Бориспільській, 10. Колись ця будівля належав радіозаводу, але там давно вже нічого не працює, все стоїть покинуте, немає навіть опалення.
А далі ми з чоловіком побачили покинуте крило того приміщення, де раніше збирався на співи хор, проходив танцювальний гурток. Тож ми їхали укладати угоду про оренду 70 квадратних метрів, а взяли одразу понад 150 квадратів. Тепер замість однієї кімнати маю чотири плюс коридор. Одна з кімнат просто запала в душу. З юності я мріяла про малесеньку кав’ярню-бібліотеку, де можна пити каву та гортати книжки. У будинку культури раніше працювала бібліотека, згодом її розтягли, зруйнували. Залишилися лише стелажі та картотеки. Ми відновили частину цих бібліотечних меблів.
Кілька місяців працювали, реставрували поступово разом із моєю помічницею Лесею та чоловіком. Починали з вікон. Висота стелі в приміщенні — понад чотири метри. Вікна — три з половиною метри в висоту. Лише в одній кімнаті чотири неймовірних величезних вікна. Ми робили ремонт бюджетний, заощаджували на чому могли. Прибирали потертий ламінат та стару фарбу, зокрема й зі старої дерев’яної підлоги, покритої червоною масляною фарбою. Досвіду знімання фарби та реставрації підлоги не було, так що ми працювали та вчилися.
Пробували брати інструменти в оренду, розчаровувалися. Тож стали знімати фарбу вручну за допомогою будівельного фену та звичайного шпателя. Для нас цей спосіб виявився найефективнішим. Таким чином відчистили 130 квадратних метрів підлоги. Вже поверху пройшлися циклювальною машиною, потім у деяких місцях ще й болгаркою. Було багато бруду, пилу, доволі складна робота. Весь процес зайняв близько трьох тижнів. Але результат виправдав очікування: дерев’яна підлога, покрита олією, прекрасна.
Ніде ми цьому спеціально не вчилися. Читала в інтернеті, дивилася, як роблять інші в таких випадках. Загалом з творчої родини. Мама завжди шила, в’язала. Видумувала щось незвичне. Навіть ремонти робила, а я їй допомагала. Чоловік завжди допомагав мені: реставрувати меблі — не його, але всюди, де потрібна була чоловіча сила, він був поряд.
Цікаві зміни відбулися в санвузлі. Стіни та двері я перефарбувала, плитку на підлозі теж, нанесла трафарет, зверху покрили все лаком. Встановили в приміщенні водонагрівач та обігрівач, поміняли сантехніку, додали декору.
Поступово приміщення наче само диктувало зміни. У великій кімнаті з’явилися штори та дивани. А головною мешканкою стала буржуйка. В приміщенні є промислові обігрівачі на стелях, однак ми вирішили додати затишку та тепла. Пічку встановлювала фірма, яка має всі необхідні ліцензії. Нам навіть видали акт пічника. Тож тепер зрозуміло, що в цій кімнаті будуть проходити майстер-класи, але не такі брудні, як я собі спочатку планувала.
Тепер всі ці приміщення плануємо здавати під різні заходи, зйомки, фотосесії, тематичні вечори. Дуже хочеться запрошувати поетів, музикантів, влаштовувати творчі камерні посиденьки. Так мій проєкт з простої майстерні перетворився на творчий хаб «Синя панчоха».
Назву ми придумали разом із моїми підписниками, причому саме для кав’ярні-бібліотеки. Історія цієї назви відсилає до літературного клубу, який колись заснувала якась англійська письменниця. Читачі збиралися поговорити про книжки. Одним із відвідувачів був чоловік в синіх панчохах. Коли він не приходив, інші казали, що сумують за Синіми панчохами. Згодом літературний клуб отримав таку назву, а глузливим прізвиськом це словосполучення стало в епоху просвітництва. А ми після обговорень вирішили, що весь проєкт матиме таку назву. Тож тепер це творчий хаб «Синя панчоха».
Ручна робота ціниться останніми роками. Спочатку всі активно захоплювалися хендмейдом. А під час карантину захотілося затишку та комфорту. До того ж треба було чимось себе займати. От вам і причини такого захоплення домашніми перетвореннями, облаштуванням свого гніздечка.
Ми живемо в орендованій квартирі, де я пофарбувала стіни, додала меблів і предметів декору. Не бачу ніяких перешкод для того, хто прагне комфорту. В Європі та Америці останні років п’ять вирує бум перефарбувань, який дістався до нас лише рік тому. Однак європейці перефарбовують дерев’яні натуральні меблі, а у нас перефарбовують фанерні корпусні меблі, часто радянських часів. Моя підписниця, мешканка США, заробляє тим, що перефарбовує домашні меблі на замовлення клієнтів. Каже, без роботи не сидить, охочих дуже багато.
Якщо ви маєте трохи часу та бажання перетворити приміщення та додати затишку, вам допоможуть з цим улюблені речі та декор: квіти, свічки, пледи.
Далі вже дивіться самі. Мій улюблений прийом перетворень — перефарбовування. Головне в цій справі — не боятися, вона посильна для кожного. Треба просто почитати, подивитися, як це роблять інші, та добре підготуватися. Зате потім будете насолоджуватися результатом власноруч проведених перетворень.
Адреса: вулиця Бориспільська, 10.
Телефон: (050) 710-0122.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Без капелюха та смаколиків: якою буде ялинка в Києві;
