Культове місце, закритий двір, мистецьке подвір’я. Гідеса Оксана Пурик, яка водить гуляти крутими потаємними двориками Майдану, представила нову екскурсію. Вікенд побував на прем’єрі.
Прогулянка, присвячена особливим місцям Середмістя Києва, тривала дві години, які промайнули дуже швидко. Розповімо про кілька цікавих місць по маршруту.
Закриті місця
Мало кому вдавалося побувати у дворі Держтелерадіо. Він закритий від сторонніх, але ми зазирнули туди через вікно Urban Space та з дворику поряд. Про прохід у двір Головпоштамту взагалі мало хто знає. А ми й пофоткали, й дізналися, як зводили будівлі, кому вони належали. А також почули кілька цікавих історій з-за лаштунків — про той час, коли Ігор Смілянський тільки-но очолив Укрпошту та почав впроваджувати свої революційні зміни в роботі величезної неповороткої машини.
Натисніть на фото, щоб збільшити
Легендарне місце
Кав’ярня «Каффа» відкрилась у провулку Шевченка 25 років тому. Назва закладу походить від назви ефіопської провінції, в якій за легендою було знайдене дике кавове зерно. Власники кажуть, що свого часу вони першими в Києві почали обсмажувати зелене зерно. Далі мололи, варили напій на джерельній воді у гейзерних кавоварках і подавали в порцелянових горнятках, виготовлених на замовлення закладу.
Це зараз ми звикли до кави на кожному кроці. А тоді «Каффа» стала справді гучним явищем і культовим місцем столиці.
Примітка: у 2005 році відкрився другий заклад «Каффи» — «Театр кави на Подолі». Але поціновувачі сходяться в тому, що справжній культ кави живе саме тут, у пів кроку від Майдану, в маленьких залах поряд з фігурками жирафів.
Балконне місце
Скільки разів ви пробігали провулком Шевченка? А як часто звертали увагу на літери «ТА» на воротах будинку номер 7? А чи заходили ви в цей дворик? На прогулянці з Оксаною ви дізнаєтеся, звідки взялися ті літери на воротах. І знову замислитеся про те, чому кияни так наполегливо прибудовують потворні балкони.
У цьому дворі спостерігати потворність особливо цікаво, бо балкони встромлені у вузьку шпарину між двома будинками. У принципі мешканці могли б вітатися за руку один з одним, якби повідкривали вікна на своїх засклених балконах.
Натисніть на фото, щоб збільшити
Музейне місце
Неможливо гуляти провулком Шевченка й оминути дім-музей, який тут знаходиться. Колись Кобзар винаймав тут кімнату, писав і малював. У двадцятих роках двадцятого століття художник Василь Кричевський запропонував вивчити історію будинку. Врешті об’єкт передали Академії наук, а згодом тут відкрили музей. Зараз він є філією центрального, великого музею Шевченка, який ми теж дуже любимо.
Робиш крок всередину мощеною доріжкою й начебто випадаєш з часу. Щойно знаходився посеред гучного сучасного міста — і от уже гуляєш у тиші серед тіней минулого. Лише ледь чути цвірінькання пташок і потріскування гілок на морозі.
Примітка: обов’язково познайомтеся з місцевим котиком і дізнайтеся його ім’я та історію, адже це місцевий хранитель.
Мистецьке місце
Ми потроху повертаємо собі забуті імена наших митців. Тож обов’язково радимо завітати у дворик мистецького центру АРВМ. Особливе місце, натхненне особливими людьми.
Ада Рибачук і Володимир Мельніченко — це подружжя художників і скульпторів, яке неймовірно багато зробило для Києва. Недавно небайдужі громадяни змогли відстояти та відновити мозаїки автовокзалу, які свого часу створили Ада та Володимир.
На площі Слави в інтер’єрах палацу дітей та юнацтва є численні мозаїки подружжя, а біля самої будівлі кілька років тому відновили мозаїку фонтану. Реставраційними роботами керував Володимир Мельніченко. Але основна їхня робота — це Стіна пам’яті на Байковому кладовищі. Митці працювали над проєктом 14 років. А потім радянські чиновники вирішили, що це надто сміливо для Києва. Тож на місце прибули десятки спеціальних машин, які залили бетоном стіну з барельєфами.
Чи є шанси повернути цю роботу місту? Про які особливості роботи розповідав Володимир Мельніченко? Оксана Пурик встигла поспілкуватися з Мельніченком, тож на екскурсії розповідає маловідомі подробиці.
Натисніть на фото, щоб збільшити
Як підготуватися до прогулянки Середмістям. Підказки від Вікенду
Не забувайте вдягатися тепло. Багато шарів одягу, товстий шарф чи баф, рукавички, зручне взуття. Повірте, навіть споглядання в групі людей з червоними носами та синіми губами може трохи зіпсувати задоволення від екскурсії.
На шляху буде кілька кав’ярень. Абсолютно різних за віком та історією. Буде можливість взяти чай або каву, зайти у вбиральню. А ще це хороший шанс побачити, як змінювалися столичні заклади: від перших і легендарних до нових модних кав’ярень.
Будьте готові до невеличких розчарувань. Десь може бути зачинено. Або прохід буде перекопаний, як сталося під час нашої екскурсії. Але гід знайде, чим це компенсувати та як вас здивувати. А ви просто запам’ятайте те місце. Може, колись бігтимете повз і побачите відкриті ворота в таємний дворик. І вони чекатимуть саме на вас.
Готуйтеся до здивувань. Ви точно будете вражені, коли завдяки підказкам гіда побачите у звичних будинках, повз які ходили тисячі разів, архітектурні деталі та цікавинки, яких ніколи до цього не помічали.
В якийсь момент може здатися, що ти й сам міг би побродити по центру, позазирати в ці дворики. Ще й друзів вигуляти. Це оманлива легкість. У більшість цих місць не потрапити без домовленості. Без гіда така прогулянка нездійсненна. Оксана не лише домовилася з власниками чи мешканцями, які впустили нас туди, куди зазвичай не потрапити. Вона вивчила потаємні стежки та хвіртки, через які ми проникли туди, куди вхід завжди зачинений.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: За чим треба їхати у Витачів: сила, хліб та краєвиди;
Мистецтво двох облич: що дивитися в майстерні Ади Рибачук і Володимира Мельніченка;
Від Щекавицької до Винниченка: чиї імена носять вулиці в центрі міста;
Промзона чи рекреація: для чого гуляти берегом річки Либідь;
