У чому секрет популярності Витачева? Чим пишаються місцеві та що там знаходять кияни? Вікенд побував у місці сили та шевченківських краєвидів, щоб пообідати, зарядитися та зібрати трохи історій.
Рано-вранці ми зустрілися з групою киян на Видубичах, щоб випити кави та поснідати у Витачеві. 77 кілометрів, сорок хвилин дороги, і ми на місці — біля дерев’яного млина на крутих пагорбах.
За історією
Колись тут знаходився стародавній порт. Історія про нього збереглася не лише на прапорі та гербі селища, де зображений човен біля портових воріт. А ще про нього в 950 році як про могутній порт на березі Дніпра писав візантійський імператор Костянтин VII. Тепер камінь-вказівник на пагорбі нагадує, що колись тут стояв давньоруський град Витачів.
Трохи далі знаходиться особлива капличка, яку встановили колись Олесь Бердник і його послідовники. У ній завжди відчинені двері, всередині розвішані рушники та ікони.
Олесь Бердник був відомим фантастом, автором особливої космогонічної теорії. А ще мав два вироки суду та спробу втекти з ГУЛАГу на повітряній кулі. У Витачеві він колись заснував Українську Духовну Республіку. Таку республіку свого часу описував Григорій Сковорода. Прихильники теорії побудували ту капличку, єдину в Україні, увінчану давнім козацьким хрестом (семихрестям) з ескізу Тараса Шевченка. Збудували прихильники теорії Бердника й той самий млин.
За краєвидами
Якщо хочете побачити місце, що ідеально відповідає рядкам «Заповіту» про лани широкополі, і Дніпро, і кручі, — то це саме воно! Такі краєвиди очікують нас у Витачеві.
Ми були тут узимку, коли ріка виглядає суворою, а береги трохи слизькі та небезпечні. Проте друзі Вікенду розповідають, що Витачів є їхнім місцем сили протягом майже всього року. Вони приїздять сюди машинами, знаходять наймальовничіші місця на пагорбах і довго милують краєвидами.
За хлібом
Зараз поряд із дерев’яним млином знаходиться пекарня «Витач», куди ми й приїхали із самого Києва. Пекарню відкрила родина Собків. З перших днів війни тут випікали хліб для військових і місцевої громади. А тепер тут годують гостей звідусіль. Ми не стаємо винятком, замовляємо чай, каву й багато випічки, яку готують просто при нас. Врешті решт наша група увозить з собою в Київ повні торби хліба. Тому що втриматися від покупки нереально!
За натхненням
Історією цього бізнесу та його власників не можна не надихатися. Засновник пекарні лікар Олександр Собко та його дружина не мали вибору, вони мусили створити цей заклад. Родина живе в будинку поряд з млином, неподалік від каплички. Тож численні туристи постійно стукали до них у двері, щоб спитати за каву, перекус і вбиральню. Коли Собкам набридло, що їхній дім приймають за готель чи ресторан, вони й вирішили створити тут пекарню. Бізнес планували запустити навесні минулого року, а запустили в перші дні війни.
За теплом і традиціями
Зараз знання мікробіології допомагають засновнику у виготовленні правильного хліба на заквасці. Тут печуть його в спеціальній великій печі. У залі розводять живий вогонь, а гостей зустрічають теплими посмішками та побажаннями. Тому тут завжди повна посадка, вільних місць доводиться чекати довго. Багато хто бере в закладі каву чи чай, щоб погуляти берегом в очкуванні, поки звільниться столик у невеличкому залі.
За гордістю
Найкрутіші та найвідоміші шефи вважають за честь готувати свої фірмові страви для гостей «Витача». Мешканці «дорогого села» Витачева та кияни із задоволенням не лише купують тут випічку чи п’ють каву, а й обідають. От і ми куштували тут суп із бичачих хвостів з айвою та травами, террін із хріном на знаменитому хлібчику «Сонечко» та особливі деруни від Марини Корсун. Також тут пропонують до страв вина від локального виробника. Ми із задоволенням замовили до обіду пляшку особливого рожевого.
За силою
То в чому ж секрет популярності Витачева? Тут переплітаються історія та сучасність, традиція та виклик. Це місце дійсно заряджає силою, допомагає перемикнутися та зарядитися. А ще пишатися своїми. Адже на стінах висять дитячі малюнки, які потім разом зі спеціальним печивом поїдуть до бійців на передову.
Дякуємо за запрошення у подорож пані Олені та її проєкту Гастропригоди на крилах.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Трипілля — Халепʼє — Витачів: година їзди від Києва до милування і розслабляння;
Промзона чи рекреація: для чого гуляти берегом річки Либідь;
