Зірки та помилки: як працюють гіди Києва

Фото: Наталія Азаркіна, Projector

Понад десять років я гуляю містом з різними гідами. Ще приятелюю з гідами, читаю їх у соцмережах, маю друзів-фанатів прогулянок містом. Тому до Дня гіда я пишу цю колонку з побажаннями до столичних екскурсій.

Київський ринок екскурсій умовно поділений між кількома давніми гравцями:

Киевский КОД;

Киев — мой любимый город;

Интересный Киев;

Клуб коренного киевлянина.

Досить часто гід співпрацює одразу з кількома конторами з цього списку. А є й такі, хто намагається залишаться незалежним.

Як бачимо з назв туристичних бюро, мовою їхньої праці була російська. Нею проводилася переважна більшість екскурсій. Деякі гіди запевняли: це лише тому, що на російськомовні екскурсії є попит, а на україномовні його нема.

Тією ж мовою просувалися певні наративи. Київ виставляли смішною провінцією, яка мала розквіт лише за часів Російської імперії та Радянського Союзу. Багато говорили про велич, принесену місту імперцями. Але старанно оминали все те зло, яке росіяни принесли на наші землі. Ми не чули про Розстріляне відродження, не говорили про Київ Валерʼяна Підмогильного, зате мали сотні екскурсій, присвячених Михайлу Булгакову.

Екскурсії російською досі проводяться в Києві. Але ситуація змінюється. З’являються нові теми, нові герої, гіди відкривають нам забуті імена українців, якими треба пишатися, чию пам’ять слід повертати. З початком великої війни на сторінках турбюро нарешті з’явилися записи українською.

Виникають на ринку й нові гравці. Наприклад, стильна агенція «Капітан Київ», де екскурсії та комунікації ведуться українською, а теми прогулянок цікаві та гарно пропрацьовані.

Стереотипи та факти про київські екскурсії

Переважна більшість гідів — жінки.

Є таке. Жінок в цій галузі дійсно багато. Вони різні, яскраві, багатогранні. Але й гідів-чоловіків вистачає: Кирило Степанець, Антон Короб, Павло Ковальов, Максим Дербеньов тощо.

Люди хочуть зіркових гідів.

Гід має бути зіркою? Чи тихою скромною людиною, адже головна зірка екскурсії — це місто? У давній суперечці не може бути однозначної відповіді. Тут обирати лише вам. Комусь подобаються харизматичні зіркові гіди, інших дратує надто яскраве сяяння особистості.

Гід має бути істориком.

Я знайома з гідами, які не є дипломованими істориками, проте на їхні прогулянки їдуть гості з усієї країни й навіть з-за кордону. Натомість знаю деяких істориків, чиї екскурсії перевантажені цифрами, фактами та є доволі нудними.

Гід має бути універсалом.

Зараз уже ні. Нормально, коли у гіда є певна спеціалізація, своя ніша. Не кожен водить групи між Володимирським собором та Лаврою. Хтось вигулює туристів підземеллями та берегами річок. Хтось везе за місто, пригощає вином і равликами. Є гіди, що спеціалізуються на природній тематиці: вони покажуть дальні озера, рідкісних птахів та особливі трави.

На екскурсії ходять переважно жінки.

Не посперечаєшся. Жінки люблять екскурсії. Чоловіки на прогулянках теж зустрічаються, але в меншій кількості. Буває, їх приводять дружини. Але потроху чоловіків, які хочуть дізнаватися про місто нове й цікаве, стає більше.

У відомих гідів є фан-клуби.

Постійні відвідувачі стежать за анонсами екскурсій і багато їздять з конкретним гідом. Непідготована людина потрапляє в таку групу й дещо губиться, коли всі починають вітатися, цілуватися та говорити одна до одної пестливими «Наталочка» та «Ірочка». Хтось з новачків легко вливається в компанію, іншим некомфортно.

Вікенд розпитав читачів і друзів про враження від київських екскурсій, щоб зібрати корисні підказки для гідів.

Що гарантовано зіпсує екскурсію (на думку киян)

— Псевдонаукова срань, — Дар’я Анцибор.

— Тихий голос і відсутній мікрофон, — Тетяна Жужа.

— Коли бракує українського контексту. Іноді таке враження, що екскурсію проводять за шаблонами радянської доби або перших років незалежності, — Артем Кузьменчук.

— Російська мова, занадто активне апелювання до радянського минулого, коли гід погано орієнтується в українській історії Києва, не знає українських персоналій, — Світлана Тараторіна.

—Меншовартість дратує: міні Версаль, український Париж, українська Швейцарія, маленький Відень. А можна мені українське в Україні? — Аліна Мосендз.

— Досі зустрічаються екскурсії, де засипають купою дат та енциклопедичних даних, — Олена Казміна.

— Гендерні стереотипи, типу отут інститут міжнародних справ, де чоловіки навчаються бути дипломатами, а дівчата — дружинами дипломатів, — Аліна Шубська.

— Розчарувала екскурсія відомого гіда, яка на 80% складалася з напівмістичних дешевих байок, а на 20% з даних Вікіпедії, — Наталя Горбачова.

— Коли в розповіді забагато вигадок. Нехай би казали, що екскурсія побудована на легендах і народних оповідках. Так ні, кажуть, що це історія, — Наталя Підлісна.

— Російська мова, байки замість реальних підтверджених фактів, примітивні недолугі жарти, — Олена Лівінська.

— Затягнута розповідь, коли вже сил нема стояти, а піти якось незручно, — Олена Охонда.

— Коли набирають групу по 40-50 осіб, за цим натовпом нічого не видно і не чутно, — Victoria Moriweather.

— Екскурсії, на яких екскурсовод переграє: так намагається «запалити» людей, фонтанувати емоціями, сипати жартами, що це втомлює та набридає, — Тетяна Дрожевська.

Хочеться побажати Києву якісних, яскравих екскурсій від різних гідів. Мріємо, що гіди переосмислять старе, відкриють забуте, познайомлять з новим. А ми знову подякуємо за чергову відкриту грань улюбленого міста.