З дітьми в театр та філармонію. Правила офіційні та неписані

Водити дітей до театру чи філармонії? Чого від малечі та батьків очікують митці та глядачі? Чи мають діти відповідати цим очікуванням? Як підготуватися до вистави чи концерту, куди підеш з дитиною? Вікенд дослідив тему.

Чому ми це обговорюємо? Є певний перелік правил, який часто можна знайти на сайтах закладів або квитках. А є питання етики та «неписаних правил». І тут виникають проблеми.

Ніхто не народжується зі знанням цих правил.
Якщо вони неписані — де про них прочитати?
Вони ще й можуть змінюватися.

Такі дискусії допомагають нам порозумітися й поводитися так, щоб нікому не було дискомфортно.

Досвід журналістки Вікенду

— Племінницю з її першого класу воджу на різні вистави. Зазвичай бували на новорічних постановках. Звісно, там вимоги до глядачів значно мʼякші, балакаєш не голосніше за сусіда — вже молодець. Але це корисний досвід: знайомишся з правилами поведінки у таких місцях, сприймаєш сюжет і героїв не через екран, а вживу, вчишся не звертати уваги на п’ятирічного басовитого непосидька у сусідньому кріслі.

З часом доросли до опери. Це вже серйозніший щабель, але починали ми з дитячого репертуару. Уже подивилися «Снігову королеву», «Кота у чоботях» і «Вечори на хуторі біля Диканьки» — останню якраз проходили на уроках літератури, тож було доречно. Тепер вийшли на новий рівень і нещодавно подивилися справжній «дорослий» балет — «Весілля Фігаро». І зараз розмірковую, на яку постановку підемо наступного разу.

Щоразу перед походом я переживала, чи буде дитині цікаво, чи буде вона нормально поводитися, що робити в тих чи інших випадках. Ось деякі моменти, на які звертаю увагу:

вдягаємося відповідно до температури. Наприклад, в опері завжди прохолодно, тому краще бути менш ошатними, зате не мерзнути й не відволікатися на дрижаки;
перед виставою дізнаємося, про що вона. У дитячих виставах це не завжди обов’язково, хоча інколи не завадить. Наприклад, якщо це постановка казки, з якою дитина знайома, то можна освіжити в памʼяті, а після вистави знайти відмінності, порівняти, чи так малеча все уявляла. Перед балетними постановками читаємо лібрето, зазвичай прямо перед відповідним актом, щоб розуміти, що відбувається на сцені;
беремо з собою воду та перекус;
якщо дитині стає трошки нудно, можна звернути її увагу на декорації або оздоблення залу, скажімо, в опері це можна розглядати годинами. А коли дія знову пожвавлюється, повертаємо зосередження на сцені;
внутрішньо я завжди готова, якщо племінниця буде незадоволена чи почуватиметься некомфортно, то ми завжди підемо. Щоб її не мучити та іншим не заважати;
обговорюємо правила — що можна робити, а що ні. Звісно, це не страхує від того, що моя глядачка з подружкою спробують пограти «в мавп» в коридорі опери. Але вже є загальне розуміння. Часто вистачає короткого зауваження, що то занадто. З іншого боку, досі не знаю, як відповідати на запитання, чому деякі люди знімають відео під час виступу, хоча на початку вистави попросили так не робити;
започатковуємо нові традиції. Наприклад, ми не просто красиво фотографуємося в опері, а ще й робимо фоточеленджі для бабусі. А вона — для нас. Наприклад, сфоткатися в певному місці у певній позі.

Досвід мами, яка була на сцені

— Виступала у філармонії в ансамблі скрипалів — важко сконцентруватися, коли в залі шумно. А стільки людей вклали працю — сотня! Немає культури в дорослих — бо ніхто не вчив. А як вчити? Можливо, почати з комунікації під час концертів, і не авторитарно, а жартома: «Скільки б разів ми не казали вимикати телефон, знайдеться завжди один невимкнений, тож дуже просимо вас перевірити просто зараз, щоб потім ви не стали саме тим, на кого всі будуть дивитися косо».

