Шаховий турнір у дворику з воронами: як Вікенд боровся за Кубок Каштану

Шаховий турнір на Рейтарський зовсім несхожий на ті, що показують у фільмах. Сюди приходять стильні шахісти, які перед грою п’ють комбучу та обговорюють вінілові платівки. Проте переможцю дістанеться справжній кубок, і боротьба за нього буде запеклою. У кав’ярні «Каштан» у дворику з воронами пройшов черговий турнір з шахів. Вікенд відправив на змагання найдосвідченішого шахіста редакції — проєкт-менеджера Андрія Ніколаєва, який спробував поборотися за Кубок Каштану.

Щоб взяти участь у турнірі, потрібно завчасно зареєструватися онлайн. Андрій зробив це за декілька днів до події, але потрапив у резервний список — охочих було значно більше, ніж вільних шахових дощок. Залишалося чекати, раптом хтось із зареєстрованих передумає їхати на турнір через спеку. Також від організаторів Андрій дізнався орієнтовний рівень суперників — другий та третій розряди. Це трішки засмутило нашого гравця, адже Андрій займався шахами професійно лише в дитинстві, отримав третій розряд, а потім кинув навчання. Зараз шахи для нього стали хобі — у вільну хвилину завжди заходить на chess.com, щоб зіграти партію з випадковим суперником.

Ми ніколи не були на шахових турнірах, але мали певні стереотипи. Очікували побачити людей в окулярах, строгих костюмах і з портфеликами, дідусів-шахістів із парку Шевченка та дітей-вундеркіндів, які обіграють дорослих. Натомість у дворику біля шахових дощок тусили татуйовані бородані та моднячі хіпстери. Вони попивали комбучу та айс-лате, хтось показував нову вінілову платівку, хтось робив фото на вінтажний поляроїд. Якби не шахові дошки, можна подумати, що цей натовп зібрався тут на вечірку. Хтось приніс екоторбочку з власними шахами та годинником, щоб потренуватися перед змаганням. Більшість учасників були знайомі між собою і вже не вперше брали участь у цьому турнірі. Андрій почав хвилюватися, коли почув, як у натовпі обговорюють невідомі йому шахові дебюти та власні височезні рейтинги на chess.com.

Ведучий провів переклик, виявилося, що частина зареєстрованих справді не прийшла, тож Андрію та іншим претендентам із резерву знайшлося місце у турнірі.

За Кубок Каштану цього разу боролися 32 учасники. Перед змаганням всім нагадали правила:

учасники грають сім турів за швейцарською системою — це коли в кожному наступному зустрічаються гравці з приблизно однаковою кількістю балів;
партії з обмеженням по часу — кожному дається по 10 хвилин на гру;
якщо гравець торкнувся фігури, то маєте нею ходити.

Та головне на турнірі, за словами ведучого, — дружня атмосфера без мордобоїв.

На грі не було спеціальної великої таблиці, куди мали записувати проміжні результати учасників, як часто показують у фільмах про видатних шахістів. Всю інформацію організатори відправляли у спеціально створений телеграм-чат, жеребкування теж проводили онлайн.

Андрій дізнався, що у першому турі він грає чорними. Це його зовсім не порадувало, адже зазвичай той, хто ходить першим, має невеличку перевагу. Щоб трішки відволіктися і впоратися з хвилюванням перед грою, ми пішли провідати головний символ цього двору — великого чорного ворона у вольєрі. Птах ховався в темному куточку і всім виглядом демонстрував, що йому нема ніякого діла до нас та шахового турніру. Попросили його хоча б не нагнітати обстановку карканням під час гри.

Почався перший тур, і шахісти посідали за свої столики. Одні учасники, як і Андрій, сильно хвилювалися, інші — підперли голови руками та повністю зосередилися на партії, були й такі, що почувалися цілком розслаблено — під час гри неспішно викурювали цигарку чи попивали лимонад, перекидалися короткими фразами з суперником, навіть жартували.

Здається, минула ціла вічність, поки завершилася перша гра. Андрій повернувся з перемогою та першим балом рейтингу, але запевнив, що суперник був сильним. За правилами у наступних турах переможці будуть грати з іншими переможцями, а ті, хто програв — між собою. У другому турі Андрій грав проти сильної суперниці. Партія йшла на рівних аж до кінця, але нашому гравцю знову вдалося перемогти. Після третього туру залишилося всього шестеро шахістів, включаючи Андрія, які жодного разу не програли. Тепер вони мали зіграти між собою.

Поки тривав четвертий тур, ведучий розповів нам про турнір. Це вже п’ятий Кубок Каштану в цьому році. У 2020-му вдалося провести лише одну гру через пандемію. Хоча це сучасний турнір з жеребкуванням онлайн, проте подарунки будуть не цифровими. Переможцю дістанеться справжній кубок і медаль, за друге та третє місця також нагородять медалями та подарують призи.

Тим часом Андрій програв серйозному шахісту-бородачу, але особливо не засмутився, адже суперник справді був сильнішим, та й попереду ще три тури. Наступну гру наш шахіст знову виграв, а шосту партію зіграв у нічию. Турнір вже тривав декілька годин, і в дворику ставало дедалі більше людей — туристи часто заходили подивитися на ворона і залишалися спостерігати за грою. Дехто запитував, чи можна долучитися й теж пограти.

Остання партія була найзапеклішою для гравця Вікенду, адже вони з суперником боролися за бронзу. Андрій знову здобув перемогу, але не міг повірити, що третє місце та медалька дістануться йому, аж поки ведучий не покликав його за нагородою. Друге місце з перевагою у пів бала посів серйозний бородач, якому раніше програв Андрій, а кубок отримав шахіст, що зіграв у турнірі без жодної поразки.

Висновки від Андрія

Всі суперники дійсно були сильними, і легких партій у турнірі не було. Декілька разів гравці застосовували захист чи грали дебюти, яких Андрій не знав. Доводилося імпровізувати та дослухатися до своєї інтуїції.
Більшість турів Андрій провів за чорних, ще й суперники грали ферзевий гамбіт — на chess.com Андрій часто програвав такі партії, але цього разу виграв.
Грати в шахи вдома на смартфоні з суперником, що знаходиться за тисячі кілометрів, набагато простіше, ніж офлайн на турнірі. Проте така грає дає більше емоцій та вражень.
Андрій збирається брати участь і у наступних турнірах за Кубок Каштану, адже там дружня атмосфера, коло однодумців та улюблена гра.