Де дізнатися, звідки у квартирі береться тепло та куди змивається вода? Для чого ходити з дітьми по різних площах і храмах? Які книжки про Київ читати з дітьми? Про це Вікенду розповіла Ганна Андрусик, яка вміє закохувати в місто та веде безплатний гурток для школярів.
— Я закінчила школу у 2005 році, і весь час навчання відвідувала багато гуртків. Частина з них була при моїй школі, частина при закладах позашкільної освіти. Не у всіх я затримувалася надовго, але танці, театральна студія та літературний гурток були великою частиною мого дитячого буття. Ще була англійська мова та басейн, але то платні заняття, бо «треба», ніж для душі. Завдяки тому, що я могла «перебирати» гуртками, пробувати та знаходити своє, я краще розуміла, що мені цікаво та куди йти вчитися вже у студентські роки.
Як влаштований гурток
Є система закладів позашкілля, які фінансує держава на рівні територіальних громад, у нашому випадку — районів міста. Я працюю в Центрі туризму та краєзнавства Святошинського району, значить, мій роботодавець — Святошинська РДА, а зарплата є завдяки тим, хто платить податки. Коли я дізналася, що можна влаштуватися на роботу тоді ще в МТК (молодіжно-туристичний клуб, а зараз вже Центр), я пʼять років працювала гідом по Києву, але думала про роботу з дітьми. І гурток з однією дитячою групою був ідеальним варіантом для мене. Так я почала працювати зі старшокласниками. Зараз працюю з дітьми середнього шкільного віку й у мене три групи. Серед вихованців — діти зі Святошинського та інших районів. Гурток безплатний.
Заняття — тричі на тиждень, два з них лекційні, одне практичне — прогулянка чи візит до музею. Домашніх завдань не задаю, буває, діти просять допомогти з домашками зі шкільної історії, підказати щодо презентації чи доповіді. Хочу запропонувати їм подумати над власними дослідницькими проєктами, але поки думаю над темами. Можливо, повернуся до цієї ідеї влітку.
Після початку повномасштабної війни відновили заняття наприкінці березня в онлайн-форматі. Я сама була внутрішньо переміщеною особою, як і більшість моїх учнів. Частина з них зараз закордоном, вони приєднуються до онлайн уроків. Буває, відвідують там музеї чи місця, дотичні до наших тем. Весною майже всі уроки я підлаштовувала під актуальну тематику: розбирали історію лендлізу та лінгвоциду, історію перейменування вулиць у нашому місті, знайомилися із Січовими стрільцями та Червоною калиною тощо.
Багато моїх онлайн занять є записаними та викладені на моєму каналі на ютубі. Це не красиве відео з виставленим світлом і написаним сценарієм, а саме лекції в зумі.
Зараз ми з дітьми ходимо в «попсові» місця, бо цього року в мене багато новачків. Дітей побільшало, про гурток розказують однокласникам і друзям. А за рік-два будемо гуляти й спальними районами, й уздовж міських річок, і влаштовувати пікніки у парках.
Натисніть на фото для збільшення
Улюблені теми
Я цікавлюся періодом Другої світової війни та радянською добою. Багато моїх сімейних історій пов’язані з Києвом: прабабця та прадід пережили окупацію, бабуся була свідком подій у Бабиному Яру, є сімейні адреси в центрі міста на Подолі, Лук’янівці, Ярвалу. Я люблю розглядати старі фото та уявляти, яким місто бачили мої родичі. Але це мої особисті вподобання. У мене немає туги за радянським Києвом, мені цікавий цей період як складова історії моєї родини.
Захоплююся людьми, які зробили вклад у місто та його побут і не такі відомі широкому загалу. Талановитий інженер Аманд Струве зробив неабиякий внесок: завдяки йому в Києві з’явилися водогін, залізничний міст, електричний трамвай, освітлення вулиць. Нещодавно столиця отримала вулицю Струве, але вона в промзоні Куренівки, розділена на три частини, і я не впевнена навіть, що там є зареєстровані будинки. До речі, на прикладі Струве показувала дітям, як імперія привласнює собі відомих людей. Українська та англійська версія Вікіпедії зазначають, що він німецького походження, а от російська називає його «русским инженером». Звісно, Аманд Струве — це ж таке російське ім’я та прізвище!
Як це працює
Люблю говорити на тему сучасного міста та як воно функціонує. Розповідала дітям про комунальний транспорт, детально розбирали тему метрополітену. Цієї осені почали з теми чим місто відрізняється від села, зазначили ці риси й тепер їх розбираємо. Дізнаємося, як наші квартири отримують воду, електрику, тепло, куди змивається вода. Я хотіла б повести їх на екскурсію до водозабірної станції, теплоелектростанції чи котельні, але зараз нереально, бо все це стратегічні об’єкти. Мрію, що хтось із моїх вихованців стане крутим інженером і вигадає щось круте для комунальних служб.
Буває, що зайняття йде не так, як я запланувала, бо діти ставлять питання з теми, яка мені здавалася очевидною. А буває й навпаки — бачу, що тема не зайшла, хоча мені було страшенно цікаво готуватися до нього. Це нормально, зайвою інформація точно не буде. Колись на прикладах київських площ говорили про громадський простір, про те, які площі зручні для людей. На картинках не так зрозуміло, як наживо, тому під час прогулянок роздумуємо, чи зручні місця, де ми гуляємо.
Натисніть на фото для збільшення
Історію треба вчити в кайф, а не через «треба». Звичайно, є атестаційний екзамен, де треба знати імена та дати. Але починати вчити історію точно треба не з них. Або хоча б не сипати іменами та датами. Буває, що вживаю «складні дорослі» слова. Але зупиняюся, пояснюю значення цих слів, часто перекладаю з грецької чи латини. Колись розповідала дітям про різні конфесії, треба було пояснити, що таке конфесія, які є монотеїстичні релігії. Тепер планую практичні заняття як відвідини храмів різних релігій.
Як закохати дитину в місто та його історію
Ходити на дитячі екскурсії, їх зараз доволі багато від різних туристичних компаній. Знайти «свого» екскурсовода.
Пошукати поряд такий краєзнавчий гурток, як мій. Або приєднатися до мого, записатися можна на нашому сайті. Перегляньте, може й інші гуртки вас зацікавлять.
Зараз музеї роблять прекрасні дитячі програми.
Якщо батьки зацікавлені Києвом, то ймовірно зможуть передати свій інтерес і дитині.
Є кльові дитячі книги про Київ та місто як таке. Я купила чергові та робитиму за тиждень-два огляд на своїй сторінці у фейсбуці.
Таємниці Києва та мрії після перемоги
Зараз багато колег-гідів водить шикарні авторські екскурсії не центром міста, а подвір’ями, нетрями, спальними районами, підземкою. І це прекрасно. Коли почався ковідний карантин, я тинялася своєю Оболонню й досліджувала двори, палісадники та вулиці, було захопливо, хоча, звичайно, за центром я скучала. Якщо є інтерес, то цікаві місця знайдеш всюди.
Деякі мої вихованці зараз за кордоном. Я сподіваюся, що для когось з них заняття про Київ є однією з ниточок, яка тримає їх за Україну. Мрію, що після перемоги зможу нарешті гуляти з дітьми без списку бомбосховищ по маршруту. І планувати прогулянки до місць, де немає укриттів. Вірю в ЗСУ та нашу перемогу.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Поліна та турбіни: звідки в Києві бралося тепло;
Знайти стержень: 7 історичних уроків для українців;
Пройти крізь труби. Що подивитися в Музеї каналізації;
Як жили в старому Києві: кращі книжки про місто;