І так само про дітей щось придумати. Це тригерна тема для України. З одного боку — демографічна криза, а з іншого…. Ми були з малими на виставці Алли Горської. І менший втомився і ліг на підлогу, бо втомився. Я лягла поруч і розказувала йому про картини. Частина людей точно дивилася на мене вовком, бо ми, бачте, розляглися посеред залу.

З іншого боку, я не вела б дитину до 5-6 років у філармонію. Або вела б на трошки — привчати малими порціями. І зразу вийшла б, якби вона почала ногами грюкати. І вела б спершу на динамічніше.

У нашому суспільстві немає культури думати про умови соціалізації та повноцінного життя батьків з малечою. Тому всіх шкода, проблема є. Але треба вирішувати її комплексно, а не на рівні звинувачень одне одного, — Олександра Цикура.

Досвід за кордоном

Українки, які після початку повномасштабної війни вихали за кордон, діляться досвідом:

— На дитячій виставі в Києві нас попросили вийти, бо син не всидів й почав ходити по проходу. Звісно, ми пішли. Тоді не знала, що в сина РДУГ. У Бельгії ніхто ніколи ще не просив нас вийти, хоча ми обоє — далеко не ідеальні глядачі. Навпаки: є місця, куди ми повертаємося, сина впізнають, кажуть, як раді бачити його знову, дякують мені, що приходимо. Це дуже приємно й цінно, — Валентина Парахіна.

— Живу в Польщі, школа водить дітей у філармонію — і сама ж за них червоніє, — Ірина Махурчак.

— Я знала, що дітей у філармонію водити не можна. Одного разу пішла, бо хочеться долучити. Довелося йти, бо малий шумів. Так само його виганяли з музеїв і театрів. Непросто мамі дитини з РДУГ. Подобається рішення в Штатах: у них у концертних холах обовʼязково є окремі концерти для дітей, часто безплатні. Наприклад, філадельфійський симфонічний оркестр має програму для дітей з умовними порами року Вівальді (легкі для сприйняття твори), і там можна себе почувати вільно з дитиною, — Настя Мельниченко.

Чеклист від Вікенду та читачів

Обирати вистави відповідно до досвіду та віку

Починати знайомство з театром чи філармонією варто з легших, простіших творів та ускладнювати поступово. Та навіть з дорослими трапляється, що на пʼятдесяти виставах цікаво, а пʼятдесят перша зовсім не подобається. Щоразу вгадати неможливо, хоча привчитися бачити особливе можна. Інколи легше з малюками, які просто засинають й дають батькам та іншим глядачам спокійно подивитися.

— До певного віку варто відвідувати лише дитячі вистави та концерти, бо там діти вчаться слухати й дивитися мистецтво, там пристосований для них, цікавий культурний контент, і вони нікому не заважатимуть звуками. Я дитиною в Маріуполі відвідувала наш нині зруйнований шикарний театр і мала величезне задоволення від дитячих вистав. Діти шкільного віку вже цілком можуть ходити й до філармонії в тому числі, бо найчастіше вони вже достатньо розуміють, як поводитися, — Неллі Вернер.

Враховувати типову поведінку дитини

Тим, у кого діти від природи спокійніші, легше, ніж батькам непосидючих дзиґ. Проте ніколи не вгадаєш, як поводитиметься дитина у конкретний момент. Можливо, зголодніє чи розболиться голова, або просто буде не в настрої чи роздратована через погоду. Таке трапляється й у дорослих, це нормально. Якщо ви знаєте, що дитина не сидітиме спокійно, постарайтеся взяти квитки на місця в кінці ряду, біля проходу.

Заздалегідь готуватися

Це не означає готуватися за пів року (дитина все одно забуде), але за кілька днів, а потім дорогою до театру чи філармонії можна обговорити правила поведінки та тему твору.

— Вожу дітей в театр і на концерти тільки на дитяче або загальні масові заходи. У філармонії є обмеження, а семирічні не всі концерти можуть висидіти. І щоразу це підготовка до вистави — проговорення сюжету, що буде, хто буде грати, тоді дітьми легше сприймається. Зараз перед оперою читаємо зміст, в антрактах читаємо зміст про наступний акт і підʼїдаємо булочки, які прихопили з дому, — Юлія Барановська.

Брати з собою воду та перекус

Дитині буде комфортно, якщо вона їстиме та питиме те, що для неї звично та смачно, а батьки впевнені, що від цього не буде побічних ефектів. До того ж у буфетах часто черги й немалі ціни. Та перевірте, чи не заважатиме пиття та їжа іншим, наприклад, дитина може любити голосно сьорбати соком, а упаковка від печива шарудітиме. Втім, якщо у вас перекус буде під час антракту, то це можна.

Бути готовим, що доведеться вийти

Якщо дитина буде зовсім погано поводитися й відволікати інших та акторів на сцені, то найкращим варіантом буде вийти. Можна спробувати дати дитині настрибатися-набігатися в коридорі чи на вулиці та повернутися.

Бути прикладом

Діти бачать і наслідують багато з того, що відбувається навколо. Тому немає логіки в тому, щоб пояснювати правила, а потім самому їх не дотримуватися на виду у дитини. І навіть якщо ви самі прийшли без дітей, можете подавати приклад іншим, поводячи себе пристойно.

Поради митцям, закладам і глядачам

Організовувати екскурсії для школярів

— Складна й болюча тема для мене, як для глядача. Наявність непідготовлених дорослих і дітей у глядацькій залі на будь-яких виступах — складне випробування, зіпсовані враження й настрій. Зрозуміло, що оптимальний варіант підготовки дитини до сприйняття прекрасного й опанування правил поведінки — це сімʼя. З власного досвіду — маю шкільні спогади про зустрічі з артистами, навіть франківці приходили. Непоганий варіант — організовувати для дітей і школярів екскурсії до театру та інших закладів культури. А малих дітей пускати тільки на заходи, призначені для них, — Надя Шевелева.

Активно працювати з глядачем

— У питаннях просвіти багато чого мала б робити адміністрація закладів. Не пускати малих дітей на концерт з обмеженням по віку — адміністрація. Попереджати про тишу, вимкнені телефони, недоречність аплодисментів між частинами для деяких виступів — адміністрація. Вивісити правила поведінки на сайті закладу — адміністрація. Вивісити роздрукований опис правил поведінки десь на видноті у фоє закладу — адміністрація. Відвідувач не має здогадуватися про якісь там неписані правила. Коли ми йдемо здавати аналізи в «Сінево» чи спускаємося в метро, то там такі правила є виписані і оприлюднені, еге ж? — Ірина Івахненко.

Мати терпимість

— Було б добре, якби дітей перестали іноді сприймати тягарем. Так, з дітьми є проблема: ти можеш пʼять разів сходити нормально, а на шостий не зійдуться зорі, настрій і час — і все, дитина не зможе. У нас, дорослих, теж таке буває, по правді, чого ми хочемо роботизованого послуху від дітей? Я за терпимість, — Роксолана Авраменко.

Залучити пса Патрона

— Можна було б зробити коротенькі просвітницькі відео або мультфільми про поведінку у театрі, на концерті, в цирку. З якимось таким собі театральним псом Патроном — для дітей. І з якимсь «чудом» — для дорослих, — Надя Шевелева.

Бути відповідальними дорослими

— На квитках на заходи пишуть правила, раніше на друкованих і нині на PDF. Мене з дитинства водили у філармонію. Є діти, які нормально таке витримують. Є багато спектаклів та програм для дітей в Музичному театрі на Подолі. В Європі бачила родини з немовлятами на концертах. Буває різне, наприклад, в якогось дорослого грає телефон чи чутно звук переглянутого відео, тож навіть без дітей можна зірвати концерт. Але якщо є змога дітей прилаштувати, краще їх не вести туди, де їм буде важко, а мені — соромно. Така змога є не у всіх і не завжди, — Дарʼя Озерна.